Дитячi хвороби українського «бiльшовизму»
Між тим не є секретом, що більшість надзвичайно ефемерна та нетривка, більше роз’єднана, ніж об’єднана, і нестабільна, оскільки тривають спекуляції навколо урядової кризи та радикальної зміни урядової команди. На сьогоднішній момент ніхто не зможе точно сказати, скільки депутатів реально нараховує більшість (теоретично — 265), а скільки їх буде за місяць — бо процеси тривають, і не завжди прості та очевидні. Лідер депутатської групи «Відродження регіонів» Олександр Волков, якого на минулій сесії за очі називали «директором» парламенту, не приховує, як і глава адміністрації президента Володимир Литвин, що більшість носить переважно ситуативний характер, і постійну більшість складають 160-165 депутатів 5-6 фракцій, які завжди виконують домовленості та зобов’язання. Іншими словами, «фундамент» більшості складають фракції СДПУ(О), партії зелених, НДП, депутатські групи «Трудова Україна» та «Відродження регіонів». Тоді як «Солідарність», обидва Рухи, «Батьківщина» предстають «непевними», і, хоча про це не говорилося вголос, винуватцями відсутності єдності в діях більшості. Формально 165 голосів не може вважатися більшістю — оскільки нинішня Верховна Рада має 450 депутатів за списковим складом. Перший серйозний привід говорити про розкол у лавах більшості стався минулого тижня, коли саме «непевні» фракції та групи не дозволили викликати уряд до Верховної Ради на звіт про стан речей у паливно-енергетичному комплексі, чим щиро здивували парламентське керівництво в особі заступника голови Степана Гавриша. Втім, Гавриш заявив, що не має жодних сумнівів у стабільності більшості, і відкинув усі припущення стосовно можливості її розпаду. На думку Гавриша, у випадку розпаду більшості «говорити про існування цього парламенту неможливо».
Більше того, віце-спікер назвав збереження постійної парламентської більшості головним завданням Верховної Ради. У всякому разі, протягом найближчих сесійних днів планувався розгляд законопроекту про парламентську більшість, яка має, на думку Гавриша, стати конституційним інститутом. «Більшість — пропрезидентська», переконаний представник «Солідарності» Володимир Семиноженко. «Де ж та більшість, яка представляє президента? — запитував екс-прем’єр Валерій Пустовойтенко. — Більшість підтримує зараз себе, а не президента, його політику».
З одного боку, вiрно те, що більшість хворіє на всі можливі «дитячі хвороби» в політиці — вона ніяк не структурована, складається переважно з фракцій та окремих осіб, які захищають передусім власні політичні та бізнес- інтереси і згуртовані лише протистоянням з лівими та деякими нелівими силами. Ця більшість брала опосередковану участь у формуванні уряду й не бажає брати відповідальності за його дії, а в останні дні можна припускати, що через події навколо уряду щось подібне до блокуючої акції в більшості отримує «Батьківщина». Яка, як припускається, заради збереження Тимошенко в уряді може просто вийти з більшості, поставивши тим самим під удар перспективи імплементації результатів референдуму, ухвалення реалістичного бюджету-2001 (і тим самим — відновлення співпраці з МВФ та Світовим банком), а то й існування цього складу парламенту взагалі (хоча президент і наголошував, що він категорично проти розпуску парламенту та дострокових виборів).
Комуністи, очевидно, не настільки неправі, коли вважають, що дехто з більшості може з ними ситуативно блокуватися — все залежатиме від конкретних справ і конкретних інтересів. На сьогодні збігаються не скільки головні цілі членів більшості, скільки декларації про ці цілі — але й це вже щось.
З іншого боку, саме ця більшість, що виникла виключно завдяки певній політичній ситуації, оголосила, що бере на себе відповідальність за просування реформ, за наближення України до загальноєвропейських стандартів, за зрушення в економіці. Іншої — все одно немає, оскільки ліві, з якими пропонував «попрацювати» Волков, почасти демонструють готовність до такої «співпраці», почасти самі переходять до лав більшості і, очевидно, не мають у запасі жодної нової позитивної програми.
КОМЕНТАР
Олександр ВОЛКОВ, «Відродження регіонів»:
У звязку з обранням нового координатора парламентської більшості я не бачу можливих проблем. Наша фракція запропонувала на це місце депутата Олександра Карпова. Щодо того, що я казав про реальну більшість у 165 депутатів, то мав на увазі (і зараз готовий повторити) лише те, що по-справжньому виконують всі зобов’язання лише названі 165 членів більшості, які завжди голосують належним чином. Тобто, впевнено, незалежно від предмету голосування, можна розраховувати саме на цю кількість голосів. Це зовсім не означає розколу більшості. Просто з рештою її учасників буває складніше. Сподіваюсь, що чергове зібрання більшості допоможе узгодити позиції різних фракцій з тих питань, на які є різні точки зору. Про розкол більшості навряд чи можна сьогодні говорити.
