«Ефект накопичення»
Будь-які вибори — це не просто акт народного волевиявлення. Це наслідок поєднання певних чинників, сума вчинків, здійснених політичною елітою в певний історичний проміжок. Результати виборів-2004 стали закономірним підсумком не лише чотирьох місяців офіційної виборчої кампанії (і близько двох років — неофіційної). Вони підвели свого роду риску під цілим п’ятиріччям, що відокремлює нас від президентських виборів 1999 року. Саме тоді почали формуватися ознаки нинішньої політичної ситуації в Україні та її, як зараз модно говорити, ризики. Там треба шукати причини роз’єднаності сьогоднішньої опозиції й упевненості у своїй непохитності сьогоднішньої влади, невміння політичної еліти реагувати не лише на сьогочасні, а й на стратегічні виклики, банкрутства лівих політсил як «зручного спаринг-партнера влади», погіршення якості політичної конкуренції зокрема та вітчизняної політики загалом. З мовчазної згоди деяких колег- журналістів, які не вважали тоді за потрібне чіткіше визначити свою позицію («це не наша війна»), взаємовідносини влади та ЗМІ опустилися сьогодні до того рівня, піднятися з якого дуже й дуже нелегко...
Є, однак, надія, що «критичну точку» Україна вже пройшла. І цю надію дають ті ж «прогнозовано-несподівані» підсумки нинішніх виборів. Можливо, річ частково в тому, що за ці п’ять років у країні підросло нове покоління виборців, не обтяжених пієтетом перед номенклатурою. Так чи інакше, але сьогодні українські виборці мало не вперше проявили себе як громадянське суспільство, яке вільно формує свої запити і демонструє свої уподобання.
Як відомо, згідно з попередніми даними, які Центральна виборча комісія оприлюднила після підрахунку 94,92% протоколів, лідером першого туру виборів президента України став Віктор Янукович, який набрав 40,12% голосів. У Віктора Ющенка — 39,15%. Олександра Мороза, за попередніми даними, підтримали 5,77% тих, хто брав участь у голосуванні, Петра Симоненка — 5,02%, Наталю Вітренко — 1,54%, Анатолія Кінаха — 0,93%. Ще вночі, задовго до оголошення Центрвиборчкомом попередніх підсумків голосування, Віктор Ющенко назвав результати виборів перемогою — своєю та «демократичних сил». А також «чудовим сувеніром українському виборцю наприкінці 2004 року». Віктор Янукович події не коментував, оскільки вважав, що «вже і так багато сказано», «і так надто багато емоцій». Про це повідомив журналістам на прес-конференції у виборчому штабі Януковича його керівник Сергій Тігіпко, який зачитав листа кандидата.
Всупереч побоюванням деяких експертів, які допускали спроби силовими методами дестабілізувати ситуацію, «свято народного волевиявлення» зовні відбулося досить мирно. Саме — зовні, оскільки як підготовка до виборів, так і саме голосування тривали на тлі жорсткої боротьби, насамперед — команд двох основних претендентів на перемогу.
До прогнозованих результатів голосування, крім дуже високої явки, неминучості другого туру виборів і мінімального розриву між лідерами президентських перегонів, можна було б віднести і географію розподілу голосів на їхню підтримку: за Віктора Януковича проголосував переважно схід і південь країни, за Віктора Ющенка — захід, північ і центр. «Сюрприз» зробили столичні виборці, які віддали перевагу В. Ющенку. Проте цей результат також був «запрограмований»: Київ давно голосує в унісон із Західною Україною. Несподіваною виявилася, мабуть, ще одна — крім так званих «технічних кандидатів», відкріпних талонів тощо — вільно або мимоволi (відповідальні й зацікавлені особи ще повинні розібратися) застосована технологія — плутанина у виборчих списках. За деякими підрахунками, близько 7% громадян України, які мають право голосу, так і не змогли його реалізувати, тому що не знайшли себе в списках (кудись зникли цілі під’їзди, та що там під’їзди — цілі будинки! Натомість декого внесли до списків двічі). Або знайшли, але в спотвореному практично до невпізнання вигляді. У багатьох були переплутані прізвище, рiк народження, по батькові, адреса, і на підставі цієї плутанини дільничні виборчкоми відмовлялися видавати бюлетені. Можна, напевно, визнати випадковою помилкою у графі «дата виборів» запрошення на виборчу дільницю «31 грудня» замість «31 жовтня», тим більше що ця чиясь помилка не завадила тому, хто отримав таке запрошення, виконати свій громадянський обов’язок. А ось інша моя знайома виявила, що у списку вона фігурує як «Тетяна Тетянівна»! Це також випадковість? Напевно, Верховній Раді все ж потрібно повернутися до перегляду закону про вибори президента — з метою посилити імунітет вітчизняного законодавства проти подібних «технічних» ускладнень. В іншому разі можна буде говорити не про наближення до європейських стандартів, а про, на жаль, віддалення від них.
Шкода, але є всі підстави побоюватися, що у другому турі і без того загострена атмосфера виборів згуститься до краю. Ціна питання дуже висока. Найгіршим результатом виборів може стати гранична поляризація українського суспільства. Єдність України — одне з найбільших наших досягнень, і немає мети, в ім’я якої можна було б нею пожертвувати. Тому першим пунктом на порядку денному майбутнього президента — хоч би хто ним став — буде, очевидно, суспільна консолідація. І саме про те, як цього досягнути, треба було говорити вже вчора.
КОМЕНТАРI
Володимир ФЕСЕНКО, Центр прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Інформації для роздуму (і політикам, і експертам, і виборцям) більш ніж досить. Перша принципова обставина — поляризація українського електорату відбулася вже в першому турі. Майже 80% виборців проголосували за двох основних фаворитів. Навіть у 1994 році поляризація політичних симпатій у першому турі була меншою (хоч у тих президентських виборах не брала участь КПУ). Країна знову виявилася розколеною за політико-географічною ознакою. Завершальна частина виборчої кампанії пройшла за логікою другого туру виборів — прямого протистояння лідерів президентських перегонів, перетягування на свій бік потенційних виборців інших кандидатів.
Головними «постраждалими» стали лідери лівих партій. Особливо відчутною виявилася поразка керівника КПУ Петра Симоненка. Число виборців, які голосують за Компартію (або її лідера), зменшилось у порівнянні з президентськими виборами 1999 року і парламентськими виборами 2002 року приблизно у чотири рази. Велика кількість потенційно прокомуністичних виборців вже у першому турі проголосувала за В. Януковича. Поразка Компартії у президентській кампанії 2004 року серйозно ослаблює її позиції і на майбутніх парламентських виборах.
Очевидно, що переможець виборів визначиться тільки у другому турі. Але ось питання: а хто виграв перший тур? За попередніми даними Центрвиборчкому, поки що лідирує В. Янукович (хоча розрив між ним і В. Ющенко має суто символічний характер). Дані кількох екзит-полів також зафіксували лідерство прем’єра у першому турі виборів. А ось екзит-пол, що проводився Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) і Центром Разумкова за методикою анонімного (закритого) опитування, показав, що В. Ющенко випередив свого головного суперника більш ніж на 6%. Проблему «таємних виборців» було виявлено соціологами задовго до 31 жовтня, власне тому й було застосовано нову методику опитування в ході екзит- полу. І якщо Центр Разумкова прихильники В. Януковича можуть підозрювати у симпатіях до В. Ющенка і роботі на його кампанію, то КМІС має незаперечну професійну репутацію, до того ж у ході виборчої кампанії проводив опитування і для команди В. Януковича, і для Фонду громадської думки. Штаб В. Ющенка уже заявив про свою незгоду з офіційними даними Центрвиборчкому, приводячи в якості контраргумента також результати паралельного підрахунку голосів. Інформація про численні порушення у процесі голосування у ряді регіонів також підживлює протестні настрої прихильників лідера «Нашої України».
У свою чергу команда Януковича ввела у дію технологію «дзеркального відображення» аргументів опозиції про фальсифікації і порушення у ході виборчого процесу. Відповідно до цієї технології, на потік було поставлено інформацію про порушення виборчого законодавства у тих регіонах, де безперечну перевагу мав В. Ющенко. Та і «клонування екзит-полів» мало явно виражений політтехнологічний підтекст. «Війну соціологічних опитувань» було продовжено і перенесено на поле екзит-полів.
З формально-політичного погляду, результати першого туру можна оцінити як «технічну нічию», що зберігає ситуацію стратегічної невизначеності. Команда В. Ющенка опинилася перед непростою політичною дилемою — визнавати чи ні офіційні результати першого туру виборів. З одного боку, навіть попередні офіційні результати голосування 31 жовтня дають лідеру «Нашої України» вельми непогані шанси у другому турі. Але визнати офіційні результати першого туру, значить — зберегти «проблемні місця» в організації кампанії і підрахунку голосів, що виявилися у першому турі, а також відмовитися від власних критичних оцінок відносно легітимності офіційних результатів першого туру.
Коаліція «Сила народу» може використати звичний засіб — масові акції протесту з вимогою визнати перемогу В. Ющенка вже у першому турі. І тоді в Україні може повторитися «абхазький варіант» — виборчий процес може застопоритися вже після першого туру, а країна опиниться в умовах гострої політичної кризи. Є й проміжний варіант — спростування результатів голосування по окремих дільницях і округах (з вимогою перерахунку голосів). Це не виключає для В. Ющенка підготовки до другого туру виборів, а для Центрвиборчкому — компромісного розв’язання проблеми, тобто перерахунку голосів у найбільш проблемних округах і дільницях.
Другий напрям передвиборної боротьби — змагання за голоси виборців, які проголосували у першому турі за лідерів лівих партій і так званих малорейтингових кандидатів. Тут спостерігається зразковий паритет. Голоси стовно більшої частини прихильників П. Симоненка і Н. Вітренко можуть перейти до В. Януковича. У свою чергу В. Ющенко може розраховувати на голоси значної частини прихильників О. Мороза, А. Кінаха, Л. Черновецького і деяких інших кандидатів. Серйозним резервом для лідера «Нашої України» може стати і явка на вибори тих громадян, які не змогли проголосувати 31 жовтня через проблеми зі списками виборців.
І все ж таки ситуація (як політична, так і соціально-економічна) залишається невизначеною і нестійкою. «Гойдалка рейтингів» продовжує розгойдуватися. Велику частину своїх стратегічних резервів фаворити президентських перегонів поставили на кін ще перед першим туром. У зв’язку з цим дуже багато залежатиме від передвиборних дебатів, якщо вони відбудуться, а також від тактичної і стратегічної гнучкості обох команд. У першому турі ми побачили логіку «передвиборної війни». У другому турі хотілося б побачити, хто із кандидатів у більшій мірі готовий стати загальнонаціональним лідером і подолати ті тенденції регіонально-політичного розколу, які виявилися в ході виборчої кампанії.
Уляна КИРIЄНКО, політолог, Інститут глобальних стратегій (ІГЛС):
— Головний підсумок виборів — у тому, що результ ати не стали несподіваними, оскільки у двох фаворитів виявилися приблизно рівні показники й ніхто з них не зміг стати переможцем iз реальною перевагою. Іншими словами, два лідери виборчої гонки — В. Янукович і В. Ющенко — до моменту голосування не змогли досягнути тієї планки загальнонаціонального лідерства, яка давала б одному з них легітимне право бути таким. Проте важливими підсумками першого туру виборів, на мій погляд, можна вважати дві обставини. Перший підсумок пов’язаний iз високою явкою виборців, яка продемонструвала, що на справжніх виборах, на відміну від минулих 1999 року, дійсно йде жорстка конкуренція між двома політичними силами. Другий підсумок пов’язаний з прогнозованими можливими фальсифікаціями. І тут цифри свідчать про те, що, незважаючи на таку загрозу, фальсифікація все-таки обмежена 3—5%.
Тепер декілька слів про виборчу ніч. Першими «відкривали рахунок» соціологи, які оголошували результати проведених екзит-полів. Різні результати екзит-полів, як і передвиборні опитування, ще раз проілюстрували ту складну ситуацію, в якій перебуває соціологічне співтовариство на цих виборах. Йдеться про декілька чинників, «що ламають» об’єктивність соціологів. По-перше, великий вплив замовника на роботу соціологічних структур, зокрема його право розпоряджатися отриманими даними на власний розсуд, що дає можливість використати їх як політтехнології. По-друге, участь в екзит-полі великої кількості соціологічних служб свідчить про те, що в соціологічному співтоваристві немає певної згоди й вироблених принципів роботи з політичними або виборчими опитуваннями. Тут можна навести приклад участі на виборах ФОМу (російського фонду «Громадська думка»), робота якого зазнає критики з боку експертного співтовариства за порушення принципів роботи іноземної компанії в Україні. Однак якихось заходів з боку Соціологічної асоціації України не вжито. По-третє, важливим також є питання, яке, власне, не повинне обговорюватися ніким, крім самих соціологів — це питання методики. При проведенні екзит-полу також спостерігався плюралізм методик, який тією чи іншою мірою заплутує інтерпретацію результатів і знижує об’єктивність соціологічної експертизи виборів.
Ще одним моментом, про який говорили соціологи, політологи й журналісти у виборчу ніч, був так званий чинник страху. Визнавали його наявність штаби і В. Януковича, і В. Ющенка. Однак, якщо з боку штабу Ющенка наявність такого чинника була зрозумілою з очевидних причин адміністративного тиску, з боку штабу Януковича цей феномен залишився нерозкритим. Дослідити й оцінити вплив цього чинника, на мій погляд, — завдання соціологів у період до другого туру.
Щодо прогнозів стосовно результатів другого туру, то розподіл сил залежатиме від декількох чинників. По-перше, залежно від того, як використають свої електоральні резерви лідери першого туру — Янукович і Ющенко. По-друге, наскільки продуктивною буде робота лідерів гонки з лівими «призерами» О. Морозом і П. Симоненком, які посіли 3 й 4 місця. По-третє, як змінюватиметься динаміка електоральної напруженості і якою буде поведінка в цих умовах штабів Януковича і Ющенка.
Степан ГАВРИШ, народний депутат України, представник кандидата в президенти Віктора Януковича при Центрвиборчкомі:
— Віктор Янукович стартував із рейтингом у 9%, коли його головний конкурент Віктор Ющенко мав підтримку у два з половиною рази більшу. Світова та європейська практика свідчить: якщо перед першим туром рейтинг одного з кандидатів стрімко зростає, то у другому він перемагає. Віктор Янукович вписується саме в таку формулу. Незважаючи на те, що він не набрав 50% голосів, необхідних для перемоги в першому турі, його результат є приємно несподіваним для всіх нас. Це дуже класний результат, з яким уже не можна не рахуватися при будь-яких розкладах політичних сил. Баланс, досягнутий в першому турі, був стратегічною лінією команди Януковича. Очевидно, що ми зі своїм завданням впоралися. Цілком зрозуміло, що тактика Віктора Януковича — толерантна менеджерська політика — знайшла підтримку в багатьох українців.
Погано лише, що ідеологія виборчої кампанії привела майже до розколу української нації. Визначилися дві сфери підтримки кандидатів. Хто би не переміг, йому доведеться вирішувати стратегічне завдання — консолідації української нації.
Зараз питання тактики полягає у відносинах із регіональною елітою. Хто з нею домовиться, той і стане президентом.
Раїса БОГАТИРЬОВА, народний депутат, фракція «Регіони України», довірена особа кандидата в президенти Віктора Януковича:
— Те, що кампанія проходить з певними порушеннями — ознака її демократичності. На щастя, вони не настільки значні, аби ставити під питання її легітимність. Однак за три тижні перед другим туром необхідно знайти методи нейтралізації перешкод, особливо технічних, які надто дошкуляють. Йдеться про випадки недостачі урн або бюлетенів, про більш серйозні прецеденти — спроби «вкидання» або «заочного» голосування за родича, який перебуває за кордоном, і навіть про відверте порушення законодавства — відкриту агітацію безпосередньо в день волевиявлення, в чому були помічені прихильники Віктора Ющенка, зокрема на округах у західній частині країни. Ми проведемо серйозну «роботу над помилками», а вже допущені, сподіваюся, не дуже вплинуть на кінцевий результат.
Микола КАТЕРИНЧУК, народний депутат, фракція «Наша Україна», довірена особа кандидата в президенти Віктора Ющенка:
— Шкода, на сьогодні дані екзит-полу не є на сто відсотків об’єктивними. Це пов’язано з великою кількістю відмов брати участь в опитуванні, або ж з наданням явно помилкових «свідчень», причиною чому — страх. Однак ми застосували ще одну технологію — паралельний підрахунок голосів. Він свідчить, що у Віктора Андрійовича в першому турі понад 50%, у Віктора Федоровича — менше 30%. Тепер усе залежить від того, наскільки члени наших команд зможуть посприяти занесенню до протоколів правдивої інформації та перешкодити фальсифікації головних документів. Понад 7% громадян так і не змогли виявити свою волю, оскільки не лише не потрапили до списків, але й не з’явилися там безпосередньо в день голосування.
Роман ЗВАРИЧ, народний депутат, фракція «Наша Украина»:
— Наші дані підтверджують, що Віктор Ющенко вже в першому турі набрав більше 50% голосів усіх виборців, його відрив від головного опонента Віктора Януковича є значним. Але чесний результат іще необхідно відстояти. Єдине, про що шкодую: ми так і не знайшли спільної мови з іншими опозиційними лідерами, що завадило здобути переконливу перемогу уже 31 жовтня, навіть за версією ЦВК.
Дмитро СВЯТАШ, народний депутат:
— Мене, як мінімум, насторожують показники екзит-полу, якщо буквально протягом півгодини вони змінюються на протилежні. Однак будь-який справді об’єктивний підрахунок засвідчить лідерство Віктора Януковича. Ні про яку перемогу Ющенка ні в першому турі, ні про перемогу взагалі мови бути не може.
Найголовніше в тому, що вибори, незважаючи ні на що, відбулися, пройшли без видимих ексцесів та різноманітних силових сценаріїв, які прогнозувала опозиція.
