Економічна криза переростає в політичну
Антикризовий пакет, який терміново повинен поліпшити фінансову ситуацію в країні, — і раптом така протяжність за термінами? Що це означає? Член НДП Володимир Філенко не міг відмовити собі в задоволенні ущипливо зауважити щодо недорікуватості «небажаного» спікера: «Ну, Олександр Миколайович дуже точно сказав: «Нам необхідно подолати антикризовий стан у країні». Не кризу, а «антикризовий стан». От ми його й долаємо...»
Однак, попри загальну атмосферу благодушності, участь Верховної Ради в «подоланні кризи» відбувається на доволі вибухонебезпечному тлі. Фракція Соціалістичної і Селянської партій України поширила заяву, в якій міститься вимога відставки уряду в повному складі, відставки Леоніда Кучми з поста Президента і дострокових президентських виборів: «політичні банкрути не повинні керувати державою».
За словами членів «Громади», зібрано вже 170 підписів під пропозицією внести до порядку денного питання про звіт уряду та його відповідальність. Крім того, «Громада» вимагала слова для заяви, але спікер Ткаченко рішуче його не надав. І правильно — бо, як сказав пресі Олександр Єльяшкевич, «Громада» ставить питання про поведінку самого спікера Ткаченка.
У цій ситуації комуністи, які за попередніми даними мають намір поводитися лояльно-пасивно щодо уряду, повинні будуть активізуватися, незважаючи на деякі розбіжності у власних рядах — наприклад, щодо дострокового припинення повноважень Президента. І вже перемогла думка про те, що не можна нікому віддавати рекламну ініціативу щодо відставки Кучми, зокрема, із збирання підписів про референдум на цю тему.
Коротше кажучи, Юлія Тимошенко, яка галасливо «стартонула» в новому політичному сезоні, не довго перебувала «деструктивною» одиночкою.
Тому саме пора ставити питання про можливість переростання економічної кризи в Україні в політичну — на кшталт сусідньої ситуації. Справа навіть не в тому, що, за кулуарною інформацією, Петро Симоненко відвідав минулого уїк-енду Геннадія Зюганова. А в суб’єктивних можливостях і об’єктивних умовах.
Олександр Мороз, відповідаючи на запитання кор. «Дня», сказав: «Політична криза цілком можлива. І це, може, навіть необхідно. Бо процеси політичні повинні бути адекватними економічним». Рухівець Роман Зварич вважає, що все залежить від того, чи використовуватимуть комуністи ситуацію для того, аби «посилити негативний клімат»: «Якщо так, то хлопці з Банкової писатимуть Президентові відповідні шпаргалки, а він провину списуватиме на комуністів. Вони повинні цей чинник враховувати перед президентськими виборами». Комуніст Віктор Понеділко, судячи з усього, вважає, що зараз іще не час: «Ми наполягатимемо на одному із заходів антикризової програми: заморожування боргів з ОВДП. Але це не влаштує банки й частину уряду. Отут ми зійдемось у бійці без правил». Олександр Ємець (НДП) переконаний, що через «прудкість уряду», на яку він не чекав, уряду вдалося провести цілу низку заходів щодо фінансових надходжень від МВФ і Світового банку, і тому «Україна зуміла уникнути переростання економічної кризи в політичну на цьому етапі». Соціаліст Віктор Суслов, який має цілковите право говорити сьогодні: «Коли я був міністром фінансів, я попереджав...» — вважає, що через помилкову економічну політику уряду ситуація «загострюватиметься до краю». На його думку, Президент уже збагнув, що «цей курс треба міняти», і саме Леонід Кучма «найбільше зацікавлений в ефективній політиці». На запитання кор. «Дня» — чи означає це, що уряд може злетіти з ініціативи Президента — Віктор Суслов відповів: «Саме це я й хотів сказати. З цим урядом, людей не дуже компетентних, відповідальних за цю кризу, Президентові дуже важко буде розраховувати на успіх у наступних президентських виборах».
Тепер, щоправда, залишилося з’ясувати: хто ж за що бореться — хто за відставку уряду, хто за успіхи Кучми, хто за усунення його від влади, кому важлива мета, а для кого вона — ніщо, оскільки головне процес?.. Дмитро Табачник вважає, що рано говорити про те, нібито Україна уникла політичної кризи: «З цієї причини, що немає ніякого унікального українського досвіду. Є досвід світовий. Внаслідок економічної кризи посилюється протистояння гілок влади, і опозиційні сили в усіх країнах світу дістають об’єктивне підживлення для зведення рахунків з тими, кому вони опонують. Україна не виняток».
