Гасло «Будьмо разом!» Чорновіл адресував не однопартійцям, а владі

Тому мандатна комісія (також, до речі, вибрана з боєм) неодноразово підкреслювала, що на з’їзді зареєстровано 547 делегатів, за необхідних для кворуму 510, а проведення другого етапу ініціювали 13 крайових організацій Руху. Чорновіл не випадково посадив їхніх голів у президію: сьогодні найсильніший його козир — підтримка регіональних структур, як підтвердження того, що базова, структурована частина партії залишилася з ним і тому В’ячеслав Максимович не скупився на компліменти «рядовим рухівцям». «На регіональному рівні не розуміють, що сталося, бо конфлікт не має глибокого партійного коріння, а ми стали заручниками фракційних розбірок», — гарячкував Лесь Танюк. Немолодим і просто одягнутим людям це подобалося. Подобалося слухати про «сутенерів національної ідеї», про «купку жирних котів, які приватизують владу в державі», про «лакеїв комерційних структур»... Мабуть, тому в шумі овацій потонули й ім’я та слова одного з тих самих рядових партійців, який заявив, що «авторитаризм у Русі — це наша провина. Наші осередки давно перетворилися на рухівські секти, якими керують незважаючи на статут. Ми із звичайної людини-Чорновола створили великого політика, бога і стали грітися в променях його слави.... Ось чому НРУ як партія припинив свій розвиток...»

Попри оновлене гасло «Будьмо разом!» керівники Руху не змогли подолати спокуси «затаврувати і проклясти рухівських ГКЧПістів», навіть попри боязкі протести з місць.

навіть попри боязкі протести з місць. В’ячеслав Максимович охоче слухав думку низів, які «ніколи не зрозуміють багатої верхівки НРУ», і пропозиції «виразити недовіру і відкликати зі списку депутатів-розкольників». Всі ці народні дебати, безумовно, були необхідні, щоб офіційно оформити зміни партійного статуту. Делегати одностайно проголосували за зміну назви «президія ЦП» на «політраду Руху» і за те, щоб секретаріат Руху перейменувати на «апарат центрального проводу». За словами В. Чорновола, це «нарешті дозволить розписати повноваження голови НРУ, а то досі я не знав, хто я такий». В’ячеслав Максимович явно лукавив: легка плутанина з назвами дозволяла не звертати увагу на те, що рішення про проведення 2-го етапу партійного з’їзду приймають якраз секретаріат Руху і ЦП.

Показово, що попри заяви лідера «Руху-1» у тому дусі, що «НРУ завжди був незручний владі і тому його спробували розгромити», закономірне запитання про подальші відносини незручного Руху з діючою владою чомусь не поставало. Натомість делегатів спробували захопити дискусією про підтвердження повноважень Г. Удовенка як єдиного кандидата від Руху на виборах-99.

Сам же В’ячеслав Максимович своє ставлення до перспектив співробітництва з виконавчими структурами висловив устами своїх однопартійців, що, природно, дало йому можливість залишитися «чистим» в очах довірливих регіоналів.

Однак пан Чорновіл завуальовано повідомив владі, що «Черняк був радником П. Лазаренка», «Гудима — відданий прихильник Є. Марчука», а «Жовтяк веде Рух до Ю. Тимошенко». «Існує небезпека трансформації єдиного кандидата від національно-демократичних сил на кандидата від демократичних — а це можуть у такому випадку бути і Марчук, і Мороз», — попередив пан Чорновіл. Таким чином рухівський лідер убив відразу двох зайців — по-перше, попередивши про неблагонадійність рухівських демократів, а по-друге, запевнивши владу в тому, що він «не дозволить пастися на рухівському електоральному полі іншому кандидату».

Показово, що влада у свою чергу наочно і недвозначно продемонструвала своє ставлення до «Руху-1» та його лідера. У неділю жоден з телеканалів ані словом не обмовився про такий важливий захід, як 2-й етап 9-го з’їзду НРУ. Таке демонстративне мовчання, мабуть, означає одне — влада не вважає за потрібне навіть помічати «борсання» В. Чорновола та його структури. З іншого боку, це майже визнання легітимності саме

10-го з’їзду Руху та його лідера Ю. Костенка. Очевидно, саме реформованому Руху буде запропоновано взяти участь і у створенні коаліційного уряду...

Ставлення соратників до Чорноволового з’їзду також було вельми стриманим, хоча прибули всі чергові рухівські партнери — НДП, ДемПУ, РХП і навіть головний союзник по блоку — ПРП. Усі представники союзницьких сил швидко відстрілялися з трибуни побажаннями «зберегти цілісність Руху», однак «рецептів примирення» не зміг запропонувати ніхто. Вочевидь, тому, що «враження від з’їзду — сумне», — сказав кореспондентові «Дня» В. Яворівський. «Я думав, що ця сторона — базова — вчинить набагато м’якше і не поглиблюватиме утворену тріщину. Але у всіх виступах звучали мотиви 60-х років, а це не стиль розмови. Вочевидь, самостійно Рух зійтися вже не зуміє. Потрібна третя, четверта сторона, яка зможе розбавити цей конфлікт...» Мабуть, на роль такої сили претендуватиме ПРП, як втім, і на лідерство в блоці. «Існує велика небезпека, що союзники, котрі прийшли виміряти глибину внутрішньопартійної прірви, готуються перехопити ініціативу з об’єднання національно-демократичних сил і тоді Рух буде не ведучим, а веденим», — поділився своїми побоюваннями один з делегатів з’їзду. Можливо, розуміючи, що «Реформи і порядок» делеговані на 9-й з’їзд якраз з метою нейтралізувати партнера по блоку, В’ячеслав Максимович так наполягав на включенні до порядку денного питання про підтвердження повноважень єдиного рухівського кандидата.

Щоправда, промова Г. Удовенка різнилася тональністю від загального з’їздівського хору. Геннадій Йосипович чітко висловив своє негативне ставлення до прокльонів ГКЧПістів, які «не залишають можливості для переговорів з демократичним крилом Руху», що явно не співпадало з точкою зору В. Чорновола. Пан Удовенко також розвіяв деякі ілюзії, заявивши, що «тепер зібрати 1 млн. підписів для Руху буде непросто», натякаючи, мабуть, що й ці складності будуть пов’язані з проваджуваною В’ячеславом Максимовичем політикою. «От побачите, він ще вам покаже!», — пошепки тріумфував за моєю спиною один з делегатів. Дійсно, Г. Удовенко залишається єдиним кандидатом у президенти, як для «чорноволівців», так і для «костенківців» (які, щоправда, вважають його фігуру непрохідною). Навряд чи тепер відданість п. Удовенка В’ячеславу Максимовичу простягається так далеко. Після його прагматичних заяв вже можна сумніватися, що Геннадій Йосипович має намір «йти до кінця у своїй президентській кампанії» саме з «Рухом-1». Це ще один показник того, що не тільки реформатори, союзники, а й учорашні однодумці зрозуміли, що сьогоднішня ситуація в партії «спровокована тактикою та стратегією, обраною В. Чорноволом у відносинах з діючою владою». І тільки пан Чорновіл і незначне число його ортодоксальних соратників не можуть, або не хочуть розуміти — «їхнього» Руху фактично вже немає. Він — історія, він пам’ятник національно-демократичному руху, культовий меморіал — і не більше.