Газ дорожчає — потрібні ідеї
Учора до газети зателефонував сердитий читач. Не приховуючи емоцій, він стверджував, що природного газу власного видобутку у нас не вистачає, й це, по суті, підриває незалежність країни, до того ж його використання призводить до жертв. І це при тому, що електроенергії Україна, навпаки, може виробляти скільки завгодно. Тому він просив «День» добитися припинення газифікації країни й, більше того, переведення кухонних плит у всіх будинках і квартирах на електрику, що, на його думку, особливо виправдано у зв’язку з грядущим підвищенням цін на дефіцитний газ.
Ми трохи посперечалися, й «День» навів безліч аргументів, з яких випливає, що одномоментні витрати на таке перевлаштування кухонного побуту обійдуться значно дорожче, ніж це міг собі уявити візаві. Адже наші електромережі, зокрема й у житлових будинках, теж, м’яко кажучи, в поганенькому стані. Як би й тут лиха не сталося без докорінної їхньої реконструкції. І електрогенерація, особливо теплова, на ладан дихає...
Але, в принципі, наш читач дуже багато в чому правий. Паливо, яке помилково часто називають блакитним, день за днем втягує нас у якісь пригоди. Наприклад, на вчорашній стрічці новин знаходимо повідомлення, що троє людей у Херсонській області отруїлися газом. Вони, щоправда, за попередніми даними, самовільно підключили опалювання. А в Черкаській області зловмисники проникли на територію газорозподільної станції й вивели з ладу прилади. Без газу залишилися дев’ять населених пунктів.
Уся країна знає про трагедію в Дніпропетровську, внаслідок якої загинули 23 людини й були ушкоджені розташовані поблизу будівлі. Як заявив учора в.о. дніпропетровського губернатора Віктор Бондар, протягом 2—3 тижнів справа за фактом вибуху газу буде передана до суду. Він також розповів, що на зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком було запропоновано два виходи із ситуації, що склалася з газовими мережами в цій області.
Перший — передати їх в оренду на 10—15 років за умови, що орендар обов’язково щороку вкладатиме в технічне переоснащення газових мереж і газових комплексів певну суму. Другий — західний варіант — продати всі газові мережі, а у відповідному договорі визначити суму від прибутку покупця, яка йтиме на їхню технічну модернізацію. У разі невиконання цих умов передбачається повертати мережі державі. «Наразі ці документи готуються Дніпропетровською обладміністрацією й протягом тижня будуть передані Президенту», — сказав Бондар.
Того ж таки дня Віталій Дем’янюк, директор ТОВ «ГАЗЕКС- Україна», що володіє «Дніпрогазом», інформував журналістів, що обсяг інвестицій, необхідний Дніпропетровську для підвищення до європейського рівня безпеки його газового господарства, оцінюється в $120 мільйонів. Ця сума, безумовно, вражає. Тож, можливо, набагато простіше прислухатися до нашого читача?
На його користь свідчать також і дані про те, що держава систематично недофінансовує геологорозвідувальні роботи, спрямовані на пошук газу й нафти. У результаті розвідані запаси виснажуються й видобуток газу в майбутньому може істотно скоротитися. І це ще далеко не всі проблеми. «Безпрецедентно високий податковий тиск разом з штучно заниженою ціною на природний газ для населення ставить газову галузь України на межу виживання», — зазначається в прес-релізі, надісланому «Дню» «Нафтогазом України». Його керівництво пропонує запровадити з 2008 року низку заходів, спрямованих на розвиток власної ресурсної бази. Але, звісно, поки не ставить питання про електрифікацію газових плит на кухнях.
Не вбачають необхідності в такому заході й міжнародні фінансові організації, що постійно моніторять наші енергетичні проблеми. «Я не думаю, що підвищення цін на імпортовані енергоносії буде проблемою, яку неможливо вирішити. Є шанси досить непогано з цим впоратися», — вважає старший економічний радник європейського департаменту Міжнародного валютного фонду (МВФ) Невен Матес. За його словами, збереження доступу до іноземного фінансування дозволить країні уникнути якихось обмежень.
Таку перспективу теж важко, звісно, назвати найкращим виходом. Тим паче, що Матес передбачає шок від подорожчання енергоносіїв і припускає, що його можна компенсувати за рахунок зростання цін на зовнішньому ринку на товари українського експорту, зокрема за рахунок підвищення світових цін на металопродукцію. Але це, як то кажуть, бабка надвоє ворожила. Наш радник також сподівається на фіскальну політику, підвищення гнучкості й пружності економіки, посилювання монетарної політики. Зокрема, останнє, на його думку, має призвести до скорочення інвестицій.
Ото вже, як говориться, дякуємо, не треба. Можливо, не скорочуючи їх, ми таким чином знайдемо кошти для електрифікації кухонь? Гадаю, в країні знайдеться чимало й інших недурних ідей, так чи інакше спрямованих на зміну структури економіки та енергоспоживання, у якому ми на одному з перших місць у світі. І їх не варто, як у нас все ще заведено, з порога відкидати.
