Газ: європейський чинник

Газове щастя було таким близьким. Зустріч з главою російського уряду Володимиром Путіним у Санкт-Петербурзі, що закінчилася підписанням договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД (з вилученнями нафти, газу, цукру й іще Бог знає чого — документ досі не став надбанням громадськості), схоже, справила на прем’єр-міністра України Миколу Азарова таке враження, що його охопила своєрідна ейфорія. Наступного дня він вирішив обрадувати журналістів і з посиланням на Путіна стверджував, що переговори близькі до завершення й «до того моменту, коли ми зможемо досягти компромісних рішень»... «практично вже залишилися, скажімо, лічені дні». Але справа, як відомо, робиться не так швидко, як казка мовиться. Азаров це зрозумів лише у вівторок у Дніпропетровську. «Ми з Росією домовимося про ціни впродовж найближчого місяця», — сказав він, ніби до цього ніколи не було «лічених днів». «Я думаю, — продовжував Азаров, — що ця наша домовленість відповідатиме довготривалим інтересам нашої країни, чекати залишилося ще недовго».

Практично в унісон з ним міркує колишній Президент Віктор Ющенко. Він не виключає, що влада України для зниження ціни на російський газ піде на створення консорціуму з Росією. «Думаю, через два-три дні ми станемо свідками, як газотранспортні компанії домовляться про те, що можна газотранспортну систему взяти або в оренду, або зроблять консорціум, — говорить Ющенко. — Через кілька днів, думаю, шедевр якийсь з’явиться».

На відміну від прем’єра й екс-президента, українці не плекають великих надій щодо підсумків газових переговорів з Росією, хоча й упевнені, що нинішні газові ціни несправедливі. Про це свідчать підсумки опитування, проведеного компанією Research & Branding Group. Відповідно до них, 76% респондентів вважають перегляд газових угод між Україною та Росією необхідним, і 43% вважають, що Росія ні за яких умов не знизить ціну на газ для України. На жаль, що довше триватимуть переговори, то більше з’явиться підстав назвати цю групу українців інформованими песимістами. Тому що «продуктивний діалог з російськими партнерами», як характеризує перебіг переговорів глава українського Мінпаливвугілля Юрій Бойко, явно затягнувся, що загрожує сьогодні вже не лише Україні, а й залежній від російського газу Європі.

Як інформований песиміст зарекомендував себе вчора й голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. Він не вірить, що газовий контракт буде легко змінити. Сценарій «засуджуємо українського екс-прем’єр-міністра, переписуємо газові контракти з чистого аркуша», за його словами, до логічного кінця не можна довести. На підтвердження, Боровик послався на численні й багатообіцяючі раунди проведених переговорів, які, втім, жодного разу не дали позитивного для України результату. Усупереч оптимізму Азарова, Боровик оцінює ймовірність нового газового контракту в 10 — 15%. На його думку, значно ефективнішим міг би бути інструмент Арбітражного суду, до допомоги якого Україна в особі Генеральної прокуратури раніше мала намір вдатися.

Та все ж таки експерт допускає, що рішення може бути знайдено на шляху створення консорціуму з експлуатації української газотранспортної системи. Питання лише в тому, яким він буде: двостороннім (Україна та Росія) чи тристороннім (Україна, Росія, Європа). Боровик стверджує, що Європейська комісія досі не підтвердила своєї участі в ньому. Далеко не в захваті від тристороннього варіанта й Росія.

Тому експерт вважає реалістичнішим створення двостороннього консорціуму з подальшим його розширенням: «а потім буде заявлено про відкритість консорціуму насамперед для європейської сторони». Боровик вважає, що труднощі в створенні консорціуму зумовлені тим, що «прозорість енергетичного, нафтогазового сектора, прозорість транспортування енергоносіїв не вигідна представникам нинішнього істеблішменту в Україні», тоді як прозорість усіх процедур — найважливіша умова для участі в консорціумі представників Європи. «З європейського боку рішення про приєднання буде ухвалене лише в тому разі, якщо це буде зроблено на рівноправних умовах, якщо це буде абсолютно прозора структура з менеджментом, яким не керуватимуть ні з Кремля, ні з Банкової».

З Боровиком значною мірою згодні автори дослідження «Газовий ринок України: європеїзація чи російський чинник» Ільдар Газізуллін і Ларіон Лозовой. Вони однозначно виступають проти так званого білоруського сценарію, за якого «Нафтогаз України» поглинається «Газпромом», і називають «кращим для України» варіант, відповідно до якого європейські правила поєднуватимуться з частковою російською та європейською власністю в українській ГТС. Автори вважають, що це може стати тією умовою, завдяки якій Росія може погодитися на перегляд контрактів 2009 року.