Газовий дзвінок
В уряду Віктора Януковича зі звільненням віце-прем’єра Віталія Гайдука виникла кадрова проблема, вирішити яку буде зовсім не просто. Незамінних керівників, як відомо, не буває, але саме Гайдук останнім часом зарекомендував себе своєрідним мозковим центром енергетики й одночасно — її енергетичним центром. Не заважав він, мабуть, і промисловості України, яка цього року демонструє рекордні темпи розвитку. Ситуація ускладнюється тим, що одночасно з віце-прем’єром не можна звільнити зиму, яка вже вступила в свої календарні права і здатна на будь-які каверзи. А вакансію глави ПЕК можна використовувати для впливу на соціально-політичну ситуацію...
Словом, країні терміново потрібен віце-прем’єр. І коаліція політичних партій та груп, які беруть участь у парламентській більшості, сьогодні буде вимушена відкласти інші справи. Кому б не хотілося докласти рук до управління фінансовими і товарними потоками ПЕК? Назвемо можливих кандидатів. Голова парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Андрій Клюєв. Він міг би через відомі причини (донецьке походження, політичні орієнтації, бізнесовий і управлінський досвід та шанобливе ставлення до старших) цілком влаштувати уряд та його голову. Але Гайдук, як відомо, пройшов до уряду за квотою СДПУ(О), а вона поки що не заявляла про те, що передає квоту іншій партії. В аналогічній ситуації перший заступник міністра палива й енергетики та одночасно глава «Нафтогазу України» Юрій Бойко, який спирається в політичному плані лише на авторитет Олега Дубини — екс-віце-прем’єра і нинішнього радника Президента. Бойко — пробивний керівник. Він став фундатором позитивної кредитної історії «Нафтогазу» за кордоном (чого, щоправда, не можна сказати про податкову історію в рідній країні), зумів заручитися не тільки підтримкою російського «Газпрому», а й заслужити благовоління президента Туркменістану, якому було піднесено український переклад його книги «Рухнама». Завдяки цьому «Газпром», котрий прагнув вижити конкурентів із туркменського газового ринку, програв Україні, вважає російське інтернет-видання RusEnergy. (За цією книгою в Україні обіцяно викладати студентам і школярам уроки духовності; у відповідь Сапармурад Ніязов запевнив, що укладе 25-річний контракт із Києвом про продаж кількох трильйонів кубометрів газу). Щоправда, в пасиві репутації Бойка — його позитивне ставлення до реверсу нафтопроводу Одеса—Броди, як і відсутність досвіду роботи в уряді. Третій імовірний кандидат — нинішній президент НАЕК «Енергоатом» Сергій Тулуб, за яким залишається звання першого міністра палива й енергетики України. Проте головний атомник, який наполегливо очищає «нечистоти», які він отримав, не декларує своїх політичних амбіцій і зв’язків.
Щоб розібратися з цією кадровою дилемою, не можна не пригадати передісторію звільнення Гайдука, який прямо відповідав в уряді за два головні енергетичні проекти України — нафтопровід Одеса— Броди та міжнародний консорціум з управління українською газотранспортною системою, а також за українсько-російські зв’язки за лінією електроенергетики. Гайдук за підтримки Януковича зумів в основному відстояти планове спрямування роботи нафтопроводу, що з самого початку призначався для транспортування каспійської нафти до Європи. Не без його участі практично ні з чим поїхав із Києва глава РАТ «ЕЭС России» Анатолій Чубайс, який намірився підвищити свій рейтинг у російського електорату за рахунок придбання українських обленерго. З газовим консорціумом усе складніше. Порушуючи неписану урядову етику (в Україні досі немає писаного закону про уряд), він узяв на себе місію оголосити про кончину консорціуму, посилаючись при цьому на думки експертів. Гайдук, очевидно, не врахував, що газовий консорціум — це не стільки економічний, скільки політичний проект, освячений підписами президентів України, Росії та канцлера Німеччини. «Питання консорціуму з питань управління (газотранспортною системою України. — Авт. ) зняте з порядку денного», — категорично заявив В. Гайдук, нагадавши, що раніше експерти встановили недоцільність й інших варіантів його створення, крім передачі в концесію.
«Хіба ми погано управляємо? Хіба в нас у поганому стані газотранспортна система?» — запитав віце-прем’єр. В. Гайдук пояснив, що Україна готова створювати консорціум лише для будівництва нової труби для транспортування обсягів газу, забезпечуючи збільшення його видобутку, який за прогнозами, в тому числі і російської сторони, очікується в Середній Азії.
Двічі розкритикував Гайдука і прем’єр. Спочатку він просто дезавуював його заяву про консорціум, наголосивши, що українська сторона не приймала рішення про відмову в передачі йому в концесію українських ГТС. Пізніше, після указу, Янукович дорікнув Гайдуку ще й великою кількістю проблем у ПЕК країни, які, з його слів, «вирішують не так оперативно і послідовно, як того вимагає час». «Уряд, як єдина команда, має одностайно і цілеспрямовано працювати над реалізацією тих завдань і програм, щодо яких прийнято рішення. Час вимагає виваженості від уряду в кожному кроці («це стосується і важливих міжнародних контрактів, і проектів»), й останнє кадрове рішення стосовно віце-прем’єра В. Гайдука зумовлене принциповою позицією в цьому питанні Президента України Леоніда Кучми», — відзначив В. Янукович.
Оперативно відреагувала на відставку українського віце-прем’єра, який на той час ще не отримав префікс «екс», і російська сторона. «Заява Гайдука є його особистою думкою», — впевнено висловив свою думку голова департаменту урядової інформації РФ Олексій Горшков. А посол Росії в Києві Віктор Черномирдін одразу відзначив успішність українсько-російських переговорів з питання створення газового консорціуму. «У п’ятницю я зустрічався з керівниками тут (у Києві), були представники Москви, які проводять усю підготовку, і вони сказали, що ми практично підходимо до фінішу», — повідомив посол журналістів. «Переговори тривають, закінчується підготовка», — додав він.
Таким чином усім кандидатам у віце-прем’єри, ймовірно, слід відпрацьовувати цю оцінку, запевняючи, що з консорціумом усе буде о’кей. Разом із тим аукціон із реалізації повноважень віце-прем’єра з питань ПЕК і промисловості може внести певне сум’яття в роботу парламентської більшості. Це особливо недоречне напередодні «переписування» договору про солідарну відповідальність між більшістю і урядом. Судячи зі слів першого заступника глави бюджетного комітету Валерія Коновалюка, останнім часом стало помітною тенденція зростання кількості прихильників Януковича. «І якщо виникне ситуація з відставкою прем’єр-міністра, — продовжив депутат свій аналіз, — то я не уявляю, хто здатен нас об’єднати, зробити ситуацію напередодні виборів якщо не переможною, то хоч би не програшною». Схоже, в оточенні прем’єра розцінили ситуацію з Гайдуком ще й як дзвінок на адресу Януковича і всього уряду та поспішили вибудувати свої контраргументи.
