«Газпром» добре заробив на новому уряді
Мало не в литаври б’є з нагоди вдалої для нього домовленості з Україною російський «Газпром». Ще б пак — вона дозволила йому сповна отримати за газ, що зберігався в наших підземних сховищах (7,8 млрд. куб. м). «Підземна суперечка» завершилася підписанням у неділю пакета документів між «Газпромом», НАК «Нафтогаз України» й «РосУкрЕнерго АГ». «Зниклі» кубометри переходять у володіння «Нафтогазу України». Але якою ціною? Ціною пограбування нашої країни. І чи не тому в Києві не чутно радісних коментарів, на які зазвичай такий швидкий голова «Нафтогазу» Олексій Івченко?
Що ж його стримує? Слід думати, все ще збережене почуття відповідальності. Адже було б дуже дивно рекламувати як перемогу явну поразку... Досі всі кольорові революції на постсоціалістичних просторах якимсь чином затушовували економічні проблеми, висуваючи на перші місця суто політичні вимоги. І все ж не є таємницею, що економіка, хоч і перебуваючи на другому плані, також формувала революційну ідеологію, нагадуючи про кричущу бідність основної маси населення та відсутність у нього нарівні з політичними й економічних прав. Схоже, цього разу саме економічна ситуація в Україні може знову затягти країну в революційні конфлікти. При цьому газова тема, нарівні з припиненням економічного зростання й інфляцією, здатна зіграти роль своєрідного детонатора до запитання «За що боролися?».
Але повернімося до нашого газу, який брати-журналісти ще за радянських часів незаслужено охрестили «блакитним» паливом. Із таким самим правом ми можемо тепер назвати його помаранчевим. А насправді в нього ні кольору, ні запаху, а той, який ми чуємо іноді на кухнях через несправність приладів, лише віддух штучного походження, що вводиться для нашої з вами безпеки. Це в прямому розумінні. А тепер український газ може отримати справді неприємний запах (це вже образ). Отже, наша влада заради своїх політичних цілей готова на будь-які альянси. І це ми бачимо в цій скандальній угоді, яку Україна (і тут не варто ховатися за «Нафтогаз») підписала не лише з «Газпромом», а й із «РосУкрЕнерго» — «кримінальним наростом» на тілі «Нафтогазу України» (за визначенням Юлії Тимошенко). У виниклій ситуації ця структура, а їй, якщо вірити прем’єр-міністру, порядна людина «з чистими руками» й руки не повинна подати, виступає немов рятівником України. Вона купує в «Газпрому» 5,25 мільярда кубометрів газу, що знаходиться в українських підземних сховищах, щоб відправити його на експорт. Але цей експорт навряд чи буде українським, оскільки серед засновників газової омели вітчизняний слід практично не проглядається. Винуватити в цьому, звісна річ, слід стару владу. Але чому нова влада не лише не відмовляється від цієї «спадщини», але і надалі більше заявля є претензій на те, щоб залишити її за собою. Це пов’язане з важким репутаційним збитком для нашої країни. Але не виключені ще й економічні збитки. Зовсім не факт, що за нинішніх умов ці 5,25 газового мільярда підуть на експорт. У газовому балансі країни, на думку експертів, однаково бракує 5 мільярдів кубометрів. Тож не виключено, що угода «Газпрому» з «РосУкрЕнерго» буде тільки прикриттям Івченка від обвинувачень у купівлі газу за такою ціною...
З іншого боку, якщо в наших підземних сховищах справді є ці 7,8 мільярда кубів, то 2,55 мільярда з них «Газпром» передав нашому «Нафтогазу» як оплату за транзит свого газу українською територією. При цьому поки що неясно, чи надійдуть до кінця року ще якісь газові проплати за українські послуги за транзитом, чи на цьому поставлена крапка... Але зі свого боку Україна пообіцяла наростити прокачування російського газу на 8 мільярдів кубів.
Наслідки цієї угоди ми повністю зможемо оцінити ближче до осені, коли глава «Нафтогазу України» вкотре порушить питання про підвищення внутрішніх газових цін...
КОМЕНТАР
Сергій ЄРМІЛОВ, директор Інституту проблем екології й енергозбереження:
— Найнеприємніше в спілкуванні України з «РосУкрЕнерго» те, що ця компанія не зобов’язана продавати весь газ, отриманий на кордоні з Туркменією, в наш внутрішній баланс. Той газ, який вона отримує як плату за проводку по країнах Середньої Азії та по Росії, вона використовує на власний розсуд, отримуючи величезний навар при експорті цього газу. Було б розумно та нормально передавати їй його за ринковою ціною на кордоні мінус ціна транзиту від кордону Туркменістану. А в нинішній операції з «підземним» газом «Газпром» оголосив свій прибуток. І тут ми щонайменше вдвічі втратили на кожному кубометрі, який пішов у залік оплати за транзит...
