Генерал надій
З понеділка 6-го вересня на каналі УТ-1 кандидати в президенти України отримали право на десятихвилинні виступи, передбачені Законом України «Про вибори Президента України». Це надто мізерний ефірний час, який влада вимушена надавати кандидатам. Звичайно, це незрівнянно з тим часом, який надається кандидату №1. І все ж... Навіть цей «блокадний пайок» прорвав інформаційну блокаду.
На виступ кандидата в президенти Євгена Марчука у вівторок в нашу редакцію вже прийшло багато відгуків з регіонів.
Наталія ЧЕРЕМІСІНА, психолог, Харків:
— Відеофільм мені дуже сподобався. Інформацію подавали стисло — тільки найголовніше, основні моменти біографії кандидата, чим він знаменитий. При тому, що я знаю про Євгена Кириловича, дивитися все одно було цікаво. Очевидно, автори вдало змонтували текст і відеоряд. Взагалі-то я далека від журналістики, особливо телевізійної, але тут відчувається, що попрацювали майстри. Правда, і матеріал благодатний — є що показувати і розказувати. Спасибі телевізійникам!
Валентина Олександрівна, 31 рік, учителька початкових класів, Черкаси:
— Цікаво, а яке звання в Кучми? Говорить за шпаргалкою, зігнувшись, перекручує слова, збивається — ніби неграмотний прапорщик. Інша справа — генерал. Одразу відчувається рівень: дикція, впевненість, виправка. Я за Марчука голосувала б навіть тоді, якби в нього, крім військового звання, не було інших чеснот.
Дмитро БУЗНИЦЬКИЙ, 23 роки, працівник бензозаправки, студент-заочник, Канів:
— Дуже добре, що Євген Марчук виступає зі своєю програмою між Удовенком і Габером. На їхньому тлі тези Марчука виглядають доволі реальними й конструктивними. Однак на його місці я б усе ж був більш конкретним. Я розумію: політична тактика, стратегія... Проте мені здається, народ на всіх цих премудростях не розуміється. До виборів дедалі менше часу. Звичайно, я не хотів би, щоб Марчук в останні дні жовтня перетворився на такого собі політичного бульдозера, який пре, змітаючи все на своєму шляху, але більше рішучості Євгенові Кириловичу не завадило б.
Юля МАРЧЕНКО, 18 років, продавець із торгового намету, Канів:
— Та він просто найсимпатичніший з усіх їх. У нього найбільше сили. Це видно з обличчя. Із цим навіть мій хлопець згоден, хоч він і дуже ревнивий. Я повісила портрет Євгена Марчука в себе над ліжком. А чого ж — гарний чоловік. Ви смієтеся, а що мені — портрет Кучми чи Удовенка вішати?
Михайло Ілліч, 57 років, обліковець тракторної бригади:
— Звісно, за 10 хвилин розкусити людину важко. Тим більше, ту, яка має намір керувати цілою державою. Проте вже той факт, що Кучма, як вогню, боїться Марчука і не пускає його виступати по телевізору, я думаю, говорить сам за себе. Якщо Марчук йому ворог, то, нам, простим людям — друг. Нехай бере віжки у свої руки. Гірше не буде. Спасибі, наїлися Кучминих обіцянок. Аж гикавка напала.
Валерій Миколайович, військовий пенсіонер, Черкаси:
— Уже той факт, що цей чоловік здатен знаходити спільну мову з іншими людьми («канівська четвірка»), свідчить про його силу. Він не боїться «загубитися» серед інших кандидатів. Якби не інформаційна блокада, то вже сьогодні всі підняли б руки за Марчука. А так Євгенові Кириловичу доводиться працювати на два фронти: зустрічатися з електоратом і водночас витрачати масу зусиль на боротьбу із замовчуванням його імені на сторінках центральних газет та на підконтрольному телебаченні. За той мізер, що його дали Марчуку в ефірі, звичайно, багато не скажеш. Це не тривалі промови Президента, які «крутять» із нагоди і без на всіх каналах нашого ТБ. Однак, я думаю, в історії народів бувають періоди, коли і десять хвилин важать чимало.
Леонід Іванович ДУНЕЦЬ, голова обласного об'єднання «Військові — в ХХI століття — з Євгеном Марчуком»:
— Я вважаю, що передача розрахована на перше знайомство з кандидатом в президенти Євгеном Марчуком, на людей, які мало знають про нього. Якщо так, то хотілося б у фільмі більше почути й побачити про те, що над усе хвилює населення — про соціальний захист. У цьому плані, на мій погляд, авторам треба було б детальніше зупинитись на діяльності Євгенія Марчука саме як керівника парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці. А розповісти є про що.
Одним з основних моментів фільму, безумовно, є кадри, що розповідають про зустрічі Марчука з населенням, сильне враження справляє його виступ на могилі Тараса Шевченка, під час підписання угоди «канівської четвірки». Перед нами — сильна, вольова людина, наполегливий борець з корупцією, який покладе край адміністративно-клановій економіці. Словом, це генерал надій.
Віктор БАБАК, приватний підприємець, Ужгород:
— Боюся, щоб не завадили Марчуку мрійництво, ідеалізм. Тіньовики добровільно не переведуть гроші із закордонних рахунків на українські. Дещо вразлива і думка про те, що можна зібрати ватажків нашого злочинного буття і дати їм можливість будувати переробні заводи. Для цього насамперед потрібні передумови, соціальні гарантії... І, щоб програмні положення не здавалися популізмом, на мою думку, потрібен такий акцент. За останню п'ятирічку, аби вижити, майже всі повинні були стати бандитами, шахраями. Однак якщо Лазаренко вкрав мільйон доларів, а я два долари, то це аж ніяк не означає, що я менший злодій, ніж він. Справа в можливостях... Головний ключ Л.Кучми до перемоги на цих виборах — вмикання інстинктивного страху у, вважай, всуціль злодійському українському суспільстві: «Ось знімете мене — і вас експропріюють. Марчук із Морозом покажуть мир хатам і війну палацам». Треба відібрати цього головного іржавого ключа в нині чинного феодала. Треба сказати і багатшим, і трохи не таким: «Хлопці і дівчата, чоловіки і жінки! Вас поставили в такі умови, що ви змушені були красти, виживати за рахунок ближнього, маневрувати перед масовками маснолицих податківців. Не будемо ж переглядати походження ваших грошей, але тепер настає нове життя — візьмімося всі разом за оранку України!»
P.S.: Ми пропонуємо нашим читачам поділитися також своїми враженнями від виступів інших кандидатів на посаду президента України. Пишіть нам!
