Генеральний прокурор відповідає газеті «The Independent»
«Неупередженість, точність, чесність та справедливість, а також невтручання у приватне життя людей — це головні принципи журналістського Кодексу, за яким працює відома на увесь світ британська телекомпанія Бі-Бі-Сі. Це принципи, визначальні для кожного незалежного і професійного журналіста. Невже вони нічого не варті для британського видання «The Independent»?
Це питання виникло у мене після публікації у цій газеті статті Аскольда Крушельницького, щодо справи Георгія Гонгадзе. Статті, яка шокувала цинізмом і зухвалістю, з якими були перекручені реальні події і факти. Статті, яка нанесла невиправної шкоди розслідуванню екстраважливої для України справи і поставила під загрозу життя багатьох людей.
Яку мету переслідувала ця публікація? На кого вона розрахована? Британським читачам прізвища Кравченко, Пукач, Ярошенко нічого не говорять. В Україні англомовна газета «The Independent» має, м’яко кажучи, невелике коло читачів. Отже, вочевидь, публікація А.Крушельницького орієнтована не на читацький інтерес, а на виконання інших задач. Яких саме — досить легко читається між рядками. Адже виготовлена публікація досить брудним і незграбним способом. Реальні факти не просто викривлені. Вони буквально переставлені «з ніг на голову». Візьмемо лише фрагмент статті, у якому автор намагається довести, що генерал Пукач був арештований за наказом Генерального прокурора України Піскуна і звільнений після призначення Васильєва. Достатньо лише співставити справжні дати цих подій (їх неодноразово називали у ЗМІ), аби зрозуміти, що автор відверто обманює читача і підтасовує дані. Прокуратура не має жодного відношення до звільнення генерала Пукача. Його було звільнено з-під варти судом. І відбулося це 5 листопада минулого року. А мене призначили на цю посаду лише 18 листопада. Більше того, після звільнення генерала з-під варти Генеральна прокуратура продовжувала розслідувати справу щодо нього. А коли у лютому 2004 року суд виніс постанову про закриття даної кримінальної справи, ми це рішення оскаржили! І аргументували це оскарження саме тими матеріалами, які нині згадуються у публікації. Тому звинувачення британської газети у тому, що прокуратура хоче ці матеріали приховати і знищити, незрозумілі і абсолютно необґрунтовані.
Інформація про те, що за Гонгадзе велося стеження напередодні зникнення, вже давно є і в розпорядженні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Отож, говорити про те, що опубліковані матеріали є сенсацією — м’яко кажучи, несерйозно!
Натомість дуже серйозним є те, що автор публікації не просто розсекретив імена багатьох людей, а й поприписував їм слова, яких вони ніколи не говорили. У протоколах від початку було задокументовано лише факт ведення спостереження за Гонгадзе. Всі інші висновки надумані автором і просто вкладені в уста інших людей. Вони шоковані публікацією і звернулися до прокуратури зі скаргами, з проханнями захистити їх честь, гідність і, власне, життя. Автор публікації мало не називає їх злочинцями.
Разом з тим Ігор Гончаров представляється ледь не народним героєм. Але ж цей чоловік не лише свідок у справі Гонгадзе. Перш за все це жорстокий, кривавий вбивця! На його совісті життя 11 людей!
Чим керувався Аскольд Крушельницький, готуючи цю публікацію? Добре, якщо він просто не давав собі звіту у тому, що робить, і поспішав за дешевою сенсацією. Тоді можна списати все на невисокий інтелект. Якщо ж журналіст робив це свідомо,— питання серйозніше. Це означає, що він свідомо обвинуватив багатьох людей у скоєнні тяжкого злочину, розсекретив їх прізвища, поставив під загрозу їх життя, а також життя їхніх родин. Щодо самого розслідування, то нанести йому більшої шкоди поки не зміг ніхто. Через розголошення суттєвих слідчих даних зірвано низку оперативно-слідчих дій. Можливо саме це і було головною метою публікації?
Це вже питання, власне, до самої газети. Навіщо була зроблена спроба зірвати розслідування цієї важливої справи? Можливо когось непокоять активні кроки, які робить оперативно- слідча група? Можливо, декому вигідно, аби розслідування справи Гонгадзе затягувалося якомога довше? Припускаю, що саме через це стаття Аскольда Крушельницького, в газеті «The Independent» побудована на упередженому ставленні до слідчо-оперативної бригади, неточних фактах, нечесній оцінці подій, несправедливому відношенні до багатьох людей і втручанні у їх приватне життя. Словом, на повному антикодексі журналістської честі.
Автор статті стверджує, що не мав корисливих мотивів. Тоді які мотиви він мав? Можливо, політичні? І чи знає про ці мотиви і, головне, чи поділяє їх редакція газети «The Independent»?
У цьому листі висловлена не лише моя точка зору. Це і позиція слідчих, які вже кілька років працюють у справі Гонгадзе. Вони вже висловлювали свою думку на прес-конференції для журналістів, намагалися роз’яснити ситуацію, закликали не надавати їй політичного присмаку. Втім, політична напруга навколо справи Гонгадзе продовжує штучно накручуватися.
Виходячи з цього, я хочу рішуче заявити: жодні намагання зірвати розслідування і перевести кримінальну справу щодо вбивства Гонгадзе у політичну площину — не матимуть успіху. Генеральна прокуратура України проводитиме ґрунтовне і всебічне розслідування, реалізовуватиме у його рамках усі необхідні слідчо-оперативні дії і не братиме учать у політичних суперечках, залишивши це для політиків».
