Георгій КОПЧИНСЬКИЙ: Уряд іще не знає, що таке культура ядерної безпеки

— На початку року загальні борги НАЕК «Енергоатом» перебували на рівні 2 млрд. гривень. Тому новій команді, яка тоді очолила галузь (президент НАЕК Володимир Бронников, голова Держатому Георгій Копчинський, віце-президент «Енергоатому» Микола Штейнберг. — Авт. ), довелося приділити головну увагу роботі з поліпшення фінансового становища компанії. Дуже велика робота була проведена в цьому напрямку, звичайно, і Кабінетом Міністрів. Насамперед мова йшла про відчистку компанії від різного роду посередницьких структур, що займалися постачанням палива і продажем електроенергії. Це були п’явки, які пили кров атомників через великий дисконт, усі ці вексельні та бартерні схеми оплати електроенергії. Команда, про яку я говорю, була надто зацікавлена в тому, щоб усі фінансові відносини зробити прозорими, зрозумілими для всіх, хто виявить те чи інше зацікавлення цією стороною діяльності компанії. Адже НАЕК «Енергоатом» сприймають, не без допомоги ЗМІ, як якусь кримінальну структуру. Постійні розмови, натяки і таке інше не могли не використати ті, хто всі ці схеми створював. Про це говорить хоч би той факт, що, на жаль, я і сьогодні не знаю результатів прокурорського розслідування, яке здійснювалось протягом півроку. Фінансове становище компанії залишається надто складним. Наші російські колеги виявили жорсткість, і нам довелося в першочерговому порядку погасити борги за свіже паливо 1999 року. В результаті виникла заборгованість у виплаті зарплати, не все робили щодо поточної експлуатації і т. ін. Досить багато (близько 1,5—2 млрд. кВт.год) втратили у виробленні електроенергії, тому що були вимушені простоювати через відсутність свіжого ядерного палива. Та за допомогою Кабміну і Президента вдалося дещо оздоровити фінансове становище. Щоправда, це не означає, що вирішено всі проблеми. Аби готуватися до зими, виконувати всі ремонтні плани, забезпечити експлуатаційні потреби атомних станцій, нам треба сьогодні отримувати 17—18 млн. грн. щодня за відпущену атомними станціями електроенергію. Реально ми отримуємо близько 2 млн. грн. Зрозуміло, що при таких надходженнях з енергоринку в повному обсязі підготувати атомні станції до зими буде дуже складно. Тому «Енергоатом» змушений брати кредити. На жаль, це, мабуть, єдиний вихід із сьогоднішньої ситуації.

Упродовж кількох останніх років розвинулася негативна тенденція скорочення обсягів ремонту. Головна причина — відсутність необхідних оборотних коштів, а також, можливо, недостатня наполегливість керівництва. В результаті погіршився контроль за обладнанням, що для таких потенційно небезпечних об’єктів, як атомні станції, неприпустимо. Зараз, коли ми уважно розібралися в ситуації і посилили вимоги з контролю, ми, на жаль, виявили ряд серйозних проблем, які взимку можуть перешкодити нормально працювати. По- перше, потрібно терміново ремонтувати і реконструювати швидкохідні турбогенератори виробництва санкт-петербурзьких підприємств, оскільки в будь-який момент ми можемо втратити один або й кілька енергоблоків. Швидко замінити турбогенератор — це досить складне завдання, та й потрiбнi чималі гроші. Та сума, про яку я говорив вище, не враховує цього. У неї не входять навіть потреби, пов’язані з підтримкою в працездатному стані парогенераторів, що стає все більш складним...

Немає в цій сумі й витрат на підвищення безпеки енергоблоків, що може мати для нас міжнародні наслідки. Україна є членом Міжнародної конвенції з ядерної безпеки. Перша нарада про виконання конвенції відб улася торік у квітні. Там на адресу України було висловлено чимало зауважень. І тільки урядова (колишнього Кабміну — Авт. ) програма підвищення безпеки енергоблоків, що враховує всі рекомендації МАГАТЕ, врятувала ситуацію. Але відсутність грошових коштів і належного розуміння цієї проблеми спричинила те, що ми виходимо на другу нараду з конвенції, практично нічого не зробивши. І політичний тиск буде дуже серйозним, пролунають заяви, які осуджуватимуть Україну. Зрештою постраждає імідж країни, та головне, чого не можна забувати: можуть бути застосовані якісь санкції. Так от, ті цифри про які я вам говорив (17—18 млн. грн.) абсолютно не враховують програми підвищення безпеки. Її практично заморожено. Ця обставина нас дуже бентежить.

На жаль, сьогодні всю діяльність зосереджено навколо грошових питань. Так, безсумнівно, це — першочергова проблема. Але не можна концентруватися лише на постачанні свіжого ядерного палива. Це просто один з видів обладнання. Не буде свіжого палива — блок не працюватиме. Але якщо зупиниться турбогенератор чи турбіна — блок теж не буде працювати.

— Колишній в.о. президента «Енергоатому» Володимир Бронников приділяв досить багато уваги ядерній безпеці, але потім і йому зрештою довелося займатися паливом, і він дечого все-таки досяг. Чому його не затвердили на посаді?

— Я також таке питання задавав і продовжую задавати. Чіткої однозначної відповіді у мене немає. Бронников — це фахівець найвищої категорії, який не тільки має більш ніж 30-річний досвід роботи в ядерній галузі, а й глибокі знання. Дуже міцний керівник. На пострадянському просторі єдиний атомний блок — мільйонник введено в експлуатацію на Запорізькій АЕС тоді, коли там директором був Бронников. Саме завдяки його наполегливості, цілеспрямованості й організаторським здібностям цей блок і сьогодні працює на економіку України. Я не думаю, що в когось можуть виникнути претензії до Бронникова як до професіонала. Що ж до фінансових справ, то натяки декого з посадових осіб про зловживання тощо не витримують жодної критики. Якщо саме з цієї причини він не був призначений на посаду президента, то про це треба сказати голосно й однозначно, залучити до розслідування відповідні органи. Цього не зроблено. Чому? Відповідь зрозуміла. Тоді чому професіонала вищої категорії не призначено президентом НАЕК «Енергоатом»? Це запитання залишається без відповіді.

— Хто виграв тендер на розрахунки з російським підприємством «Твел»?

— Більш прийнятні умови були запропоновані Ощадбанком. І зараз основну частку всіх банківських перерахувань з постачання ядерного палива здійснює Ощадбанк.

— Преса писала про цей банк як про проблемний, а він в один день стає здоровим і бере на себе такі зобов’язання...

— Дозвольте, я не коментуватиму цю справу, хоча багато в чому з вами згоден.

— Гаразд. Але приходить новий керівник «Енергоатому» і звертається до «Промінвестбанку», від послуг якого відмовився Бронников, за великим кредитом ($40 млн). І, певна річ, отримує відмову.

— Я цьому не дивуюся. Ваше запитання зачіпає ту роль, яку покладено на Держатом. Відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів, він здійснює функції управління щодо «Енергоатому» та інших підприємств. Призначено нового президента НАЕК «Енергоатом» пана Недашковського. Я вже не казатиму, що якихось консультацій із Держатомом не було, можливо, вони Кабміну й не були потрібні. Але для мене дивно, що пан Недашковський, працюючи вже майже тиждень, ні разу не зателефонував і, тим більше, не зустрівся з директором Держатому. А що стосується його дій, зокрема, з питань кредитування, я ще раз хочу повторити, що сама ця процедура не дуже приємна і дуже небезпечна. Кредити — це той самий наркотик, це наслідок слабкості нашого енергоринку і недостатності коштів, які надходять в «Енергоатом» з енергоринку. Що ж до конкретного вибору банку, то, я думаю, пан Недашковський консультувався з кимось із цього приводу.

— «Ощадбанк» — це, мабуть, вибір уряду?

— Ви маєте на увазі Бронникова? Ви знаєте, я не був присутнім при тій розмові, яка відбувалася між вищими посадовими особами в Кабінеті Міністрів і Бронниковим, коли обговорювали цю проблему. Тому я не маю морального права коментувати...

— Дуже цікава ситуація. Виходить, що «Ощадбанк» одержав повністю всю енергетику.

— Так, це одне з дуже серйозних питань. Тому що для того, щоб працювати так, як дехто планує, «Ощадбанкові» потрібно мати відповідні активи. Обсяги кредитів очікують дуже великі. Ситуація досить серйозна. Я думаю, що Мінпаливенерго виступить або вже виступило з пропозиціями не обмежуватися тільки «Ощадбанком», залучати й інші банки, що вже мають позитивний досвід роботи в енергетиці. Які будуть реакція й остаточне рішення, ми побачимо.

Вiталiй КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

— Чи беруть до уваги думку Держатому, який сьогодні має статус департаменту?

— Коли приймали рішення про створення Мінпаливенерго і в його рамках — чотирьох державних департаментів, то, на мою думку, не до кінця продумали, з одного боку, функціональні завдання цих держдепартаментів, а з іншого — повноваження. І, як наслідок, і Держатом, й інші департаменти зазнають дуже серйозних труднощів. Явно недостатня чисельність персоналу, яку нам виділено. Повірте, я не за те, щоб тримати на держслужбі зайвих людей. Потім — зарплата, яка виявилася нижчою, ніж у працівників центрального апарату. Це дуже негативно позначається на підборі людей. І нарешті, питання взаємодії «Енергоатому» і Держатому. Тут щось треба змінювати. Специфіка ядерної енергетики — це її потенційна висока небезпека. Ми не повинні забувати про Чорнобиль. Але часто виникає враження, що наші західні колеги роблять глибші висновки з цього, ніж наші високопоставлені чиновники.

— У зв’язку з цим чи розроблено конкретний термін отримання «Енергоатомом» ліцензії?

— «Енергоатом» повинен мати ліцензію. Він сьогодні здійснює функції експлуатаційної організації, проголошені урядом, і не мати ліцензії — це нонсенс, порушення нашого законодавства та міжнародного режиму безпечного використання ядерної енергії. В принципі, це не так і складно. Треба просто оформити відповідні документи. Наші атомні станції та «Енергоатом» як експлуатаційна організація працюють сьогодні за тимчасовими дозволами, так званими річними дозволами від ремонту до ремонту і не мають постійних. Ми, мабуть, єдина країна у світі, яка здійснює експлуатацію за такою схемою. Безперечно, тут потрібно наводити порядок. Та команда, від імені якої я сьогодні говорю, це завдання теж собі поставила. Однак, на жаль, першого удару вже завдано, Бронникова зміщено... Я гадаю, відбудуться й інші кадрові зміни. Та бажано, щоб ті, хто їх здійснює, давали чіткі пояснення, чому, на якій основі, з якою метою вони відбуваються. Тому що вони, і не тільки в атомній енергетиці, дестабілізують ситуацію. Ми за весь цей час стільки зробили реорганізацій і в ядерній галузі, і в сфері управління та держрегулювання, що за ними вже важко простежити. Якась адміністративна сверблячка — все змінювати i змінювати. Потрібно стабілізувати ситуацію, інакше не вдасться вийти на шлях планомірного вирішення проблем, реалізація якого вимагатиме трьох-чотирьох років, не менше.

— Наскільки в нас вирішено проблему альтернативного ядерного палива?

— Ми тільки на початку шляху. Як ви знаєте, під час останнього візиту президента США Білла Клінтона підписано міжурядову угоду про альтернативне паливо. Проект передбачає створення науково-інженерного колективу в Україні, здатного проектувати ядерне паливо. У нас, на жаль, у цьому відношенні слабка інфраструктура, все зосереджено в Росії. Американці нам хочуть допомогти. Це одне завдання, його реалізація вже почалася. А друга частина передбачає розробку конструкції таких паливних систем, які могли б безпечно вписатися в наявні реактори. Готуються різні випробування. У 2005 роцi вiдбудеться перше дослідне завантаження для випробування. Я маю наголосити, що ця альтернатива аж ніяк не перекреслює наших відносин з російською стороною. Навпаки, ми їх зміцнюватимемо. А остаточну відповідь дасть економічна доцільність.

— Тема створення власного ядерного циклу на сьогодні обмежена альтернативним ядерним паливом?

— З цієї проблеми, на мій погляд, допущено багато дуже непрофесійних тлумачень. Давайте будемо точні. Ядерний паливний цикл включає як обов’язковий елемент атомні станції. А враховуючи те, що у нас потужна урановидобувна промисловість, то потрібно говорити не про створення, а про розвиток ядерного паливного циклу. Це перше. Друге: справді, підготовано кілька програм, зокрема і цього року. Але будь-яка програма має базуватися на якійсь основі. Нею є наша урановидобувна промисловість, а також ті підприємства, які її обслуговують. Так от, ця частина ядерного паливного циклу сьогодні перебуває в надкритичному стані. Потрібно спочатку тут навести порядок. У мене на столі лежить зведення про борги із зарплати. Окремі підприємства ядерного паливного циклу мають заборгованість із зарплати 12 і більше місяців.

— Тут винен «Енергоатом»?

— Я не можу вживати слово «винен». Але причиною такого стану справ, безперечно, є катастрофічне фінансове становище «Енергоатому». Тому що «Енергоатом» — головний у комплексі виробник тієї продукції, за яку йдуть хоч якісь гроші. Той уран, який ми видобуваємо, ми передаємо росіянам, і його враховують у наших фінансових відносинах iз Росією. І якщо сьогодні 2 млн. грн. на день не дають змоги забезпечити накопичення коштів навіть на виплату зарплати, це починає автоматично позначатися на фінансовому становищі насамперед цих підприємств. Соціальна ситуація в колективах дуже складна. Ми тільки-но погасили «пожежу» в Дніпродзержинську, де зосереджено наші основні машинобудівні підприємства. Люди стурбовані не тільки тим, що не платять зарплати, а й перспективою цих підприємств. Я вже з цього приводу подавав не одну доповідну записку. На жаль, реакція не адекватна ситуації.

Певна річ, якщо ми не виправимо фінансову ситуацію в «Енергоатомі», то й тут її поліпшити не вдасться. Тому говорити сьогодні про розширення ядерного паливного циклу, на мій погляд, потрібно. Але цю розмову треба починати з того, щоб вжити всіх необхідних заходів для оздоровлення реально наявних підприємств. А будувати плани на руїнах того, що створено 10 чи більше років тому, просто несерйозно.

— На якому рівні в нашій країні сьогодні перебуває культура ядерної безпеки?

— Я не можу сказати, що культура безпеки, передусім на тих рівнях, де приймаються відповідальні рішення, перемагає.

— Я розмовляв із Бронниковим на цю тему, і він прямо сказав, що уряд не розуміє цього терміна. Чи змінилося щось за цей час?

— Я можу тільки підтвердити слова Бронникова.