«Гетьманський скарб» Юрія Мушкетика
Позавчора в Спілці письменників України відбувся творчий вечір Юрія Мушкетика, присвячений 75-рiччю письменника та виходу його нової книги «Суд».
Творчість Юрія Мушкетика відома читачам різних поколінь. У 1954 році, «писана на підвіконні студентського гуртожитку», як жартують колеги, вийшла перша історична повість «Семен Палій». (До речі, всіх новин, оповідань, повістей і романів не перерахувати, бо, стверджують знавці, сам письменник не знає своєї повної бібліографії.) Невдовзі з’явився роман «Гайдамаки». Ще з тих часів митець для багатьох асоціюється переважно з історичною прозою. І недаремно — далі друкуються один за одним — «Погоня», «Яса», «На брата брат», «Прийдімо, поклонімося», «Гетьманський скарб». Мій друг, людина творчої професії, розповідав, що, читаючи «Яса», раз у раз заглядав у словник, аби знайти там значення багатьох історизмів, архаїзмів. Мова була настільки багатою, влучною, що він ніби побував у тій епосі, тому роман став одним із його улюблених творів на все життя. Юрію Мушкетику не властиве категоричне судження історичних постатей, подій. «Натомість, — як зазначив на вечорі академік Микола Жулинський, — він намагається збагнути всю складність часу та підвести українського читача до самокритичного перегляду всієї нашої історії. Юрій Мушкетик часто використовує художній прийом, який можна було б назвати так: ідейно-моральний турнір віків на полігоні історії. Він випускає насупроти часу проблему й напругою думки та уяви заряджає її конфліктною енергією. Ідеї, тези, постулати, сентенції — це своєрідні списи, якими на цьому турнірі віків намагаються вколоти герої Юрія Мушкетика своїх читачів — розбудити совість, змусити заговорити сумління, наповнити свій розум сумнівами й досягти рівноваги духу».
У своїй творчості ювіляр звертався до різних тем — війни та повоєнних років, де в основу творів «Вогні серед ночі», «Чорний хліб» лягли також власні враження, пережиті того часу. Писав він і про проблеми села. У радянські часи, коли письменник особливо був підневільним, Юрій Мушкетик зумів показати стомлену внутрішньо, спрацьовану сільську людину, яка була лишень механізмом у виконанні плану п’ятирічок.
Цікаві для митця й філософські теми. Героїв античності — Сократа, Прометея, Сенеку він ніби переносить у часі й спонукає читача самому робити висновки, наприклад, про межу та ціну компромісу, ціну кволості волі та духу...
Колеги, гості, друзі говорили багато цікавого. Одні пригадували, як у дощ, накинувши плаща, Юрій Мушкетик любить блукати полями, щось там собі міркуючи; як вперше звозив Івана Драча в Холодний Яр; як започаткував традицію створення земляцтва в Києві, утворивши Чернігівське, звідкіля сам родом; як у пошуках бестселера перечитує твори авторів «Коронації слова»...
Очевидно, Юрій Мушкетик залишається моральним авторитетом для українського суспільства понині.
Його нова книга «Суд» надрукована тиражем... 600 примірників. Переконана, то найменший тираж з усіх тих, якими будь-коли виходили твори автора. І це демонструє реальний стан українського письменника у своїй державі та української книжки в Україні і є проекцією активності ділових людей щодо своїх культурних набутків. А поза тим «Суд» є конденсацією віри та надії для сучасників ювіляра й молодших поколінь.
