Гра на загострення

«Ім'я Степашина більше асоціюється з війною в Чечні, аніж з економічними реформами. Вже сама відставка уряду здатна істотно підірвати російську економіку. Так що підгрунтя — суто політичне. Єльцин йде на свідоме загострення ситуації, він провокує противників на виступ. І, можливо, Росії доведеться робити вибір. Єльцин вже розганяв парламент, переписував конституцію, і це Росії нічого не дало», — говорить президент Фонду «Світова політика» Дмитро Пастернак-Таранушенко. «На жаль, у багатьох пострадянських республіках затвердився практично радянський стиль керівництва. Керівники держав не терплять критики, їх дратує будь-яка опозиція. За них завжди «віддуваються» прем'єри, вони ніколи не йдуть красиво, по-європейськи, як їхні прибалтійські колеги... Замість національної злагоди в таких країнах ми бачимо постійний внутрішній конфлікт. Замість економічного зростання — стагнацію при буйному розквіті корупції, пов'язаної з оточенням перших осіб. Замість політичної стабільності — постійне балансування на межі страшного кровопролиття», — підсумував Д.Пастернак-Таранушенко.

Єльцин явно йде на загострення відносин із Держдумою, напередодні слухань щодо імпічменту прозоро натякає на можливість жорсткішого ставлення до опозиції як у Москві, так і в регіонах. «Зміна караулу» в Москві знаменує собою, можливо, останню перемогу тих російських політичних сил, яких зазвичай називають олігархами. Позиції «тіньових» політиків, перш за все Бориса Березовського й дочки Єльцина Тетяни Дяченко, суттєво посилилися. Призначення Степашина може всерйоз змінити й російську зовнішню політику, а відтак спричинить поки що непередбачувані наслідки і для російсько-українських відносин.

Матеріал нашого кореспондента в Москві Віталія ПОРТНИКОВА про причини і наслідки відставки Євгена Примакова читайте на сторінці "Подробиці".

КОМЕНТАРІ

Вадим КАРАСЬОВ, заступник директора з наукової роботи Харківської філії Національного інституту стратегічних досліджень:

— Варіанти, коли, по суті, існують два політичні арбітри, два політичні важкоатлети — президент і прем'єр, очевидно, не працюють. Не працюють, оскільки виконавча влада перебуває у взаємоблокуючому стані. Кабінет міністрів не може працювати в оперативному режимі економічних змін, бо політичний важкоатлет, який очолює уряд, замикається не стільки на економіку, скільки на соціальну стабілізаторську політичну функцію. Можуть бути інші моделі взаємовідносин президента і прем'єр-міністра. Президент-арбітр, який врівноважує різні інтереси, угрупування виконавчої влади і частково законодавчої влади. І лояльний прем'єр, який є представником одного угрупування. Тут сильніший вплив президента, оскільки він врівноважує ситуацію і силу самого прем'єра. Це варіант «Єльцин—Черномирдін». Є інший варіант: президент і технічний прем'єр або прем'єр-професіонал. Тут політичні функції у президента і прем'єра замикаються безпосередньо на оперативно-економічнiй роботi. Це варіант «Єльцин—Кирієнко». Третій варіант — «Єльцин—Примаков» теж показав свою нерезультативність і безвихідь, бо, по суті, очолює уряд не стільки перший міністр, скільки чи то віце- президент, чи то вірогідний кандидат на майбутніх президентських виборах. Єльцин був заручником Примакова як стабілізатора політичної обстановки. Сам Примаков завжди був заручником думської комуністичної більшості. І ця система заручництва, паралізувала всю державну вертикаль і зрозуміло, що з поверненням до активної діяльності Єльцина вона не могла існувати далі. Зараз не відомо, як може обернутися ситуація з імпічментом. Поки зрозуміло, що Єльцин пішов на загострення. Для України я не бачу ніяких негативних наслідків, окрім того, що Єльцин підтримуватиме Кучму на президентських виборах в Україні. А якщо гра навколо імпічменту буде складатися не на користь Єльцина, а на користь лівих сил у Росії, то посилення цього лівого російського «фону» може так само негативно вплинути на ситуацію в Україні в жовтні 1999 року. Анатолій АРСЕЄНКО, кандидат історичних наук, Інститут соціології НАН:

— Гадаю, що нічого хорошого ні для Росії, ні для України й інших країн СНД це не означає. Примаков — це фігура міжнародного масштабу, хоч би що про нього казали. Це досвідчена, реальна фігура, яка володіє величезними теоретичними знаннями у внутрішній і зовнішній політиці. Він зумів утримати економіку Росії в цей важкий період від гігантського обвалу. Я вважаю, що це одна з небагатьох особистостей, які розуміють, що в період великих трансформацій потрібна сильна держава — не в плані спирання на силові структури, а держава, яка може виконувати в повному обсязі свої економічні та соціальні функції. Яка може, реформуючи народне господарство, не завдавати колосальних соціальних збитків суспільству. Олександр ДЕРГАЧЕВ, головний редактор журналу «Політична думка», кандидат історичних наук:

— Для України усунення Примакова від влади погано тому, що дестабілізується ситуація в нашого партнера — країни, яка є для нас важливою з економічного і ментального погляду. У будь-якому випадку, якісь якісні зміни потрібно буде відкладати на період після наших і російських виборів. Звичайно, нас може цікавити, які саме зміни у владі можуть відбутися. Безумовно, на сьогодні посилюються позиції і поліпшуються перспективи для Лужкова, щодо якого є певні побоювання: чи будуть достатньо конструктивними відносини між нашими країнами, якщо він прийде до влади? Прихід Примакова до влади є маловірогідним. Можна передбачати, що він опосередковано буде підтримувати ту чи іншу кандидатуру. Але така його підтримка буде багато чого варта. Георгій КРЮЧКОВ, КПУ:

— Професійні кадри виганяються і ставляться поплічники, які сліпо виконуватимуть волю людини, вже ні на що не здатної. Я вважаю, що Примаков проводив політику в інтересах Росії, яку стали вважати дуже самостійною. Він практично врятував Росію після серпневої кризи, зміг припинити розвал економіки та фінансової сфери, він зробив свою справу, і, як прийнято в цих прогнилих верхах, — «мавр має піти». А нині рекомендують на його посаду міністра транспорту, який слухняно виконуватиме найдурніші вимоги Єльцина та камарильї. Якщо Примаков проводив національну політику, а не політику в інтересах США, то, природно, його вже обізвали «червоним прем'єром», що є дуже примітивною думкою. Я вважаю, що його відставка негативно позначиться на відносинах України з Росією, бо тепер не можна буде розраховувати на якусь стабільну продуману політику, якщо її проводитимуть єльцинський режим.

Пiдготували Микола СIРУК, Iрина ГАВРИЛОВА, «День»