Гуманність чи незалежність

Першим на саміті виступав представник країни-господаря Білл Клінтон. Сьогодні до гостей саміту звертається з промовою Леонід Кучма. Вперше за останні п’ять років з нагоди Саміту Тисячоліття до Нью-Йорка навідався команданте Фідель Кастро.

Саміт Тисячоліття, який плавно перейде до саміту Ради Безпеки ООН (який проводиться за ініціативою України), очевидно, ставитиме значно більше питань, ніж можна буде відразу отримати відповідей.

Наприклад, як у новому тисячолітті можуть співіснувати ідея «гуманітарної інтервенції», яку активно пропагують Сполучені Штати та Велика Британія, та право нації на самовизначення, поняття національного суверенітету як одного з основних у системі міжнародного права, право кожної держави на самооборону. Приклад повітряної війни між НАТО та Югославією минулого року, яка розпочалася в ім’я захисту албанського населення Косово, може згодом призвести до абсолютно непередбачуваних наслідків, які сьогодні можуть видаватися абсурдними. І крім того, «гуманітарна інтервенція» проти Югославії та проти Іраку засвідчила, що по-перше, своєї оголошеної мети вона не досягає, по-друге — вона проводиться проти держави, яка вважається явно недружньою й при цьому не може адекватно відповісти. Таким чином, йдеться про вибіркове покарання — тоді як ні курдську, ні тібетську, ні чеченську, ні ольстерську чи баскську проблему ніхто подібним чином вирішувати явно не збирається. «Подвійні» чи «потрійні» стандарти міжнародної політики, вельми сумнівні перспективи міжнародної довіри і відповідно міжнародної безпеки — явно не той багаж, який було б варто брати з собою до наступного тисячоліття. І людству варто було б оцінити, які саме цінності і які саме права людини варто боронити за допомогою сили. І у який саме спосіб.

Проблемою залишається те, що ООН, яка створювалася як інструмент балансу інтересів супердержав, так і не стала механізмом реальної міжнародної співпраці. Її роль залишається декларативною, її вага в міжнародних процесах — дуже часто ілюзорною. ООН давно вже необхідне корінне реформування, про що йдеться щонайменше останні чотири роки — при тому без жодних зрушень. Україна пропонує залишити за ООН виключне право санкціонування застосування сили у міжнародних відносинах, переорієнтувати ідею миротворчості на попередження конфліктів, продумати, як уникнути негативних наслідків міжнародних санкцій. Це все вже звучало, але вперше — з настільки високої трибуни на настільки масштабному форумі. Можливо, країни світу нарешті висловляться й з приводу пропонованого Україною створення Ради економічної безпеки. Втім, «сильним світу цього» сама проблема може видатися незрозумілою.

Слова про торжество демократії, внесені до проекту Декларації Тисячоліття, мали б змусити голів держав замислитися — а що, власне, справді потрібно зробити, що б це не звучало в новому тисячолітті як банальність. Яка дуже часто виправдовує вчинки, повністю протилежні будь-якому уявленню про демократію.

У Саміта Тисячоліття є шанс стати дійсно історичною зустріччю, першим поштовхом до розуміння простої істини: світ в епоху Інтернету не може більше ділитися на Схід і Захід, «імперії зла» та «царства демократії». Що в разі, коли всі країни всіх континентів дійсно бажають співпрацювати над подоланням бідності і захистом прав людини — то просто не може бути інциденту, подібного тому, який трапився з урядовою делегацією КНДР, яка летіла на Саміт, у франкфуртському аеропорту. Корейці, обурені тим, що американські служби безпеки не просто ретельно оглянули їхній багаж, а ще й запропонували роздягтися, повернули назад...

Більшість королів, президентів, прем’єрів мають крім усього й величезну власну програму — загалом заплановано більше за 700 двосторонніх зустрічей (в Леоніда Кучми їх — понад 20).

Поки що першим результатом саміту стало підписання декларації «Терпимість і різноманітність». За словами постійного представника України при ООН Володимира Єльченка, «Україна не має тих проблем», про які йдеться в документі. Україна, втім, не має й інших проблем — пересічному українцеві, наприклад, важко збагнути, що таке глобалізація й чому в неї стільки противників по всьому світі.

Тисячоліття закінчується глобальним самітом. Який може стати вирішальним — а може ні до чого не привести. Але це краще, ніж увійти до нового тисячоліття з глобальною війною.