I все-таки...

Сергій КІВАЛОВ, голова Центрвиборчкому:

— Людина має бути професіонально підготовлена до такої роботи, високоінтелектуальна, з енциклопедичними знаннями, в тому числі й у сфері юриспруденції. 52% активних виборців у нас — жінки, які відповідальніше ставляться до свого виборчого права, оцінюють причепливіше та суворіше, тому зовнішність кандидата свою роль, безумовно, зіграє. Що стосується партійної приналежності, то закон не наполягає, але моя особиста думка така: людині, яку обирали від партії, при вступі на посаду від партійних зобов’язань краще відмовитися. Інакше президент не зможе бути неупередженим по відношенню до всіх суб’єктів політичного процесу.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, народний депутат України:

— Пріоритетні якості — інтелект та інтелігентність, друге — проєвропейське мислення та культура, третє — ментальна толерантність. Якщо вибирати з типів темпераменту, краще, щоб він був сангвініком. Від меланхоліків і флегматиків ми вже натерпілися, а холерик просто небезпечний. Перспективний, мобільний, напористий, динамічний, пунктуальний, акуратний — таким я хочу бачити лідера своєї країни. Водночас він не повинен бути хамом, дилетантом, людиною нечесною і, давайте будемо відверті, фізично нездоровим.

Леонід КАДЕНЮК, народний депутат України:

Найважливіше президентське вміння — консолідувати всі суспільні сили. У США президентами ставали і кіноактор, і військовий льотчик, і представники робiтничих професій, а нам сьогодні потрібен саме ефективний управлінець. Інтелектуальна, освічена, культурна, толерантна і коректна людина. Виборцям, які роблять свій вибір за принципом «гарний—негарний», раджу не забувати, що зовнішність оманлива.

Степан ГАВРИШ, координатор парламентської більшості в Верховній Раді:

— Образ ідеального президента добре виписаний у нашій класичній літературі, — найкращими якостями володіли козацькі гетьмани. А якщо оцінювати відповідно до нинішніх реалій, то ця людина повинна бути максимально чесною, відкритою, щирою, проєвропейськи налаштованою. Головний стрижень — патріотизм. Четвертий президент без перебільшення повинен стати батьком нації, котрий захищає інтереси звичайних українців, а не наближених ФПГ. А батькові нації недостатньо бути великим господарником, — тут потрібен цілий комплекс знань і навичок. Передусім — мораль, мужність говорити правду і ніколи — неправду, інша справа — вміння промовчати, коли правду сказати неможливо. Крім того, — воля, сила духу, міцне здоров’я, важливий чинник — інтуїція, заснована на життєвому досвіді. Політична упередженість майбутнього президента може стати причиною конфліктів і ускладнень, тому на даному етапі країні потрібен президент, який максимально дистанційований від партбудівництва.

Наші жінки дуже віддані: одного разу полюбивши «свого» кандидата, вони надовго залишаться вірними своєму вибору. Впевнений, що цей вибір вони, як завжди, зроблять правильно.

Сергій ОСИКА, народний депутат України:

— Люди такого рівня працюють по 24 години на добу, тому міцне здоров’я — головне багатство президента. Другий доданок — досвід: не можна допускати до президентських перегонів тих, хто перший день у політиці. Третій: лідер країни повинен бути своїм корінням пов’язаний із цією землею та з цією нацією, відчувати її. Це повинна бути системна, внутрішньо організована людина, яка вміє швидко приймати правильні, іноді жорсткі та непопулярні рішення. Навчитися управлінню державою не можна, — це природжений талант... Істотну роль відіграє не стільки зовнішність, скільки створений образ. Не статика, а динаміка: те, як людина говорить, рухається, жартує, усміхається. Жодна успішна виборча кампанія не була побудована лише на привабливій усмішці кандидата.

Андрій ШКІЛЬ, народний депутат України:

— Насамперед — чесність, причому не придбана, а природжена. Також воля, працьовитість, моральність. Найголовніше — національна самосвідомість. Трагізм української державності дуже чітко сформулював Грушевський: «Україною завжди управляли люди, яким вона була непотрібна». Сподіваюся, наступний президент буде винятком. Будь-який президент повинен бути не громадським діячем, не господарником, не виконробом і не бізнесменом, а насамперед — політиком. Запорука успішної роботи — у великій, згуртованій команді, де об’єднані фахівці вузьких профілів і кожен чітко знає своє місце та зону відповідальності. Стратегія повинна вибудовуватися не на шість місяців, як у бізнесі, а на шістдесят років. Безумовно, глава держави повинен чітко ідентифікуватися з певною політичною силою. Буде це партія чи група партій — інше запитання. До речі, щоб співвідноситися з конкретною політсилою, необов’язково офіційно перебувати в її лавах.

Володимир МАЙСТРИШИН, народний депутат України:

— Вибори — період нестабільності, коли бацили конфлікту плодяться з вдвічі більшою швидкістю. Поведінка кандидата під час кампанії дуже показова з погляду його майбутнього можливого президентства. Усім нам слід уважніше придивлятися... Важлива якість — примусити злагоджено працювати великий механізм, апарат управління державою. Пам’ятаєте, як у відомому фільмі: «Навчися управляти трьома людьми, а далі кількість не відіграє ролі». Так і тут: у команді президента кожен повинен відчувати відповідальність й одночасно право на ініціативу.

Ігор ОСТАШ, народний депутат України:

— Для президента головне — чесність, насамперед — перед самим собою. Наскільки він відкритіший і чесніший, настільки більшою довірою населення користуватиметься. Патріотизм — основа основ, сподіваюся, до влади прийде людина, для якої Україна — щось більше, ніж закрите акціонерне товариство. Ще одна складова — поділ загальнолюдських і загальнохристиянських цінностей. Із ділових якостей я б виділив макроекономічне бачення ситуації, комплексний підхід до вирішення проблем. Партійна приналежність значущіша для парламентських, ніж для президентських виборів. Звичайно, лідер країни повинен мати чітку партійну прописку, але це в перспективі.

Олександр ФЕЛЬДМАН, народний депутат України:

— Паралельно зі своєю депутатською діяльністю я очолюю «Національне культурне об’єднання України» і тому переконаний: президент насамперед має бути людиною цивілізованою. У повному розумінні цього слова. За 12 років у нас не було жодного міжетнічного, міжнаціонального конфлікту, і наступний глава держави повинен всіляко зміцнювати та підтримувати цю стабільність. Підняття рівня життя, боротьба з корупцією — першорядні завдання. Членство в партії не настільки знакове. Тим більше що, якщо ми проведемо конституційну реформу і парламент переструктурується за партійним принципом, президенту партквитком краще не обзаводитися. Людиною він повинен бути порядною, віруючою та жити ідеями країни, все інше додасть команда. Зовнішній антураж швидше відволікає та розсіює увагу замість того, щоб концентрувати її на головному. Наші люди мудрі і розберуться, за яким із гарних піджаків ховається пустота, а за яким — успішне майбутнє.

Петро ПИСАРЧУК, народний депутат України:

— Насамперед — Державник, причому саме з великої літери. Уміння піклуватися про інших повинне бути в крові або прищеплене з вихованням. Багато залежатиме від команди, а щоб її сформувати, знадобиться «чуття» на «потрібних» людей. Короля, як відомо, почет робить. Передбачаю, що вибори наступного президента будуть прагматичнішими, люди серйозніше до цього підійдуть. Особисто мені подобається Віктор Янукович, імпонує те, що він мало говорить, а дедалі більше працює. Той, хто претендує на роль загальнодержавного лідера, повинен уміти примножувати кількість своїх прихильників. Але це ще не все...

Дмитро ВИДРІН, політолог:

— Запитаність тих або інших якостей визначається викликами часу. Сьогодні головна якість, яка одночасно і допомагатиме, і заважатиме кандидату — політична воля. Переможе той, хто виявить її сповна. Але сильних у нас не люблять і побоюються, тому такий кандидат неодноразово зазнає нападок та осміяння. За всіма об’єктивними показниками розвитку Україна відстає від Росії на 4-5 років, тому нам потрібен ще сильніший, більш вольовий президент, ніж Путін. Ми повинні здійснити ривок, не просто наздогнати, а перегнати Росію, не стільки брата і партнера, скільки економічного, геополітичного конкурента. Мені б хотілося, щоб саме нашого президента європейські лідери привселюдно називали своїм особистим другом, запрошували на риболовлю, сафарі чи партію гольфа. А для цього український лідер своєю особистістю повинен буквально «задавити» Путіна. Результат осінніх виборів залежатиме від того, наскільки образи кандидатів будуть мужніми, переконливими, рішучими і просто привабливими. Вітчизняний електорат неодноразово, скажемо так, змінював свою «стать». На перших виборах, у 1991-му, виборці «любили вухами», голосуючи за красиві промови та багатообіцяючі програми. Вухами, як відомо, люблять жінки. Тепер дедалі більше «люблять очима». Механізм голосування та природа закоханості практично ідентичні. У думці кожного з нас існує образ ідеального партнера, з появою потенційного кандидата відбувається сканування, накладення образу на реальний об’єкт, — у разі їхнього збігу виникає любов. Те саме відбувається на виборах: в кожного з нас є образ ідеального президента, який ми намагаємося приміряти на того чи іншого кандидата. Сьогодні внаслідок стирання кордонів між соціальними верствами відбувається дифузія ідеологій і немає такої ніші, зайнявши яку можна було б стати володарем дум. Партія — носій певної ідеології, тому партійна приналежність кандидатів не важлива. Свою аудиторію мають і Ющенко, і Янукович. На сьогодні шанси приблизно однакові.