Iндикатор довіри

Учорашнє спілкування з пресою директор департаменту управління державним боргом і міжнародного співробітництва Мінфіну Сергій Макацарія розпочав незвично. «Давайте я дам вам інформацію, — сказав він, — і ми з вами разом приймемо рішення: чи можемо ми обійтися без кредиту МВФ чи ще трохи попрацюємо (з ним. — Авт.), а пізніше, можливо, припинимо отримувати ці гроші»... За його словами, місія Міжнародного валютного фонду, яка працюватиме в нашій країні з 10 по 20 травня, проведе аналіз виконання бюджету України за перший квартал і ухвалить рішення про можливість виділення кредиту в розмірі 1,5 мільярда дол. (всі ці кошти підуть у резерви НБУ). Черговий транш Україна зможе отримати в червні цього року.

Чому раптом знову постала ця тема, крапку в якій начебто нещодавно поставив прем’єр-міністр Микола Азаров? Нагадаємо, він зазначив, що Україна могла б вже й не брати черговий транш, але це буде для неї дуже невигідно. Макацарія виклав цю другу точку зору відносно співпраці з МВФ. «Ми можемо співпрацювати з МВФ, але не отримувати від нього кредити, — сказав керівник департаменту. — При нормальній макроекономічній ситуації, коли немає потреби в залученні зовнішніх ресурсів для фінансування дефіциту бюджету, (можлива. — Авт.) нормальна співпраця без залучення коштів, яка дає сигнал для інвесторів»...

Можна передбачити, що бажання стати «безкредитною» зоною МВФ абсолютно не випадково, хай і у вигляді запитання, з’явилося саме в день візиту до України російського прем’єра Володимира Путіна. Пам’ятається, на початку фінансово-економічної кризи нас заманювали дешевим російським кредитом. Можливо, тепер, коли Росія не дуже й розуміє, що їй робити з нафтодоларами, що завалили її, вона знову дістала цей не надто запашний пряник і, прагнучи вступу України до Митного союзу, намагається конкурувати з МВФ?

Але, як бачимо, кредит МВФ поки що поза конкуренцією. Макацарія пояснив, що він дуже дешевий — ставка лише 2%. Але головне — співпраця з МВФ — це індикатор для безперешкодної роботи з іншими міжнародними фінансовими організаціями — Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, а також з Європейським Союзом. Усі вони задекларували можливість надання Україні великих і недорогих кредитів. За словами Макацарії, у проекті меморандуму з ЄС йдеться про 690 мільйонів євро (за умови задовільного здійснення домовленостей з МВФ). Така ж умова діє при співпраці зі Світовим банком (лише на поточний рік це дасть бюджету 850 мільйонів дол.).

Правда, виконати домовленості, закладені в меморандум із МВФ, для України виявилося не просто. Буксує пенсійна реформа, населення невдоволене зростанням тарифів на газ. Але, як відзначив Макацарія, на сьогодні МВФ пішов на деякі поступки. Якщо раніше була вимога, аби пенсійний закон було ухвалено до 15 квітня, то сьогодні його вже немає.

Макацарія багато говорив про терміни повернення боргових зобов’язань країни. Лише на цей рік доведеться повертати 80 мільярдів гривень. Але при цьому лише мимохідь згадав про зростаючий дефіцит у зовнішній торгівлі, який лише за два місяці нинішнього року (негативне сальдо) виріс у 3,5 рази, перевищивши 2 мільярди дол. Причому тенденція до відставання експорту зберігається. Чи не для компенсації відповідних втрат потрібні сьогодні Україні гроші МВФ?

Відповідаючи на це запитання «Дня», виконавчий директор Фонду Блейзера в Україні Олег Устенко сказав: «Цей транш порівняно невеликий (1,5 мільярда дол.), але він важливий. Тому що дає можливість сформувати довіру з боку іноземних інвесторів і кредиторів. Україна має цього року повернути 4,8 мільярда дол. державного боргу. А приватний борг, який Україна має повернути у нинішньому році, — майже 40 мільярдів дол. І рахуйте: резерви Нацбанку — 37 мільярдів дол., а борги — значно більше. Але якщо буде співпраця з МВФ, то це вселяє впевненість у кредиторів, вони бачать, що ситуація під контролем. А у такому випадку у нас є можливість реструктуризувати щонайменше приватні борги. Кредит МВФ важливий з цієї точки зору. Він важливий також для залучення прямих іноземних інвестицій, від чого залежить стабільність національної валюти. І зрозуміло, що ніхто не вкладатиме в країну, в якій можлива криза. Адже наша торгівля весь час оперує в дефіцитній зоні. А перекрити цей дефіцит можна лише прямими іноземними інвестиціями. До того ж, якщо поглянути на останню доповідь МВФ, яка вийшла лише вчора, то прогноз рахунку поточних операцій для нас не дуже приємний — інвестицій потрібно буде ще більше. Інакше постраждає національна валюта».