Iнфантильний диктат
У видатного французького філософа-постструктураліста Ролана Барта в одній із книжок є таке спостереження: «Усяке панування починається з заборони на мову».
Тут важливі нюанси: не будь-яка влада, а саме панування, тобто чітке розділення на панів і підлеглих (підданців, слуг, холопів, рабів). Панування недарма чітко прив’язане до прикметника «необмежене»: воно діє як наркотик на того, хто жадає влади, спонукаючи позбавлятися від будь-яких рамок і обмежень. І найголовніше з цих обмежень — мова.
Мова — перше й природне право людини і чи не найбільше її багатство. Мова без свободи говорити перетворюється на збляклу, кастровану подобу самої себе, на підробку, на симулякр. Тому свобода слова є базовою цінністю насправді демократичного суспільства; завдяки цьому суспільство може вести й підтримувати діалог як всередині самого себе, між різними групами, класами, етносами, так і з владою.
Тиранія прагне забрати право на мову в суспільства заради того, щоб воно слухало — цілодобово — лише самохвальний монолог влади. Зусиллями пропагандистів, нечистих на руку рекламників і купленої преси влада намагається перетворити цей монолог на суміш колискової з сеансом гіпнотичного навіювання. У деяких випадках, при жорстоких диктатурах, це спрацьовує, проте ненадовго. Зрештою суспільство і влада просто ізолюються одне від одного, і ті слова, якими вони бодай інколи обмінюються, сповнені недовіри, що поступово перетворюється на зневагу зверху і ненависть знизу. Так само і держава-завойовник, коли прагне розчинити захоплені народи в собі, усіма можливими засобами витісняє їхні мови на узбіччя, змішує з мовою метрополії, відсікає від повноцінної системи освіти.
Україна вже два десятиріччя існує як самостійна держава, однак сьогодні в нашому повітрі знову тхне цензурою. Знову цілком демократичним шляхом до влади прийшли люди, що вважають будь-яку мову, окрім своєї владної говірки, недоречною і шкідливою. Знову основні, з найбільшим покриттям телеканали відверто брешуть; знову проти небагатьох об’єктивно працюючих ЗМІ розгортаються скандальні судові процеси або брудні антирекламні кампанії, знову за оперативною й різнобічною інформацією все частіше доводиться звертатися до Інтернету. Знову нас із повноправної сторони діалогу намагаються перетворити на пасивних і покірливих слухачів.
Але вони помилилися з віком.
Малу, ще нетямущу дитину легко надурити, нею легко маніпулювати.
Але ми за останні роки добряче подорослішали. На відміну від цих самовпевнених... панів.
