Iракський рубіж

Із часу оголошення перемоги над режимом Саддама Хусейна минуло два місяці. Вашингтон поки що не погоджується з тим, нібито в повоєнній країні розгортається партизанський рух. У Білому домі говорять більше про окремі банди і акції екстремістів. Тим часом після завершення війни уже загинуло 67 американських і шестеро британських вояків. Учора з Іраку надійшло нове невтішне повідомлення: одного американського вояка вбито, двадцятьох поранено. Верховний представник США в Багдаді Пол Бремер закликав керівництво своєї країни збільшити військову присутність.

Днями до Іраку вже відправились 250 польських солдатів. У наступні два місяці до них приєднаються військовослужбовці з України, Іспанії та ще майже 20 держав. Чи готові українські солдати захистити не лише життя мирного населення постсаддамівської країни, але й своє? Військове командування в України переконує, що рівень готовності українських миротворців досить високий. Розповідають, що критерії відбору контрактників для участі в силах стабілізації в Іраку були суворішими, ніж навіть в американців. Зараз триває активне тренування українських військовиків, оскільки вже 7 серпня розпочнеться їх передислокація до неспокійного регіону. Підготовку вояків із 5-ї окремої механізованої бригади на Великополовецькому полігоні, що на Київщині, мав можливість побачити кореспондент «Дня».

Підготовка українських вояків розпочалася приблизно з початку червня. На полігоні постаралися створити умови, максимально наближені до тих, в яких виконуватимуть поставлені завдання українці в Іраку. Спостережні пости, патрулювання на бронетранспортерах, перевірки на контрольно-пропускних пунктах, охорона важливих об’єктів, надання першої медичної допомоги — це лише невеликий перелік із того, що мають вміти робити українські військовослужбовці. Продемонстроване журналістам вміння українських миротворців — у лічені хвилини розправитися з терористами — було настільки реалістичним, що якби не властивий для українських просторів трав’янистий ландшафт на полігоні, то цілком можна було б повірити у миттєве переміщення у зону справжніх бойових дій.

Відомо, що зараз чисельність українського контингенту становить 1647 осіб. Із часом її може бути збільшено до обіцяних 1,8 тисячi чоловік. Миротворців відбирали винятково на добровільній основі. Одним із стимулів для військових слугувала солідна зарплатня, яка аж ніяк не співмірна із вітчизняними «розцінками» служби в Збройних силах України. Щомісячна грошова винагорода коливатиметься від $600 до $1200 залежно від звання військовослужбовця. Близько чверті вояків контингенту уже виконували завдання у складі місій під егідою різних міжнародних організацій, а також ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

Самі вояки на запитання про зарплатню відповідали неохоче, наголошуючи, що для них головне не гроші. Капітан Олексій Бацак твердо переконує, що він прагне передовсім «перевірити себе».А журналісти все не вірять ! Фінансове питання просто «задовольняє його потреби», і не більше того. Попри те, що йому доведеться вперше виконувати миротворчі завдання за кордоном, Олексій переконаний, що «все буде добре». Інакше й бути не може: вдома на нього чекатиме трирічний син Андрій та дружина Жанна. Вона, до речі, зовсім не заперечувала від рішення чоловіка відправитися в Ірак. «Відреагувала нормально, з розумінням, оскільки сама — військовослужбовець», — зауважив офіцер.

Цілком можливо — і хочеться на це сподіватись, — що перевіряти на ділі отримані під час навчань навички українським миротворцям не доведеться. За словами військових, ситуація в іракській провінції Васіт, де й буде розміщений наш контингент, досить спокійна. Принаймні настільки, наскільки вона може бути спокійною у повоєнній країні. Переважну більшість мешканців сектора, підпорядкованого українцям, становлять шиїти (72% населення). Не вирізняючись сильною любов’ю до Іраку з його сунітським керівництвом, вони тяжіють здебільшого до сусіднього Ірану. Американські експерти раніше побоювалися, що шиїти можуть піднятися на боротьбу за відмежування від багдадського управління і перехід під владу Тегерана. Однак сьогодні шиїти вважаються куди спокійнішими, аніж суніти (саме в провінціях, населених сунітами, здебільшого стаються напади на коаліційні війська). Заступник командира 5-ї окремої механізованої бригади ЗСУ підполковник Олександр Красноок, який зовсім недавно повернувся із Іраку, розповів, що «за три останні місяці в бік батальйону морської піхоти США в провінції Васіт не пролунало жодного пострілу».

А саме на заміну цим військовим прибуде особовий склад українських миротворців. Розташовуватимуться українці на аеродромі колишньої дивізії іракської армії у центральному місті провінції Васіт — Аль-Куті. Підполковник каже, що аеродром фактично не було пошкоджено під час бойових дій, лише після війни встигли на ньому «попрацювати» місцеві мародери. На перших порах, за словами Олександра Красноока, наші миротворці житимуть у палатках. Згодом переселяться у відремонтовані казарми. Харчуванням їх мають забезпечувати американці. Так що побутові умови мають бути цілком придатними для служби солдатів. Утім, для миротворців встановили й деякі протипоказання: воякам доведеться повністю відмовитись від уживання спиртних напоїв. Пояснюють це не лише суворістю «миротворчих» правил, але й спекотним субтропічним кліматом Середнього Сходу. Навіть у затінку температура в іракських широтах зашкалює, досягаючи часом 50 градусів за Цельсієм.

Окрім військового, фізичного вишколу, українським солдатам влаштовують і спецкурси на тему звичок місцевого населення. Адже миротворцям доведеться контактувати з представниками іншої культури — арабської. Тут мало знати бодай по мінімуму складну чужоземну мову з наявністю безлічі діалектів. Арабські традиції настільки відмінні, що, приміром, звичний для українця дружній порух руки арабом може трактуватися як особиста образа. Не рекомендується сильно заглядатися й на іракських жінок. Командир бригади генерал-майор Сергій Безлущенко зазначив журналістам, що арабські звичаї вивчаються солдатами «обов’язково». За його словами, для цього існує спеціальна література, фахівці, «які розповідають про традиції місцевого населення і як себе поводити». Підполковник Олександр Красноок поінформував, що в Аль-Куті працює спеціальна група, яка займається контактами з місцевим населенням. Він зазначив, що робота цієї групи триватиме й надалі: «через них будемо отримувати інформацію і працювати з місцевим населенням».

Ще, кажуть, кожному воякові буде роздано по українсько-арабському розмовнику. Очевидно, що за відсутності словникового запасу навіть із сотнею слів служба миротворців в окремих випадках може виявитися не зовсім ефективною. Важко уявляється, як військові зможуть перевіряти вантажі на КПП, не маючи змоги поставити запитання водієві... До кожного ж солдата не приставиш по перекладачу! «Очевидно, що військовослужбовцям необхідно буде володіти не лише загостреним чуттям для визначення ворога і миролюбного жителя. Невід’ємною має також бути якість психологічної витримки, толерантності і тактовності. Знати арабську мову не обов’язково, адже можна й так знайти спільну мову. Міжнародна мова — це мова розуміння», — так прокоментував «Дню» важливість знання арабських звичаїв миротворцями експерт близькосхідних досліджень Набіль Рашван (Єгипет).

У цілому ж українське командування сподівається, що позаштатних ситуацій під час участі в багатонаціональних силах не виникне, а зброю, переміщену з України до Іраку, доведеться використовувати лише під час навчань. «Наше завдання не допустити жодних непередбачуваних випадків. Зробити все для того, аби стабільна ситуація в провінції Васіт і надалі залишалась такою», — підкреслив командир Сергій Безлущенко.