«Кабінет реформаторів»: коктейль пізнього романтизму і відчаю
Перед початком формування уряду прем'єр заявив: «Це буде моя команда». Дійсно, як зазначає Олександр Юрчук, Ющенко отримав певну свободу дій у підборі кадрів для урядової команди-2000. Однак тепер, коли формування уряду майже закінчене, Віктор Андрійович уже стверджує, що це частина тієї команди, про яку він говорив. Щоправда, Ющенко не уточнив, чим саме відрізняється «його» склад уряду від того, який ми маємо сьогодні.
Новий Кабінет змусив змінити реформаторську ейфорію на стримане очікування. «Поки що можна говорити тільки про проголошені наміри. Ці наміри дуже хороші, однак лише тоді, коли ми побачимо конкретні кроки, можна буде говорити про те, наскільки новий уряд виправдав надії, що покладаються на нього, — говорить Олександр Лавринович. — Тоді ж можна буде говорити конкретно про те, наскільки Ющенко був самостійним у формуванні нового уряду. Спостерігаючи за деякими призначеннями, у мене закралася тінь сумніву у тому, що призначення в уряді — повністю його ініціативи. Можливо, це так і є. Одне можна стверджувати вже зараз — неминуче виникнуть певні труднощі у ході формування ефективної парламентської більшості». До речі, варто відзначити той факт, що «партії переможців» — СДПУ(о) і Демсоюз — не отримали у новому уряді важливих постів, що можна вважати однією із сенсацій формування нового уряду.
Ще одна несподіванка — призначення глави бюджетного комітету парламенту, лідера фракції «Батьківщина» Юлії Тимошенко на пост віце-прем'єра. (Хоч сама пані Тимошенко ніколи не приховувала свого бажання отримати крісло в Кабміні, а буквально два місяці тому заявила про свою готовність стати прем'єр-міністром. Можна пригадати і те, що саме з метою отримати пост в уряді Ю.Тимошенко ініціювала створення коаліції чотирьох фракцій —«Батьківщини», НРУ Ю. Костенка, Трудової партії і «зелених» — після перемоги на виборах Л. Кучми). Своєї мети Тимошенко досягла: указ про призначення її віце-прем'єром з'явився через кілька днів після того, як Віктор Ющенко виголосив намір корінним чином реформувати бюджетну систему країни.
Не менш несподіваним було призначення Юрія Єханурова на пост першого віце-прем'єра. Саме перший віце-прем'єр зазвичай контролює паливно-енергетичні питання. Однак, як зазначає Олександр Юрчук, ЦЖД, у Єханурова немає налагоджених відносин з російським газовим і нафтовим істеблішментом. Водночас, останнє є надзвичайно важливим, оскільки Володимир Путін уже встиг зарекомендувати себе як прихильник жорсткого курсу в українсько-російських відносинах, зокрема, у питаннях постачання в Україну російської нафти і газу. Однак, судячи з усього, у новому уряді проблемами паливно-енергетичного комплексу займатиметься віднині саме Тимошенко; її вчорашній візит до Москви підтверджує це.
Олександр Лавринович, коментуючи «Дню» призначення Тимошенко і Єханурова, зауважив, що вони, видно, «покликані підтвердити пріоритетність економічного реформування. Треба враховувати ті позиції, які займають ці люди щодо найважливіших питань, зокрема, децентралізації бюджетного комплексу, підходів до окремих напрямків економічної реформи». Проте для нього не є винятком і те, що «були й інші мотиви для цих призначень».
Характеризуючи ж загалом склад нового Кабінету Міністрів, його можна розцінювати як суміш романтизму 1992—1994 років з відчаєм 1999 року, коли країна впритул підійшла до реальності дефолту. Однак очевидно, що при формуванні уряду доводилося враховувати (чи навпаки — ігнорувати) вельми багато різноспрямованих векторів, що, звичайно ж, значно ускладнило формування ефективного уряду. Те, наскільки стійким і ефективним буде цей кабінет, можна буде оцінити вже в найближчому майбутньому: як вдасться уряду провести через парламент бюджет-2000, відстояти інтереси України у нафтогазовому конфлікті з Росією, уникнути дефолту. Поки ж очевидним є лише те, що повністю позбутися хронічної хвороби українського політичного істеблішменту — «багатовекторності» — Віктор Ющенко все-таки не спромігся.
