Кадрові граблі
Схоже, у команди, лідер якої отримав перемогу в ході виборів-2010, проблеми з пам’яттю. В Адміністрації Президента, в уряді, у Верховній Раді вмить забули про те, що їхніми ж зусиллями Україна сьогодні — це парламентсько-президентська держава. Перше і ключове слово — «парламентська». Але, якщо проаналізувати кадрову політику та співпрацю Кабміну з АП та Радою, складається стійке враження, що ми повернулися до часів Кучми, коли влада була сконцентрована в одних — президентських — руках, де без «добра» глави держави чиновники різних мастей не могли зробити й кроку.
Згідно з чинним наразі Основним Законом, гарант Конституції проводить лінію зовнішньої та оборонної політики. Все інше, в тому числі надважливі економічні питання, — парафія урядовців та парламентаріїв, які, власне, й делегували своїх колег у КМУ. Отож, запитується, чому Віктор Янукович викликає «на килим» Азарова, а той, за результатами перемовин, на всю країну заявляє, що Президент доручив (!) йому в такі-то, такі-то терміни подати на суд депутатського корпусу бюджет — 2010. Єдине, що може зробити Янукович: або підписати бюджет, або ветувати його. Не менше і не більше.
Окреме питання — кадрова політика. Попри те, що за прем’єра та урядовців голосували члени коаліції «Стабільність та порядок», не секрет, що кожен з віце — прем’єрів та міністрів пройшов «кастинг» на Банковій. І це при тому, що Янукович має право пропонувати депутатському корпусу лише двох міністрів — закордонних справ та оборони.
Кадрова коса пройшлася по всій країні. І якщо після помаранчевої революції сторона, що програла, називала масове звільнення чиновників у центрі та на місцях не інакше як переслідуванням, репресіями, то зараз, схоже, взагалі нікого не хвилює, що відбувається на кадровій мапі країни. Щось «заспівав» Грач, але його хвилює аж ніяк не принцип кадрової політики, а те, що комуністам з кадрового пирога залишилися крихти... Насправді ж наслідувачі Ілліча мали б помовчувати, бо Україна — єдина пострадянська країна, де біля керма влади є члени КПУ. Але «червоні» так образилися, що на початку наступного тижня навіть спеціальне засідання фракції проведуть, де вирішать: бути їм в коаліції чи варто вийти? За даними газети «Діло», комуністи виставили Партії регіонів останню кадрову умову, від якої залежить стабільність коаліції, — посаду голови Державної митної адміністрації повинен посісти представник Компартії.
На думку політолога Вадима Карасьова, комуністи набивають собі ціну перед тим як почнеться змагання за вакантну посаду першого віце-спікера. «Це свого роду нагадування, що золота акція в коаліції саме в комуністів, а не в Литвина», — сказав експерт в інтерв’ю «Радіо «Свобода».
Воїстину золотою кадровою акцією все ж таки володіють регіонали. Представники саме цієї політичної сили монополізували владу як в центрі, так і на місцях. Янукович, повторюючи помилки свого попередника, віддає ключі від владних кабінетів «своїм». Взяти, приміром, губернаторів. Здебільшого головами обласних держадміністрацій стали регіонали, які під час президентської кампанії очолювали регіональні виборчі штаби «синьо-білого» кандидата. В такій кадровій політиці експерти бачать подяку Президента за виборчу перемогу.
Упродовж лише останніх кількох днів уряд та Президент ухвалили понад сто кадрових рішень як на центральному, так і на місцевому рівнях про звільнення чи призначення чиновників. Президент вже призначив 14 нових губернаторів, одначе процес «оновлення» влади ще не завершено.
У 2005-му президент Ющенко звільнив кілька тисяч місцевих керівників, що викликало протести опозиції із Партії регіонів. «Синьо-білі» тоді звинувачували главу держави у доборі кадрів за особистою відданістю. Нині ж ситуація ідентична, змінилися хіба що виконавці головних «ролей».
Надактивність виявила нинішня влада на кадрово — міліцейській ниві. У МВС змінили всіх заступників міністра, крім одного, — Василя Мармазова (син Євгена Мармазова, депутата з фракції Компартії).
Більшість керівних посад у Міністерстві внутрішніх справ отримали люди, котрі працювали в правоохоронних органах за часів президентства Кучми під керівництвом міністрів Юрія Кравченка і Миколи Білоконя. Останній, до речі, в інтерв’ю «Сегодня» вже натякнув, що дуже скучив за Батьківщиною. Що ж... інколи вони повертаються.
Новим керівником міліції Хмельницької області став Сергій Шутяк. Про це учора повідомила прес-служба Міністерства внутрішніх справ. «Впродовж останніх п’яти років Шутяк обіймав посади заступника та першого заступника начальника УМВС в Хмельницькій області», — йдеться у повідомленні.
Харківськими правоохоронцями буде керувати 55-річний полковник Михайло Мартинов. До недавнього часу новоспечений керівник обласного МВС був... радником Михайла Добкіна.
Вінницьке облуправління МВС очолив генерал Валерій Ноник. До призначення він відповідав за службу безпеки блоку Литвина.
Івано-Франківське МВС очолив Василь Варцаба, який у 2004-му керував міліцією Закарпаття. Тоді, нагадаємо, Ющенко та його соратники звинувачували Варцабу у виборчих фальсифікаціях. Після перемоги «помаранчевого» кандидата його не лише звільнили, а й оголосили в міжнародний розшук.
Ще один цікавий «кадр» — колишній перший заступник Варцаби Віктор Русин. Він віднині керуватиме закарпатськими правоохоронцями. Після Майдану пан Русин був заарештований і півроку утримувався у СІЗО.
Кримінальні справи за порушення виборчого законодавства були заведені й проти Олега Сало (його також розшукував Інтерпол), який у 2005-му працював у місті Лева. Згодом справи були закриті «за відсутністю складу злочину». Зараз пану Сало доручають керувати Рівненським МВС.
Екс-головний міліціонер країни Юрій Луценко досить різко відгукується про ці призначення: «Зрозумійте: усі розмови про професіоналізм — це для лохів, насправді йде захоплення донецькою командою всіх можливих і неможливих посад».
Важливий нюанс. Керівник МВС Анатолій Могильов заявив про намір ліквідувати Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Мова йде про структуру, кожен член якої входив до центрального апарату відомства, був помічником міністра й контролював дії міліції щодо затриманих у конкретному регіоні.
Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, «Ла Страда —Україна» (загалом 31 правозахисна організація) написали новому очільникові МВС листа, де висловили занепокоєння такими планами. Правозахисники, відзначивши, що за безпосереднього сприяння Управління моніторингу були викриті серйозні зловживання з боку міліції, констатують: «Без такого управління неможливо побудувати сучасну європейську міліцію, що поважає права людини».
Концентрація влади в руках однієї політичної сили — це страшенні ризики для демократії. Ми пам’ятаємо, до чого це призвело за часів Кучми, який зосереджував владні повноваження у своїх руках. Але, з іншого боку, тепер виключно Партія регіонів нестиме відповідальність за стан речей в країні. Поки що запитувати з влади рано. Хтозна, можливо, такими ж стаханівськими темпами, якими проводиться кадрова політика, регіонали виведуть державу із кризи? Час покаже, але опозиція має врешті вийти з поствиборного літургічного сну. Бо нинішня (м’яко кажучи) пасивність опозиціонерів стимулює владу до гіперактивних, проте далеко не завжди корисних для країни та українців дій.
P.S. «Комерсант» учора повідомив про те, що всі кримінальні справи проти епатажного керівника ДУСі Ігоря Бака, закриті. Нагадаєм:, навесні 2005 року щодо нього були порушені справи за статтею КК «перевищення влади і зловживання службовим становищем». Бакай підозрювався в участі у незаконному продажі готелю «Дніпро», готелю «Україна», а також нерухомості Національного комплексу «Експоцентр України». Із грудня 2004-го Бакай живе в сусідній Росії.
Невже Кучма, говорячи про обнуління на всіх рівнях, мав рацію?..
КОМЕНТАР
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко:
— Це таке собі ретро — повернути Україну на рівень доброго десятиріччя назад, і я не знаю, як це буде виглядати. Я не кажу лише про одіозних міністрів, як міністра внутрішніх справ, котрий переконував суспільство у тому, що депортація кримських татар була дуже справедливою, не кажу про Табачника й Цушка. Ми ж усі розуміємо, що сьогодні нарешті настав той період, коли — хто б не очолював уряд, хто б не був президентом — Україна просто не витримає конкуренції без радикальних реформ, таких, які пройшли Польща, Чехія, Словаччина... ну, Росія може їх і не пройшла — вона існує перш за все не за рахунок функціональності економіки, а за рахунок енергоносіїв.
Назвіть мені, хто з них зможе щось зробити, якщо ви знаєте такого. Ну Тігіпко, але ж він лише задекларував себе як реформатора, і я переконаний, що протримається недовго, бо з ким він має провадити ті реформи? Із Цушком — «економістом нашого часу»?
Через те, звичайно, сумота. Єдина надія, що опозиційний уряд буде постійно підштовхувати, пропонувати свої варіанти вирішення тих чи інших проблем. Але виникає інше питання: чи прислухаються до цих порад? Через те нас чекають важкі, складні часи.
Зараз новій владній команді годилося б удвічі збільшити соціальні стандарти — вони ж наполягали, начебто гроші є, і Віктор Федорович навіть казав, де вони — у тумбочках, звідки їх треба забрати. От треба було б зараз відсунути ту тумбочку і дати хоча б подвійну оплату. Але ж не на подвійну — навіть на одинарну, на ту, стару, яку давали раніше, в них сьогодні не вистачає коштів, і на сьогоднішній день у деяких областях на тиждень затримана виплата пенсій і заробітних плат бюджетникам.
Через те нічого веселішого я на сьогоднішній день сказати не можу — треба буде пережити це як стихійне лихо. Але ж стільки років Україна, вже ставши нібито незалежною, постійно переживає ці стихійні лиха («стихійне лихо незалежності» язик не повертається сказати, незалежність тут абсолютно ні при чому).
Продовження теми в матеріалах регіональних кореспондентів на стор. ПОДРОБИЦI
