«Карпатський трамвай»

У повоєнний період у карпатських областях України було з десяток вузькоколійок. Перевозили людей, особливо підсобляли у вивезенні деревини. На сьогодні залишилися тільки дві діючі — Вигодська на Івано-Франківщині та Іршавська на Закарпатті. Іршавська наступного року відзначатиме сторіччя.

Тридцять літ віддав вузькоколійці батько Івана Попа. І сам Іван уже стільки ж працює машиністом тепловоза. Згадує, як донедавна любовно називали потяг — «Анця кушницька». Чому Анця? Ганна — найпоширеніше у цих місцях жіноче ім’я. Тепер потяг так не йменують, бо перестав ходити до сіл Кушниця, Довге, Ільниця. Немає пасажирського сполучення між Іршавою та Береговим. До Берегова їздять локомотиви тільки на заправку та ремонт. Придатними для неквапливого руху залишилися 65 кілометрів — від Іршави до села Хмільник і далі до міста Виноградова.

Як стверджують кандидати історичних наук Степан і Павло Пеняки, всього з кінця XIX по 30-ті роки XX століть на Закарпатті було споруджено вузькоколійок різного господарського призначення довжиною 1000 кілометрів. Рух по них здійснювався за допомогою кінської, локомотивної та моторної тяги. Первісне призначення вузькоколійок — доставка деревини з карпатських лісів на деревообробні підприємства, пилорами, лісохімічні заводи.

До Другої світової війни закарпатські вузькоколійки, так би мовити, виходили на Європу, і, скажімо, масло з іршавського села Лисичева через три дні потрапляло на ринок Праги. В Ужгородському, Великоберезнянському, Мукачівському, Хустському, Рахівському районах зараз від колії сліду не залишилося, в Тячівському її знесла недавня повінь. Животіє одна Iршавська. За словами начальника станції «Іршава» Миколи Томеша, за радянських часів у 80-х роках минулого століття в Іршавському районі вузькою колією перевозилося 40 тисяч тонн вантажів на місяць. На даний час вантажопотік зовсім припинився. Вся надія на пасажирів і туристичні поїздки.

За день мають мізерну виручку. Маршрутом користуються переважно літні люди, які мають пільги та їдуть безкоштовно. У 1985 р. було наказано припинити пасажирські перевезення. Відновили їх через десять літ. Постійна збитковість весь час ставить на порядок денний питання, закривати чи ні перевезення людей. 16 кілометрів від Іршави до Хмільника потяг долає за 50 хвилин. 80 відсотків шпал потребують негайної заміни. Їхній випуск могли б освоїти на Закарпатті. Рейки краще збереглися, діють ще австро-угорські, чехословацькі.

З ініціативи голови Іршавської районної ради Степана Бобика, своєрідного «хрещеного батька» сторічної вузькоколійки, останнім часом провели ряд заходів, покликаних привернути до неї увагу туристичних організацій, бізнесменів. Торік організували перший міжнародний семінар під назвою «Карпатський трамвай», а цими днями — другий. Тепер у ньому взяли участь представники Словаччини, Угорщини, Румунії, Польщі, Росії, Латвії, Великої Британії. Готуються вступити до Європейської спілки історичних залізниць та музеїв транспорту, президент якої, Хевід Морган, теж виступив на зібранні в Іршаві. Тоді зможуть вигравати міжнародні гранти. В сусідній Угорщині активно діють два десятки вузькоколійок, які перебувають у відмінному стані. В Польщі Бещадська лісова залізниця довжиною 35 кілометрів щороку перевозить 40 тисяч туристів і отримує 100 тисяч доларів прибутків. А історичні музеї та залізниці Англії приносять у казну 42 мільйони фунтів стерлінгів.

Збереженням діючої технічної пам’ятки безпосередньо займається створена три роки тому громадська організація «Боржавська ініціатива». Вона розробила проект транспортування деревини з лісосік, а також перевезення вапна із заводу в селищі Приборжавське. «Боржавська ініціатива» налагодила контакти з аналогічними організаціями Польщі, Англії, Угорщини.

Ціле літо возять групи з дитячих таборів. А з вересня організовують суботні екскурсії для шкіл Іршавського й сусідніх районів. Спробували транспортувати туристів з-за кордону. Ті мовили, що місця довколишні казкові, але у вагонах спекотно, незатишно, до того ж немилосердно трясе.

Власті Іршавського району просять від «Укрзалізниці» два з половиною мільйони гривень на капітальний ремонт вузькоколійки. За словами міністра транспорту України Георія Кірпи, який свого часу кілька літ працював на залізниці на Закарпатті, розроблена програма відновлення Iршавської вузькоколійки — колії, локомотивів, вагонів, і її сторічний ювілей буде відзначено закінченням усіх основних робіт. Однак досі вони не розпочалися. В липні цього року Г.Кірпа перебував на Закарпатті. Беручи в нього інтерв’ю, нагадав про обіцяні кошти. Пан Кірпа відповів: два з гаком мільйони — це не гроші, а мала залізниця приречена, якщо на її базі не створять європейського рівня туристичний об’єкт. Про намір добитися цього на недавньому міжнародному семінарі в Іршаві говорив голова Держкомтуризму Валерій Цибух. З поштовху «Боржавської ініціативи» група народних депутатів України розробила звернення до Верховної Ради «Про необхідність збереження та відновлення мережі вузькоколійних залізниць Закарпаття, Івано-Франківщини та Львівщини для їхнього використання в розвитку туризму та економіки Карпатського регіону». Цей документ підтриманий парламентом і направлений до Кабінету Міністрів.

Районна влада готова взяти залізницю на свій баланс, якщо «Укрзалізниця» доведе її до рівня 50-х років. Ремонт піввікового паровоза та двох вагонів зробили власними силами. І вірять, що скоро буде паломництво подорожуючих. Фольклорні ансамблі «Іршава» та школи села Приборжавське потяги із мандрівниками проводжають мелодією «Прощання слов’янки», а зустрічають піснею з українським залізничним колоритом — «Ой, рушив поїзд, рушив».