"Харлей-Девідсон": повчальний віраж

Мотоцикли відомої компанії "Харлей-Девідсон" заслужено вважаються найпрестижнішими в світі. Проте шлях до успіху цієї відомої компанії був непростий: в 70-і роки вона ледь не збанкрутувала.

Її тодішні власники, дарма що були американськими капіталістами, керували виробництвом так, ніби над ними дамокловим мечем нависав п'ятирічний план і промисловий відділ обкому КПРС. Вони гналися за кількістю мотоциклів, майже не турбуючись про якість, яка невпинно спадала. І коли 1973 р. на світовий ринок мотоциклів вийшла японська "Хонда", покупці почали дедалі дружніше відвертатися від "Харлеїв". Навіть на внутрішньому ринку США частка мотоциклів цієї марки упала від 99 до 30%.

1981 р. контрольний пакет знецінених акцій компанії відкупили 13 членів її правління, що були не згодні з політикою попереднього керівництва. Вони на 40% скоротили адміністративний апарат, натомість поновили науково-дослідні роботи. Почали модернізувати технологічні лінії. Виділили постійним постачальникам частку в прибутках компанії - аби не підводили, таким чином, самі себе. А ще звернулись до уряду зі скаргою на японських конкурентів, які викидали свої мотоцикли на ринок США за цінами, що були нижчими за собівартість.

І на ввезення японських мотоциклів до Штатів було накладено спеціальний податок на п'ятирічний термін. Але найцікавіше, що компанія відмовилася від спокусливої пропозиції уряду продовжити цей термін ще на 3 роки - визнала такий крок зі свого боку за нечесний...

Як наслідок, справи "Харлей-Девідсон" уже більш як десять років йдуть угору. Частка цієї марки на ринку США становить майже 60%, в Європі - 10, в Азії - понад 20%. З кожних 25 власників "Харлеїв" 24 заявляють, що наступний їх мотоцикл також буде "Харлей".