"Хати скраю" більше немає
Гуманітарна катастрофа — насправді, не самі по собі події 11 вересня, наскільки б трагічними вони не були. Ці події стали можливими через те, що й до нападів невідомих на Мiжнародний торговий центр та Пентагон у різних куточках світу, в тому числі — й у країнах, що вважалися фундаментом, зразком сучасної демократії, лунали виступи, проходили демонстрації, маніфестації, сповнені агресивності та ненависті. Справжня катастрофа — в тому, що саме ненависть продовжує бути однією з рушійних сил у багатьох суспільствах. Катастрофа — в тому, що, як і тисячі років тому, у багатьох спільнотах життя однієї людини не вважається найбільшою цінністю. Навпаки — як довела американська трагедія, як засвідчили події останніх років на Близькому Сході, в Афганістані, у Росії, на Кавказі, в африканських країнах — людським життям навіть вважається за потрібне жертвувати у ім’я якоїсь звеличеної мети. Вважається за можливе виховувати дітей змалечку в атмосфері ненависті й щиро радіти, коли до людей в іншому куточку земної кулі приходить горе.
Події 11-го вересня, здається, мали б зайвий раз підкреслити, що глибоко помилковим було б говорити про кризу західних цінностей, про їхнє зіткнення з цінностями східними. Про те, що цінності західного християнства та східного несумісні між собою, що християнство та іслам взагалі не мають спільних цінностей. Той, хто дав собі труд прочитати Біблію, Тору, Коран, той, хто знайомий з засадами буддизму, індуїзму, даосизму, підтвердить, що жодна зi світових релігій у своїх священних книгах, проповідях пророків не закликає до насильства, вбивств, агресії, ненависті, фанатизму. І практично всі засади світових релігій базуються на спільних цінностях, перелічених, зокрема, в Десяти Заповідях. Події у Сполучених Штатах, здається, мали б наочно довести, що перед насильством рівні всі — християни, буддисти, вогнепоклонники...
Можливо, це можна було б назвати дегуманізацією людського суспільства. У третьому тисячолітті після Різдва Христового на Землі — ті ж самі війни, напади, заздрість, що й на початку людської історії. Тільки більш техногенні та технологічні, більш цинічні. Криза цінностей почалася не 11 вересня у Вашингтоні та Нью-Йорку. Історія знає чимало спроб запровадити рай на Землі силою. Історія знає й якими були наслідки хрестових походів, священних війн, революцій заради щастя людського, рухів помсти. Історія поки що не знає жодного випадку протилежного — об’єднання людства заради захисту природного права кожної людини на життя.
Вододіл проходить зовсім не між Північчю та Півднем, європейською та азійською цивілізаціями. Вододіл — між тими, хто визнає загальнолюдські (не східні, західні, північні, південні) цінностi, і тими, для кого це — пуста фраза. Очевидно, саме це (можливо, тільки це) сьогодні й може вважатися ознакою цивілізованості. Ясир Арафат, який здає власну кров, Фідель Кастро, який заявляє про бажання допомогти американцям; дні трауру та скорботи в Європі; скасовані матчі УЄФА — це все лише поодинокі приклади того, що іще не все втрачене, що усвідомлення того, що проблема тероризму стосується всіх, без винятку, принаймні народжується.
Безсумнівним видається те, що з 11 вересня загальні проблеми цінностей, цивілізаційного розвитку людства, прав людини повинні розглядатися під зовсім іншим кутом зору. На зовсім іншій основі. У зовсім інших обставинах.
Мабуть, можна сказати, що теракти в США — це ще не Армагеддон, не кінець світу. Це швидше привід зрозуміти, що «хати скраю» більше не буде, що жодна благородна мета не може коштувати жодного людського життя. Інакше постає цілком реальна загроза постійного жаху терору. Анонімного, як поки що є в США. Державного, як було в інших місцях. Загроза справжньої катастрофи, коли виявиться, що жодних цінностей уже просто немає.
