Хід Вашингтона

Президент Леонід Кучма під час зустрічі з депутатами від опозиції запропонував створити парламентську слідчу комісію для перевірки звинувачень у незаконній торгівлі зброєю і пообіцяв надати цій комісії всесторонню підтримку, щоб вона могла зняти з порядку денного це питання, а також ті спекуляції, які на цьому питанні існують усередині і за межами України, — сказав глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук. Він також заявив про своє переконання, що нова хвиля звинувачень України прямо пов’язана з акціями протесту опозиції, і тут існує бізнесове зацікавлення політичних і економічних кіл в Україні і за її межами, а санкції, які можуть бути застосовані проти України, безпідставні, бо США не мають жодних доказів причетності України до незаконної торгівлі зброєю. За словами Медведчука, під час його зустрічі з послом США в Україні Карлосом Паскуалем сторони домовилися про зустріч між експертами двох країн, які обговорять це питання. Спікер Верховної Ради Володимир Литвин також запропонував створити парламентську слідчу комісію. Заступник голови парламентського комітету з національної безпеки і оборони Борис Андресюк вважає, що єдина можливість вирішити цю проблему — відкритися для міжнародних організацій і ініціювати міжнародне розслідування. Прес-служба МЗС України виступила із заявою, в якій висловлюється рішуча незгода з обвинуваченнями на адресу України, що аргументація, наведена речником Держдепартаменту, не витримує жодної критики, що відсутні варті уваги докази. Генпрокуратура України повідомляє, що за результатами аналізу публікацій і проведеної Генпрокуратурою перевірки виявлено, що Україна не продавала «Кольчуги» до Іраку. Сполучені Штати ж зробили акцент на самій потенційній можливості продажу зброї до Іраку, а не на факті.

Навряд чи просто так співпали брифінг в Держдепартаменті, зміна кампанії в пресі на практично офіційні звинувачення і акції протесту в Україні. Відсутність або наявність будь-якого сценарію цих подій довести неможливо, варто лише взяти до уваги, що вся американська політика сьогодні будується на гаслі боротьби з тероризмом, що Ірак для Сполучених Штатів визначений ворогом номер один, і тому все, що відбувається навколо, матиме особливе значення. Можна скільки завгодно заперечувати наявність чисто політичного підтексту в тому, що фрагмент плівок Мельниченка визнано автентичними саме сьогодні. Те ж, що відносини між Білим домом і Банковою не складаються, було неозброєним оком помітно ще тоді, коли розпочинався перший «касетний скандал». Висновки, в тому числі кадрові, не були зроблені. Тепер — новий етап. Якщо це — не свідчення провалу зовнішньої (і не тільки) політики, то що ж тоді?

Українському уряду було передано те ж саме, що оприлюднив на прес-брифінгу в Державному департаменті речник Держдепартаменту Річард Баучер: експертизою доведено, що фрагмент «плівок Мельниченка», який містив запис розмови між Президентом Леонідом Кучмою і керівником «Укрспецекспорту» Валерієм Малєвим (який загинув у автокатастрофі. — Ред. ) про можливість продажу Іраку систем «Кольчуга» був автентичним. Тобто, цей фрагмент не було піддано жодній модифікації, і голоси Кучми та Малєва відповідають голосам Кучми та Малєва.

«Ми також чітко заявили, що ми не бачили, щоб системи «Кольчуга» фізично опинилися в Іраку, — сказав учора «Дню» з цього приводу Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Карлос Паскуаль, — але ми маємо певну інформацію стосовно того, що це могло статися».

На брифінгу в Держдепартаменті США було також заявлено, що Сполучені Штати прийняли рішення вдатися до перегляду своєї політики щодо України і Президента Кучми. Цей перегляд, за словами посла Паскуаля, проводиться не тому, що стався чи не стався сам факт передачі оборонної системи Іраку, який перебуває під санкціями ООН. Для керівництва Сполучених Штатів було важливим підтвердження факту розмови лідера зарубіжної країни, який обговорював саму потенційну можливість продажу зброї до Іраку. При цьому, якби були беззаперечні докази того, що Україна дійсно поставила зброю до Іраку, кажуть американські посадові особи, то на цей випадок було б негайно застосовано і американську систему санкцій, і санкції Ради Безпеки ООН.

Перегляд політики Сполучених Штатів стосовно України має на меті, по-перше, дати чіткий сигнал іншим країнам, який би їх стримував від спроб торгівлі зброєю з Іраком, і по- друге, — визначення того, яким саме чином можна зберегти взаємодію між Сполученими Штатами і Україною з метою підтримки в Україні демократичних і ринкових реформ.

На той час, поки триватиме перегляд політики, вирішено взяти паузу в прийнятті рішень про виділення коштів, які надходитимуть у розпорядження українського уряду. Пауза не означає припинення американської допомоги — програми, спрямовані на допомогу органам місцевого самоврядування, на розвиток малого бізнесу, на видання державних актів на володіння землею; програми неурядових організацій, програми боротьби з незаконною торгівлею людьми; щодо співпраці між військовими; програми запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, розвитку свободи преси продовжуватимуть виконуватися. Йдеться не про припинення допомоги, а саме про паузу, стверджує посол Паскуаль, і за цей час буде прийнято рішення, чи не потрібно буде, зокрема, перенаправити кошти на інший напрямок допомоги Україні. Тут США хочуть досягти більшої гнучкості, більшої свободи для маневру.

Рішення американської сторони, як запевнив посол Паскуаль, продиктоване виключно тим, що тільки зараз стали відомі результати експертизи записів, а не будь-якими іншими мотивами. Для Сполучених Штатів принципово важливим є те, що Ірак становить загрозу міжнародній безпеці, очевидною є, за словами посла, й загроза американським пілотам.

«На жаль, — сказав «Дню» посол Паскуаль, — у мене немає жодних сумнівів щодо того, що опозиція використовуватиме цю ситуацію на свою користь. Я також не сумніваюся, що дехто інший вважатиме, що саме Сполучені Штати стоять за майором Мельниченком і виступають за скинення Президента Кучми. Це все не відповідає істині. Я не можу пояснити, чому, наприклад, Мельниченко оприлюднював свої записи вибірково». У Сполучених Штатах чудово розуміють складність ситуації, коли, між іншим, Мельниченка в Україні звинувачено в державному злочині, і коли рішення Держдепартаменту збігаються з внутрішньополітичним напруженням в Україні. Тим не менш, Вашингтон переконує, що в даному випадку йдеться саме про пріоритетність проблем міжнародної безпеки у зв’язку із загрозою, яку становить режим Саддама Хусейна. «Я як представник Президента США і Державного секретаря США можу сказати, що Сполучені Штати не стають на бік жодної політичної сили. Ніхто не має наміру змішувати ситуацію навколо Іраку з внутрішніми проблемами України», — каже посол Паскуаль. Це, за його словами, не повинно бути фактором у розвитку внутрішньої ситуації в Україні, хоча, на жаль, завжди будуть сили, які побажають цим скористатися.

Добре відомо, що саме розлютило Вашингтон: під час візиту Генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона Київ обіцяв провести ретельне розслідування ситуації навколо можливого продажу «Кольчуги» до Іраку і зробити доповідь про результати розслідування доступною для публіки. Цього не зроблено. До того ж, голова СБУ Радченко в інтерв’ю «Файненшл Таймс» повідомив, що «Малєв дійсно за тиждень до загибелі пропонував поставити «Кольчугу» до Іраку через іорданського посередника». Цю оборудку було заборонено.

Як конструктивний сигнал, у Вашингтоні сприйняли те, що Адміністрація Президента України відразу ж заявила про бажання співробітничати із зовнішніми чинниками, у тому числі й зі Сполученими Штатами, у розслідуванні цієї ситуації. Тепер Вашингтон, зокрема, очікує від МЗС України оприлюднення повного списку всіх, хто відвідував Ірак, — у тому числі представників бізнесу, депутатів Верховної Ради, членів уряду.

Про можливі наслідки. Зараз про них ніхто не каже, як ніхто й не підтверджує загального скорочення обсягів американської допомоги Україні. З одного боку, зрозуміло, що історія з «Кольчугами» і записами від Мельниченка в черговий раз боляче вдарить по іміджу не стільки навіть української влади, скільки України в цілому. Посол Паскуаль вважає неминучим те, що якщо лідер держави дійсно розглядав можливість поставки системи «Кольчуга» до Іраку, то це матиме вплив на сприйняття України іншими світовими лідерами.

З другого боку, як сказав вчора «Дню» посол Паскуаль, Україна є запрошеною на Празький саміт НАТО, і для змін цього рішення потрібно, щоб його розглянули всі 19 країн-членів Альянсу. Це питання сьогодні на порядку денному не стоїть. Посол заперечує, що коли-небудь говорив про те, що Україна в Празькому саміті не братиме участь, і також сподівається, що заплановані візити до Сполучених Штатів віце-прем’єра Василя Рогового, міністра оборони Володимира Шкідченка, Генерального прокурора Святослава Піскуна пройдуть успішно.

Україну, схоже, в даному випадку просто обрано як показовий приклад — щоб іншим не кортіло. Не тільки у Сполучених Штатів були підстави бути незадоволеними політикою Президента Кучми; неможливо сказати, щоб Київ з честю для себе пройшов випробування «справою Гонгадзе» і «касетним скандалом-1». У складній ситуації опинилася насправді не лише українська влада, якій до міжнародної ізоляції вже не звикати. Не найкращим чином виглядає і українська опозиція. Проблем надто багато, і питань навколо і чергового витка «касетного скандалу», і політичного моменту більше, ніж можна отримати чітких і ясних відповідей. Це визнають і американці.

Перегляд американської політики може тривати недовго. Це означає, що насправді висновки вже зроблено і рішення вже прийнято. Тому головне тепер — все ж таки максимально спокійно розібратися. І бодай спробувати не вдаватися до антиамериканської, антизахідної та будь-якої іншої істерії.

Коментарі

Александер РАР, Німецьке товариство зовнішньої політики, Берлін:

— У Сполучених Штатах сьогодні передвоєнна істерика, Вашингтон шукає ворогів, ділить світ на біле і чорне. Крім того, не варто забувати про конкуренцію, яка завжди існувала на ринку озброєнь. Існує небезпека, що певна тінь ляже і на Україну, і на Білорусь, і навіть на Росію, але я б не сказав, що це настільки драматично.

Володимир ГОРБУЛІН, голова Держкомісії з питань оборонно- промислового комплексу:

— Я не можу гарантувати, чи була подібна розмова у Президента з Малєвим, я Президента про це не запитував, а у Малєва сьогодні вже не спитаєш... Я знаю цілком достеменно, що Україна не постачала «Кольчугу» Іраку. Я дуже добре знаю «Кольчугу», її тактико-технічні характеристики, я знаю і те, які наслідки Україна могла б мати, якби це трапилося.

А щодо часу появи цих публікацій у західних ЗМІ, то я вважаю, що його вибрали — якщо це спланована акція — з дипломатичного погляду некоректно.

Володимир БОНДАРЕНКО, виконавчий директор Міжнародного центру політичного консалтингу:

— Я би почав з того, що дату акції 24 вересня було обрано не випадково. Саме у цей день стало відомо про скандальні обвинувачення, щодо торгівлі зброєю, висунені в Америці на адресу Президента України на основі розшифрування плівок Мельниченка. Залишимо за дужками достовірність обвинувачень, як і надійність джерела інформації, яке чомусь так полюбилося останнім часом не тільки нашим, але й окремим американським політикам і журналістам. Кожен, хто був присутній на ранковому засіданні Верховної Ради у вівторок, не міг не звернути уваги на те, яким тоном Олександр Мороз прочитав свою промову, в якій переказав основні претензії, що висуваються до глави української держави однією з американських газет. За тональністю виступ пана Мороза різко відрізнявся як від його звичайних виступів на політичні теми, так і від виступів інших лідерів опозиції, що прозвучали у той день.Цього разу Олександр Олександрович говорив спокійно, без пафосу, його промова була явно розрахована не на депутатів, і навіть не на натовп, що зібрався біля стін парламенту. Тому що насправді він звертався лише до однієї людини — Леоніда Кучми. Основне значення морозівського послання — «не хочеш так іти у відставку, ми тебе через океан дістанемо». Тепер, коли опозиціонери й самі остаточно пересвідчилися, що сили організованого ними «народного гніву» явно недостатньо для того, щоб добитися поставлених політичних цілей, у них одна надія — «закордон нам допоможе». Тому я вважаю, що ситуація в країні, і, зокрема, стосовно мітингово-протестної активності, найближчим часом цілком залежатиме від зовнішнього чинника. Висуватимуться на адресу українського керівництва якісь нові обвинувачення у торгівлі зброєю з Іраком або ще в чомусь аналогічному — мітинги, демонстрації і наметові містечка з’являтимуться, як гриби після дощу. Якщо ж ззовні жодних стимулів не надійде, ситуація незабаром увійде в нормальне русло. Принаймні на деякий час.

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

— Поведінка Симоненка, Мороза, Штатів і Блера диктує контекст, який тягнеться з 2000 та 2001 року, коли стався провал опозиції. Чергова інформація стосовно зброї, одкровення — звідки не візьмись — пана Симоненка про ядерні боєголовки, доповідь Тоні Блера і сьогоднішня позиція США щодо плівок Мельниченка та заморожування грошей — це справді комплексна схема. І вона пов’язана з тим, що наша влада в особі Президента та його команди не зовсім правильно зрозуміла 2001 рік.

Тоді наша влада скористалася тупиком, коли опозиція виявилася не в змозі самостійно стати суб’єктом демократичних перетворень і здала рішення Заходу, а Захід побоявся впливати на долю політичного режиму в центрі Європи — це загрожувало б великим геополітичним конфліктом. Влада вважала, що якщо на тлі такого пата вона нині різко піде в Європу і НАТО з правильними лозунгами, то загалом усе налагодиться. Виявилося, це спрацювало навпаки — своєю жвавістю Україна всіх налякала. У результаті ми отримали, по-перше, Зальцбург, по-друге, — невизначену ситуацію з нашим військово-політичним майбутнім, по-третє, — необхідність здавати переляканим росіянам трубу, по-четверте, — різке пожвавлення опозиції, яка просто почала озвучувати нові месиджі, причому месиджі ще більш грізні, ніж проблеми зi вбитим журналістом та порушеннями Конституції.

Що стосується майбутнього всієї цієї ситуації, в України немає таємних недоброзичливців, які хотіли б усунути конкретного президента чи когось іншого. Їх, — кого ми називаємо зовнішнім менеджментом, — цікавить атмосфера і політика країни. Тому, якщо окремі суб’єкти поводяться дивно та непрогнозовано, доводиться застосовувати превентивні прийоми, наприклад, інформаційний тиск. Не думаю, що Захід і Росія як два найбільш впливових суб’єкти в українській внутрішній політиці, будуть зацікавлені в революційному потрясінні (дострокових перевиборах чи неконституційній зміні влади). Вони будуть зацікавлені в тому, щоб серйозно відкоректувати поведінку влади. Тому я думаю, що революції не буде. Все-таки користуючись впливом на українську опозицію, зовнішній менеджмент видавлюватиме з режиму демократизацію. На мою думку, питання сформулювали — потрібна нова Конституція.

Дмитро ПАСТЕРНАК-ТАРАНУШЕНКО, перший заступник директора Міжнародного інституту порівняльного аналізу:

— Те, що робить в Україні опозиція, і те, що відбувається за океаном, — процеси взаємопов’язані. І цей взаємозв’язок настільки очевидний, що не всім він подобається.

У принципі, дії опозиції складно засуджувати — влада не залишила опозиціонерам життєвого простору всередині країни, позбавила їх мінімальної можливості отримувати підтримку зсередини. Засоби масової інформації було загнано під владу. Бізнес, що симпатизував опозиції, переслідувався. Політиків залякували. Грубе порушення балансу не могло залишитися безкарним. «Успіхи» президентської команди 1998—2000-го років виявилися пірровою перемогою. Опозиції, щоб просто фізично вижити, довелося звернутися за допомогою до Заходу. І вона готова була прийняти допомогу практично на будь-яких умовах.

Сьогодні в української опозиції з’явився вельми могутній союзник і заступник — США. І протегує він, звісно, не задарма. Американці — внаслідок генетичних особливостей своєї цивілізації — мають постійну потребу в самоствердженні. Зміщення незручних режимів — одна з традиційних для США форм самоствердження. І українська опозиція тут покликана допомогти впливовому союзнику.

Відносно неприпустимості поставок зброї «осереддю світового зла» Хусейну, думаю, що американцям самим варто було бути більш послідовними. Сполучені Штати відкрито постачали зброю Хусейну під час ірано-іракської війни, хоч Хусейн уже тоді неодноразово застосовував проти іранців бойові отруйні речовини. У середині 80-х це не викликало у США праведного гніву, а Хусейн розглядався як потенційний союзник (зручний ворог незручного ісламістського Ірану), а не головний негідник.

Не маю нічого проти того, щоб США цивілізовано впливали на українську владу з метою її прискореного просування до демократії — якщо вже вона сама не поспішає демократизуватися. Не маю нічого проти вилучення зброї масового ураження у режимів із сумнівною репутацією та проти заборони на поставки таким режимам яких-небудь озброєнь. Але сьогодні особисто мене непокоїть те, що практично бездоказово Україну монтують до «осі зла». Наслідки такого «монтування» можуть бути страшними. За 5 років до бомбардування Югославії також мало хто уявляв, що антипатія Заходу до сербських комуністів зайде так далеко.

Павло ЖОВНІРЕНКО, Центр стратегічних досліджень:

— Рішення Конгресу США може істотно допомогти опозиції, а може — навпаки. Це залежить від того, чи не змішуватимуть США поняття Україна і Кучма.

Якщо ці поняття розділятимуть, цей процес піде тільки на користь Україні. В іншому випадку, дії США спричинять якщо не знищення опозиції, то, принаймні, ускладнення її роботи. Тому що керівник країни може у будь-який момент стати в позу по відношенню до тих, хто на них давить. Практика свідчить, що кращий шлях для того, щоб будь-якому диктатору залишитися правити довічно, — посваритися зі США. Тоді країна стає концтабором.

Тому для України сьогодні проблема не в самих «Кольчугах», хоч це, безумовно, цікавить американців, а в тому, щоб дії Білого дому відповідали юридичним нормам, як внутрішнього українського права, так і міжнародного права. В ідеалі ця справа, як і інші, повинна стати предметом розгляду юридичних і судових інстанцій. Нещодавно створили таку структуру як Міжнародний кримінальний суд, є міжнародний суд у Гаазі — це якраз у їхній компетенції.

Залежно від дій США з цієї ситуації є два варіанти виходу. Якщо будуть санкції проти Кучми, це тільки сприятиме розвитку демократії в Україні — це, безумовно, закінчиться крахом режиму. Якщо ж будуть санкції на зразок санкцій проти Іраку або Югославії, то це нічого доброго Україні не принесе.

Валерій АЛЬОШИН, народний депутат, фракція «Наша Україна»:

— Поки що немає офіційного підтвердження такої заяви від США, та я знаю, що відповідні слухання відбувалися в Конгресі. Думаю, санкції відносно України можуть насамперед стосуватися проектів технічної допомоги. Зокрема це може негативно позначитися на темпах законодавчого забезпечення економічних реформ в Україні.

Щодо впливу такого кроку зі сторони США на здатність України вирішити проблему великого боргового навантаження, що постане перед нею наступного року, заява про скорочення програм технічної допомоги і проблема розрахунків з боргів — це питання, які лежать у різних площинах, оскільки Україна розраховується із зовнішніми боргами не за рахунок допомоги, яку надають США чи інші країни.