Хліб знову обминає біржу
Зараз, після пережитого валу дорожнечі, демонстрація «насуплених брів» уже не має успіху, бо хлібну політику властей у регіоні оцінюють переважно в жанрі «чорного гумору». «Чудову пшеницю торік зібрав, доброго сорту, — розповідає при зустрічі один сусід іншому, — тільки ж умовили посередники продати за півціни. От і довелось самому недавно купувати зерно для хліба, та таке, що хіба на корм худобі годиться». «А я натрапив на порядних хлопців, — хвалиться приятель, — нашу ж таки пшеницю нам навесні й продали. Правда, в чотири рази дорожче».
Чи ж не повторяться подібні сюжетні колізії восени- взимку 2001-го? Саме про це зайшла розмова з начальником облуправління агропромкомплексу Анатолієм НОВАКОВСЬКИМ , який не приховував: навіть молоді хліборобські родини, що раніше жили в певному достатку, зараз ледве «кінці з кінцями зводять». Цінові «ножиці» на промислову і сільгосппродукцію зводять усі їх зусилля нанівець. Однак від будь-яких власних міркувань щодо організації «прозорого» хлібного ринку в регіоні він навідріз відмовився: мовляв, справа агропромкомплексу — ростити хліб, а торгівля ним — то вже місія інших служб. Зрештою, зараз і від них мало що залежить: земля ж бо в руках самих селян. Одна лише цифра явно псувала змальовану чудову «ринкову» картину: з-поміж півмільйона власників земельних паїв тільки шести тисячам одеських селян видано Державний акт на землю. Так що говорити про земельних власників принаймні некоректно…
Чому ж влада не поспішає з реальним реформуванням аграрного сектора, створенням справжнього, а не примарного ринку зернового ринку? Чому, зрештою, не ліцензуються й не реєструються в облуправлінні зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі потужні «хлібні» трейдери, яких, за неофіційними даними, на Одещині більше десятка? Запитання подібного роду, що лунають на прес- конференціях викликають неприховане роздратування обласного керівництва, зокрема, глави облдержадміністрації Сергія Гриневецького. На серпневій зустрічі з журналістами він уголос розмірковував: треба ще подивитися й проаналізувати, де краще йдуть справи — у селах, що приступили до реформування, чи там, де поки господарюють міцні КСП? Ну а коли додати, що при такому державницькому підході хліборобів цього року ще й фактично позбавили звичних централізованих поставок пального, запчастин, міндобрив, гербіцидів, то чи варт дивуватись, що валовий збір ранніх зернових заледве сягнув 1,3 млн. тонн — половини традиційного урожаю одеської ниви. Гектар чорноземної ріллі видав у середньому по 18,5 центнера хліба, що значно менше, аніж родять суглинкові чи супіщані грунти Німеччини або Польщі…
За такого рівня господарювання на найкращих чорноземах важко не замислитись: як же бодай раціонально розпорядитись вирощеним? Яку частку відкласти на насіння, яку — спожити, а яку — вигідно продати, в тому числі в рамках регіонального контракту? Тільки ж марно, виявляється, питати брокерів Одеської товарної біржі — скільки тонн хліба заявлено цього року на продаж? «Жодної заявки станом на 8 серпня не надійшло, — уточнює заступник директора біржі Юлій Бащак. — Усього півсотні до серпня зафіксовано і в офісі Української товарної біржі. Іншими словами, «прозорість» операцій по торгівлі хлібом зведена до нуля, угоди на шкоду сільгоспвиробникам укладаються «в тіні». По суті дзеркально повторюється минулорічна картина. Хоча і в червневому, і в липневому указах Президента України щодо стимулювання зернового ринку держави особливо наголошується на здійсненні торговельних операцій виключно через мережу торгових бірж. І якщо ці документи ігнорують, значить, комусь це дуже вигідно…»
Кому ж саме? Головні дійові особи на одеському ринку зерна — його виробники, керівники дочірнього підприємства ДАК «Хліб України», найпотужніші в регіоні Куліндорівський комбінат хлібопродуктів, Одеський елеватор, обласне відділення Держрезерву та відділення банку «Надра», Промінвестбанку тощо. Чим мотивує, скажімо, проведення торговельних операцій з зерновиробниками в обхід біржі той же Куліндорівський КХП? «А мені вигідніше придбати зерно пшениці 3 класу по 750 грн. за тонну безпосередньо в товаровиробника, аніж звертатися на біржу й купувати по 783 грн. (ціні, що склалася на Українській товарній біржі)», — не приховує свого інтересу директор комбінату Володимир БЕРЕЗНЯК . Не вельми тривожиться й тим фактом, що селяни не поспішають продавати зерно за цією ціною і везти його на багатомісячне зберігання під заставну ціну (500 грн. за тонну). Мотиви очевидні: зібраний в багатьох господарствах хліб високої вологості хлібороби не мають змоги ані самостійно просушити, ані очистити. Тож нікуди, мовляв, не дінуться, завезуть, врешті-решт, зерно за вигідну комбінатові ціну. Більше того, упродовж кількох місяців відмовляється керівництво КХП повернути значні запаси зерна дочірньому підприємству «Хліб України», закладеного торік на зберігання, і веде судову тяжбу про визнання банкрутства свого головного конкурента на хлібному ринку. У відповідь на позов Куліндорівського КХП, що становить 253 тис. грн., керівник філії «Хліб України» Петро Малишев висунув зустрічну претензію — в обсязі 1008 тис. грн. Так що роботи в одеських арбітрів вистачає. А те, як позначиться триваюча тяжба на привабливості зернових проектів, до участі в яких запрошуються сільські кооперативи і фермери, в тому числі, й на закладанні зерна на зберігання в зерносховища КХП, схоже, нікого особливо не хвилює…
«Зроблені хлібні запаси дають нам змогу гарантувати упродовж кварталу теперішні ціни на хлібні вироби в Одесі», — заявив днями В.Березняк на зустрічі з одеським міським головою Р.Боделаном. Однак постає питання: а далі — що? Після того, як хліб з господарств регіону, як торік, приміром, буде тихцем скуплено й вивезено — морським та сухопутними шляхами? Знов ціни перейдуть у галоп? Заради продовження супербізнесу на стратегічному товарі місцевих тіньовиків? Ні для кого ж не є таємницею, що прибуток таємничих хлібних трейдерів на штучно створеному «хлібному дефіциті» сягав на старті поточного року 50-80%! По ціні $60-70 за тонну восени зерно з України експортували, а за $120 — з-за кордону повертали. Причому поставлено хлібний бізнес за жорсткими правилами: ні в облдержадміністрації, ні в митному управлінні чи іншій організації назву фірм чи імен їх керівників журналісту ні за що «не видадуть». «Це що ж — державна таємниця? — перепитав я начальника Чорноморської регіональної митниці Валерія Пшеничного, що не зміг назвати жодного «хлібного трейдера». «Проблема в тому, — парирував головний митник, — що хліб скуповують і перепродують за кордон найрізноманітніші фірми. А взагалі-то я дуже зайнятий…»
Запитую в іншої офіційної особи — заступника одеського міського голови Юрія Казакова, якому доручено забезпечити стабільність цін на хлібобулочні вироби в облцентрі. «Усе, зв’язане з хлібною торгівлею, — рефреном повторює він, — комерційна таємниця, в тому числі й назви фірм-трейдерів, з якими ми, наприклад, досягли домовленості про закладення на зберігання 30 тис. тонн зерна на піврічне зберігання в зерносховищі елеватора. Це й є «недоторканний запас» Одеси на випадок нового спалаху хлібного дефіциту і «вгамування» можливого сплеску цін». Підхід, як з’ясовується, такий: якщо певна група трейдерів підведе мерію, перепродавши хліб до наступного березня — «важко їм буде в подальшому робити свій бізнес, ніша буде віддана конкурентам». Але ж чи вистачить місту-мільйоннику 30-тисячного «стабілізаційного» запасу, річна норма споживання якого становить 132 тис. тонн (а обсяг регіонального контракту — 340 тис. тонн)? Одеський мер Р.Боделан додає: з міського бюджету виділяємо також 3,5 млн. грн. на адресну «хлібну»допомогу — майже 25 тис. малозабезпечених громадян мають змогу купляти хліб за зниженими цінами, пред’являючи в магазинах видані міськвиконкомом спеціальні чіп-карти.
А як щодо перспектив стабільних цін на хліб у регіоні в цілому? В.о. глави облдержадміністрації Микола Тиндюк вважає, що запобігти цьогорічним стрибкам цін вдасться завдяки реалізації ініціативи Агентства з управління державним матеріальним резервом (Держрезерву) перспективного виробничого експерименту, що має за мету зав’язати в єдине ціле зусилля декількох партнерів. Зокрема, облдержадміністрацію, філії Держрезерву та банку «Надра», Куліндорівського КХП й ВАТ «Одеський коровай». Під реалізацію проекту спеціалістами КХП, уточнює він, облдержадміністрація надасть банку гарантію в обсязі 2,5 млн. грн., а Держрезерв запропонував підприємствам паливно-енергетичного сектора забезпечити взаємовигідну торгівлю з зацікавленими сільгоспвиробниками. Завдяки цілорічному замовленню на поставки борошна підприємствами ВАТ «Одеський коровай» для міст регіону Куліндорівський КХП і сам матиме прибуток, і Держрезерв у накладі не залишиться, й податки справно до бюджету надходитимуть.
А з другого боку, не бажає залишитись «на узбіччі» хлібного бізнесу й обласний філіал «Хліб України». У розпал жнив банкрутуюче дочірнє підприємство теж провело збори трьох десятків великих виробників зерна з участю представників портового елеватора, млина, Промінвестбанку та інших зацікавлених юридичних осіб, на яких було проголошено схожу, мов дві краплі, мету — створити «Зернову спілку». Членство і прибуток у «ЗС» забезпечується просто — мінімальним внеском у вигляді закладенням на зберігання в зерносховище елеватора 100 тонн зерна. У подальшому діяльність «ЗС», сподіваються керівники дочірнього підприємства «Хліб України», також сприятиме стабілізації цін на південноукраїнському хлібному ринку, паралельно забезпечуючи низку вигідних торговельно-економічних угод та операцій своїм колективним членам. Звісно, за однієї умови — якщо «не задушать» конкуренти.
А віце-мер Одеси Ю.Казаков вважає, що саме паростки конкуренції «здатні перетворити мережу бірж у стабілізуючі центри «прозорої» торгівлі хлібом». Бо поки що «керівництво держави прагне з їхньою допомогою хіба що впорядкувати продаж зерна за кордон». І лише згодом, якщо вистачить політичної волі урядовим структурам, вступлять у дію справжні ринкові відносини між зерновими виробниками, трейдерами та споживачами — коли попит і пропозиція будуть регулюватися саме ринковими важелями. «Тільки тоді й буде, — переконаний Ю.Казаков, — запитана, нарешті, мережа торгових бірж, що стануть, зокрема, й символами хлібного достатку та цивілізованого повноцінного ринку, який прийде на зміну теперішній постадміністративній торгівлі — з її силовими методами регулювання та системою кабінетних зв’язків-домовленостей». А своєрідний діагноз нинішній державній політиці у стратегічному «хлібному» питанні, схоже, поставила у своєрідному виступі-зверненні під час серпневої презентації 22-го фірмового магазину ВАТ «Одеський коровай» 62-річна одеситка Любов Соколова: «Причину багатьох наших бід, зокрема того, що раніше я, приміром, була наймичкою, а тепер стала жебрачкою, я вбачаю у фактичному управлінні державою комуністів. Гірше живемо ми передусім через те, що колишнім комуністам дали тепер ще більше влади і практично зняли будь-який контроль над ними…»
