Хобі, друг і... носiй хвороб

Окрема історія — і, до речі, найбільш «популярна» — лишаї у дітей, мікроспорія та глистова інвазія, які найчастіше провокує недотримання елементарних правил гігієни після контакту з жучками-мурками без певного місця проживання. До сумних наслідків може призвести невчасна чи неправильна вакцинація тварини.

Неправильна тому, що останнім часом дехто вважає: щоб забезпечити чотириногого від недуг, зовсім не обов’язково йти до ветеринарної клініки. Можна на 7-8 гривень купити вакцину у підпільних дистриб’юторів чи у закононеслухняних аптеках, де відпускають вакцину без рецепта ветеринарного лікаря, і зробити укол самостійно. Ветеринарів, які протестують проти цього, не чують і продовжують робити щеплення, не знаючи специфіки вакцинації тварин. Наприклад, для всіх таких препаратів дуже шкідлива обробка спиртом, оскільки вона вбиває живу культуру, не кажучи вже про незадовільні умови зберігання.

Хоч, як з’ясувалося, поліклініки для чотириногих, принаймні державні, — не таке вже й дороге задоволення. Всі дослідження обійдуться максимум у 50 гривень, а якщо врахувати, що ліквідація наслідків наплювацького ставлення набагато дорожча, то такий варіант явно виявляється вигідним. Щоправда, у державних структурах спостерігаються невеликі проблеми з цією діагностикою. Наприклад, у центральній міській клініці для тварин ветеринари потерпають від відсутності ендоскопії, а можливостей УЗД далеко не завжди вистачає, щоб виявити патології шлунково-кишкового тракту. Мало у держструктурах і фахівців, які вміють працювати з цією технікою. Ветеринарна «школа» до такого прогресу ще не дійшла, і тому сюди вимушені запрошувати лікарів.

Незважаючи на деякі труднощі, чотириногих і пернатих пацієнтів у клініці досить багато. Сюди приходять навіть любителі екзотичних тварин, але, як кажуть ветеринари, тут ними намагаються не займатися. Змій і крокодилів, разом із їхніми господарями, переадресовують у клініку при зоопарку. Продовжуючи тему своїх пацієнтів, В. Суворов говорить, що останнім часом зменшилася кількість пуделів, такс і пекінесів. Натомість прийшли бійцівські породи, і переважно ті, про яких з’являються жахливі публікації в пресі, — закладене в них природою прагнення до влади часом не зупиняє їх навіть перед власними господарями. Але евтаназію таким пацієнтам тут не роблять. Трапляється це тільки з уже невиліковними тваринами. Тоді господарі дають розписку (даної послуги в прейскуранті нема), і певна доза наркотичної речовини позбавляє тварин від страждань.