Хоч би хто став президентом США, інтерес до України зростатиме, переконаний Стівен Пайфер

— Які Ваші враження — не лише як дипломата, але як людини — від успіхів та невдач на Вашому посту?

— За ці роки я думаю, наші стосунки в політичному плані і в галузі безпеки стали зрілими. Зараз ми розв’язуємо такі проблеми, за які ще 4—5 років тому ми не бралися. Я можу сказати, що в поняття «стратегічне партнерство» я вкладаю такий зміст: це можливість відкрито обговорювати ті проблеми та питання, які перед нами стоять. Наприклад, ми розв’язували в дусі партнерства і з урахуванням взаємних інтересів такі складні питання, як нерозповсюдження ядерної зброї, ситуація навколо косiвського конфлікту, хоча наші позиції в них не завжди співпадали. Зараз наші підходи до проблеми нерозповсюдження зброї масового враження і відповідних технологій iдуть паралельно. Діалог між США та Україною суттєво змінився за останні 5 років, причому в кращий бік.

Найбільше розчарування — те, що наші економічні відносини залишаються в «недорозвинутому» стані. Я маю на увазі як взаємну торгівлю, так й інвестиції. Хоча Сполучені Штати залишаються найбільшим інвестором до української економіки, це все одно не відповідає українському потенціалу. Це є віддзеркаленням того, що інвестори, хоча Україна вже просунулася шляхом реформ, все ще мають сумніви і хочуть бачити в Україні більше перетворень. Запевняю Вас, у моєму офісі немає жодної кнопки, натиснувши яку я міг би якось вплинути на настрої інвесторів.

Україна має знати, як себе подати, як привабити інвестора. Звичайно, деякі позитивні зміни за останні 8 місяців відбулися, в тому числі в енергетиці (я маю на увазі підготовку до приватизації семи обленерго). Коли Україна покращить свій інвестиційний клімат, коли її податкова система стане більш раціональною, вона стане більш конкурентноздатною у боротьбі за інвестиції.

— Як би Ви оцінили фон, на якому відбувається завершення Вашої місії? Чи це не входить до числа Ваших розчарувань?

— Говорячи про статтю, опубліковану у «Фактах», то я не очікував, що приватна кореспонденція може з’явитися у пресі. Думаю, що ця стаття намагалася дещо перебільшити відчуття. І вони неправильно привели факти, вказані в листі.

Зрештою, діалог між країнами- донорами, міжнародними фінансовими інституціями та Україною — це нормальна практика.

Я не хотів би перебільшувати значення цієї статті. Напевне, вона не викличе впливу на розвиток наших відносин.

— Ви кажете, що такий діалог — нормальна практика. Раніше Ви вказували, що країни-донори та фінансові організації мають право давати поради. То яке, на Вашу думку, зараз існує співвідношення між кількістю порад та кількістю програм, кредитів і допомоги, отриманих зараз Україною?

— Я не певен, що правильно зрозумів питання. Взагалі, двосторонні програми побудовані так, з тією метою, щоб в Україні створювалися інституції ринкової економіки. Наприклад, було багато порад як створити ринок цінних паперів. Ми давали поради стосовно розвитку малого бізнесу, створювалися відповідні центри. Надавалася допомога на прохання української сторони в макроекономічних питаннях, у реформі бюджету. Наші радники працюють у Кабінеті Міністрів, допомагаючи зробити більш відкритим і процвітаючим сільське господарство і над реформами енергетичного сектора. Ми працювали разом iз урядом і Credit Suisse First Boston над тим, щоб підготувати до приватизації обленерго, щоб залучити стратегічного інвестора.

Міжнародні фінансові організації визначають свої програми разом з умовами, на які погоджується українська сторона.

Стосовно дискусії між урядом та МВФ про поновлення програми розширеного фінансування, то вона зараз, на мій погляд, нагадує дискусію про те, що було раніше — курка чи яйце. Україна каже — «давайте гроші і програми, ми будемо проводити реформи», МВФ каже — «спочатку реформи, потім отримаєте гроші». Такі дискусії стримують розвиток програми. З цим тягарем мають розібратися Президент Кучма і прем’єр-міністр Ющенко. Цей тягар з’явився, бо в минулі роки було відчуття, що Україна не так швидко проводить реформи, не виконує взятих на себе зобов’язань. Тепер же міжнародні фінансові організації є більш наполегливими стосовно реформ.

Я сподіваюся, що МВФ та Україна знайдуть шлях для порозуміння за мінімальних умов, які потрібно виконати.

— Чи можна очікувати якихось змін від зміни адміністрації у Білому домі стосовно української політики США? Що можуть означати слова одного з радників кандидата Буша про те, що раніше Україні не приділялося належної уваги?

— Хто б не став президентом, відносини з Україною будуть послідовно розвиватися. Причини цього — по- перше, велика американська зацікавленість у тому, щоб в Україні розвивалася сильна ринкова економіка і життєздатна демократія. Саме така Україна зможе зробити великий внесок у розбудову європейської стабільності, збільшення безпеки на Балканах, у Придністров’ї, на Кавказі.

Очевидно, наведений Вами приклад свідчить, що у майбутньому США приділятимуть ще більшої уваги до України — це буде краще для США, і це є віддзеркаленням наших розрахунків.

— Ви багато говорили про стан свободи преси в Україні. Чи вважаєте Ви, що гранту, виділеного посольством США «Українській правді» буде достатньо для покращення ситуації?

— Одного гранту, звичайно, ні. Але метою цього гранту є сигнал про дві речі. По-перше, таким чином проявляється наша підтримка тим ЗМІ, які були відкритими до обговорення таких проблем, за які не бралися інші. По- друге, так виразилося наше занепокоєння і сподівання, що Георгія Гонгадзе скоро буде знайдено, і з’ясується, що з ним сталося.

Ситуація з пресою в Україні складна. Можна констатувати, що існує можливість висловлення різного спектру точок зору. Але існує й тиск на ЗМІ з боку різних сил. Хоча ситуація з пресою в Україні — не найгірша серед країн цієї частини світу.

Але Україна взяла на себе високі зобов’язання — вона прагне інтегруватися до Європи. Отже, вона повинна сказати ЄС, що вона відповідає його високим стандартам у цій галузі.

— І які Ваші відчуття напередодні від’їзду?

— Відчуття того, що моя місія завершилася. Я сподіваюся, що зробив певний внесок у розвиток українсько- американських відносин. Але мені буде дуже нелегко входити до літака. Я дуже сумуватиму за вашою країною, за людьми, з якими я тут зустрічався.