Хокей — гра мільйонів? Для Чехії та Словаччини — так!
Так говорили — в радянські часи і з впевненістю у своїй правоті — функціонери всіх мастей на 1/6 частині суші планети. «Наші» успіхи в освоєнні космосу, будівництві ракет, нарешті, в розвитку спорту, в балеті були своєрідною візитною карткою політики, яка стверджувала переваги «найгуманнішого ладу на Землі».
Наскільки актуальні ці слова сьогодні? Чемпіонат світу, який щойно завершився в Санкт-Петербурзі, підтвердить цю, здавалося б, аксіому з великими застереженнями. Чемпіонами стали чеські хокеїсти, які не втратили за пострадянський період ні свого фірмового стилю гри від оборони, ні бойового завзяття. Навіть більше, у фіналі їм протистояли (і грали теж чудово!) екс-сусіди по комунальній квартирі — словаки.
Поразку останніх (3:5) прогнозували, адже завзятими кавалерійськими атаками глибокоешелоновану оборону «старших братів» не візьмеш. Проте сам факт, що збірна Словаччини вийшла у фінал, промовляє про багато що. Словаки, що пройшли важкі випробування зовсім недавно і в компанії з українцями в серіях «С» і «В», довели повну перевагу чехословацького хокею на нинішній момент, усунувши на шляху до фіналу таких досвідчених американців (4:1) і фінів (3:1).
Матч сусідів-суперників на центральних майданах Праги і Братислави, де були встановлені грандіозні телеекрани, спостерігали сотні тисяч шанувальників. Щось подібне в Москві, Санкт-Петербурзі чи Києві поки що уявити складно. У матчі за третє місце фіни виявилися сильнішими за канадців — 2:1. Та й усім відомий максималізм хокейних команд Країни Кленового Листя — або все, або нічого. Навряд чи канадці раділи б бронзовим медалям.
А що ж «радянська школа хокею»? Збірна Росії «відзначилася» просто ганебним 11-м місцем, чотирма поразками поспіль і ледь не склала компанію українській команді у «втішливому турнірі» за право залишитися в серії «А». І де це сталося? У рідних стінах, при несамовитій підтримці трибун, збірна Росії, 2/3 складу якої — «зірки НХЛ» (сумарна заробітна плата яких за сезон перевищила $ 40 млн.!), отримала справжнього ляпаса від значно слабкіших (тільки не за характером) команд. Наявність у складі росіян таких виконавців екстра-класу, як Павло Буре (найкращий бомбардир регулярного чемпіонату НХЛ), Анатолій Яшин, Сергій Коваленко, Анатолій Житник (наш земляк, проте виступає за збірну Росії)... не врятувала підопічних Олександра Якушева від фіаско. Легіонери, обтяжені великою популярністю, не стали зоряним ансамблем.
У числі переможців «Команди-Мрії», крім американців і швейцарців, опинилися латиші та білоруси, тобто колишні «молодші брати»! Виступ останніх можна назвати вдалим, особливо хочеться відзначити Артура Ірбе і С О , які спромоглися «поховати» амбіційних «зірок», а також попсували чимало крові майбутнім чемпіонам світу — чехам. Та й білоруси, які представляють в основному клуби Європи і нижчих ліг Північної Америки, зовсім непогано виглядали в іграх зі збірними України, США і Росії.
А що ж підопічні Анатолія Богданова? Українські хокеїсти, незважаючи на три поразки в своїй групі, зуміли зберегти прописку в серії «А», перемігши японців і французів. Поразка від австрійців вже нічого не вирішувала в стратегії турніру — хіба що наші хлопці зайняли 14-те, а не 13-те місце в ієрархії світового хокею. Збірна України, як це заведено говорити, зіграла у «свою силу». На більше нам поки що розраховувати немає сенсу.
На чемпіонат світу приїхали 16 команд (і тільки японська збірна — досить посередня — представляла Азію). «Географія» хокею ніколи не зможе охопити ні Африку, ні Латинську Америку, ні — великою мірою — Азію. Навіть у Європі популярність у хокею значно менша, ніж у футболу, баскетболу, волейболу.... Тож функціонерам від хокею не варто і мріяти про сотні національних федерацій (як у футболі, волейболі, баскетболі та в інших, не тільки ігрових видах спорту).
В Україні хокей розвивається, попри всі перешкоди і тільки в Києві, багато в чому завдяки мерові столиці — Олександрові Омельченку, який очолює Федерацію хокею України. У Харкові він на грані зникнення, то й команди майстрів там немає вже котрий рік. Безперечно, велика низка сюрпризів ЧС-2000 внесла інтригу. Але чомусь немає радості від цього: перспективи у світового хокею фактично відсутні. Він, як і фігурне катання, мабуть, вичерпав свої можливості і потенціал росту. Тільки в НХЛ хокей «розвивається» — американці і канадці висмоктують усі соки зі «спадкових» європейських хокейних держав.
Там, за океаном, хокей — це все-таки шоу, головне завдання якого — поставити на конвеєр чемпіонат і серію плей-оф НХЛ. За Кубок Стенлі продовжують боротися дві пари команд: «Колорадо Евеланш» — «Даллас Старс» (рахунок у серії поки що — 1:1) і «Нью-Джерсі Девілз» — «Філадельфія Флаєрс» (1:1). Нам залишається хіба що переживати (та й то, з наступного сезону НХЛ) за наших земляків Дмитра Христича й Анатолія Житника, а також сподіватися, що хтось із «соколят» і «беркутів» зможе їм скласти кампанію. з 13.00 до 14.00 за тел. 414-40-01
