Хто хоче вигородити вбивць Бориса Дерев’янка?

Сьогодні Одеський обласний суд має винести вирок у справі звинувачуваних у вбивстві головного редактора газети «Вечерняя Одесса» Бориса Дерев’янка.

Поки художники й скульптори працювали над увічненням пам’яті редактора «Вечерней Одессы», розстріляного замовним убивцею, коли він ішов на роботу 11 серпня 1997 року, облцентром зненацька поповзли чутки: карна справа арештованих за кілерство — на грані «розвалу». Безслідно щезла низка невідтворюваних документів досудового слідства, а ув’язнені вирішили відмовитися від попередніх свідчень.

І вже перші допити підсудних на процесі під головуванням Юрія Погорілого підтвердили: «в’язничний телеграф» не блефував. Троє з п’яти звинувачуваних у кілерстві справді заявили, що попередні їхні покази слідчі нібито «вибивали» незаконними методами.

Стоп! Але ж є задокументовані на відеоплівці щиросердні покази слідству, скажімо, того ж «бригадира» Олександра Глека, дані в присутності адвоката Г.П’ятигорця та прокурора-криміналіста Генпрокуратури України А.Маніскевича? Підсудні були не проти перегляду на процесі відеокасет. Однак з’ясувалось, що здійснені з дотриманням належних процедурних вимог відеозаписи допитів, вилучення вогнепальної зброї та відтворення звинуваченим А.Глеком на місцевості обставин скоєння вбивства Б.Дерев’янка... ретельно стерті. А встановити, хто саме й де «почистив» п’ять відеокасет — в одному з затишних кабінетів облпрокуратури чи облсуду — вельми непросто. Бо 15 томів «кілерської» справи, включно з документальними відеозаписами, торік тричі «подорожували» з прокуратури до суду й у зворотному напрямкові: служителі Феміди наполягали на поверненні справи на дослідування...

Переконавшись у залі засідань, що документальні відеозаписи допитів втрачено, підсудні, як мовиться, пішли «ва-банк»: вину за собою не визнаємо, попередні свідчення нами дані «під тиском слідчих», тому дійсні покази лише ті, які даємо зараз на процесі.

Глек почав стверджувати, що не хто інший, як слідчий вказав напередодні слідчого експерименту місце вбивства редактора Дерев’янка, а також маршрут «відходу». Заперечує підсудний і свій приїзд до Одеси вдосвіта 11 серпня. Але це повністю суперечить попереднім зізнанням, нагадує йому головуючий, які також підтверджуються речовими доказами та свідченнями інших підсудних. Марно! Глека, як і членів його «бригади» Олексія Петримана, Андрія Бокована, Ігоря Рябушенка, за нових обставин це не турбує...

Варто зазначити, що карну справу проти «бригади» з Придністров’я та одесита Василя Кукуєва порушено за звинуваченням у скоєнні двох злочинів. Зокрема, 41-річного випускника геолого-географічного факультету Одеського держуніверситету А.Глека, який упродовж останніх років заробляв на життя «допомогою людям у вибиванні боргів з неакуратних боржників», затримано 1 вересня 1997-го за підозрою в замовному вбивстві чотирма пострілами (за $10000) редактора одеської «Вечірки» Б.Дерев’янка.

І друге, що йому інкримінується, — прийняття «замовлення» від 67-річного В.Кукуєва на «розправу» (за $5000) в тому ж серпні 1997-го над колишнім завідуючим фотовідеолабораторією турфірми «Прімекспрес» Юрієм Цвєтковим, якого старий інженер Кукуєв підозрював у причетності до організації смертельного побиття напередодні власного сина. Щоправда, це «замовлення», як випливає з матеріалів слідства, посередник Глек передоручив (за півціни — $2500) раніше судимому Петриману, а той у свою чергу — Рябушенку й Боковану. Останніх же в розпалі «полювання» на Цвєткова арештував автопатруль «Беркута», оскільки виявив під час огляду «БМВ-518» на одній з одеських вулиць пістолета з глушником та мисливського ножа.

Прагнучи пом’якшення кари за свою вину, заїжджі гастролери й допомогли слідству встановити місцезнаходження Глека. А вже записку з вимогою віддати слідчо-оперативній групі захований пакет із двома пістолетами (в тому числі й марки Іж-78-7,6 калібру 5,45) адресує своєму другові Віталієві Стаценку сам Глек: «Старий! Віддай пакет, який я тобі передав. С.С.» (тобто — Сан Санич). Той видасть надійно сховану зброю, а балістична експертиза підтвердить: 4 постріли в Дерев’янка зроблено саме з цього чотирьохзарядного пістолета. Засвідчено це буде, зрештою, і на процесі...

Звісно, простіше було судовій колегії дійти істини, якби знов-таки був серед доказів і свідчень також відеозапис допиту Петримана. У серпні 1997-го, за його свідченнями перед телеоб’єктивом, підпилий Глек хвалився, вийшовши з бару, «купою грошей» за вбивство в Одесі редактора. Однак на судовому процесі Петриман уже твердив зовсім інше: двоюрідні брати Бокован та Рябушенко змовились і дають неправдиві свідчення про те, нібито він, Петриман, передав їм фотознімок «замовленого» Цвєткова, його адреси, зброю. Та й сам, мовляв, раніше звів на себе наклеп під тиском слідчих. І став вимагати показати зниклий відеозапис. Лише після свідчень у суді старшого інспектора міліції Олексія Фесуненка, що вів відеозйомку, інших працівників міліції Петриман знову змінив покази: «Мене не били, але погрожували». А ще пізніше: «Погроз з боку працівників міліції не було». Подібні суперечності фіксував суд і в показах родичів Глека.

Не менш складне завдання слідства — встановити посередників та замовників «ліквідації» впливового на Одещині журналіста і редактора. І якщо, за свідченнями в суді генерала міліції Григорія Єпура, імена та місце перебування підозрюваних у посередництві та вбивстві Б.Дерев’янка відомі — «це глава донедавна багатої місцевої атлетичної асоціації «Олімп» Олексій Балашов та сестра його колишньої дружини Галина Чумак, і затримання та доставка їх в Україну ускладнюється лише необхідністю міждержавних погоджень», то імена — прізвища замовників «ліквідації» в матеріалах кримiнальної справи та на процесі не фігурують, хоча, за словами генерала Єпура, «вони органам МВС теж відомі, а розслідування вбивства Б.Дерев’янка, як одного із серії тяжких злочинів, зрештою, буде доведено до кінця, й організатори його опиняться на лаві підсудних». За даними з оперативних каналів, додав Г.Єпур, «на усунення небажаного певним силам редактора «Вечерней Одессы» було виділено $100000, тому нас здивувала одержана Глеком за виконання «замовлення» мізерна сума в 10 тисяч, причому навіть не у вигляді авансу — до вбивства, а вже після нього».

На прохання «Дня» одеський міський голова Руслан Боделан прокоментував ситуація з втратою документів так: «Факт просто жахливий. Я не можу знайти адекватних слів. Оцінку мають дати працівники відповідних органів, які зберігали матеріали слідства, готуючи їх до судового розгляду. Мені абсолютно незрозуміло, як взагалі це може статися в слідчих органах чи суді. Крім єдиного, в чому я абсолютно переконаний: це робилося навмисне. Але ж, з другого боку, є конкретні посадові особи, що несуть відповідальність за цілісність документації в облпрокуратурі чи облсуді. І зовсім незрозуміло, чому досі ніхто за втрату документів не покараний. Просто жахлива безвідповідальність, байдужість до того, що відбулося.

Хочу нагадати: відразу ж після розстрілу Бориса Дерев’янка я зробив заяву, що не маю сумнівів з приводу того, що це вбивство на замовлення, що «ліквідовано» редактора «Вечірки» з політичних мотивів. І в тому, що це не так, мене ніхто не переконав. А все, що робиться, спрямовано на «розвал» справи. Зрештою, на те, щоб знайти якогось маніяка чи випадкового перехожого, у кишені якого була зброя та якому Дерев’янко чимсь не сподобався. От він вийняв пістолет і застрелив його. Хоча я переконаний, повторюю, у цілком протилежному».

Голова Рахункової палати Верховної Ради пан Валентин Симоненко, який був особисто знайомий з Борисом Дерев’янком, в усній бесіді з кореспондентом «Дня» висловив припущення, що журналіста вбили тому, що він мав намір висувати свою кандидатуру на виборах на пост міського голови.