Хто кому більше потрібен: «НУ» Ющенку чи навпаки?
На вчорашній зустрічі з регіональними ЗМІ Президент України Віктор Ющенко зазначив, що хотів би бачити в керівництві «Нашої України» нові обличчя. «Але це може бути лише внутрішня компетенція з'їзду партії», — сказав він.
Слід зазначити, тритижнева перерва, яку взяли нашоукраїнці, поки що не має продуктивного вигляду. Щоправда, можна прослідкувати одну тенденцію. Борис Безпалий, посилаючись на думку соратників, озвучив ідею, що давно витала в повітрі: Віктор Ющенко, який є почесним головою партії, цілком міг би стати реальним головою партії. (Хоча заради справедливості треба зазначити, що першим цю ідею озвучив Микола Катеринчук). Найцікавіше, що до цієї пропозиції дружно присусідилися не лише більшість регіональних організацій, але і... «любі друзі».
Так, народний депутат, голова київської організації «Нашої України» Микола Мартиненко через пресу запропонував узагалі відмовитися від обрання голови ради партії. «Оскільки почесний голова партії Віктор Ющенко наповнив свій статус лідера реальним змістом, я пропоную трохи нестандартний крок — на цьому етапі відмовитися від обрання голови ради. Вважаю, що за таких обставин будь-який «посередник» між лідером і партією недоречний», — вважає Мартиненко.
Депутат назвав «безперспективними і навіть загрозливими» для єдності партії спроби поставити на чолі неї «варягів». «Це притаманне для феодального суспільства й несумісне з принципами демократії. Спроби нав'язати партії «прибульців» спричинять обурення в партійному середовищі та негативно позначаться на базових структурах партії — фракціях у Верховній Раді та на місцях», — вважає Мартиненко.
Складається враження, що Ющенка хочуть поставити перед вибором: або він відходить від партії і тоді «Наша Україна» стає автономним політичним суб'єктом, на якого Ющенко не впливатиме, або він стає реальним керівником цієї партійної структури. Таким чином він нестиме за неї пряму, а не символічну відповідальність.
Ми запитали політичних експертів «Дня», навіщо «Наша Україна» так відчайдушно чіпляється за Ющенка? Хто кому потрібен: партія Ющенку чи Ющенко партії? І чи зможе ставленик Президента витягнути «Нашу Україну» з внутрішньої кризи?
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Слід розуміти, що нинішня дискусія в «Нашій Україні» пов'язана не з поточними проблемами, а з боротьбою за перспективу. Мені здається, Президент зробив одну системну помилку. Вирішивши відновити вплив на партію, взяти в руки партійний механізм, він зробив дуже велику паузу. Три тижні — це розкішний подарунок партійній номенклатурі й опозиційно налаштованим публічним партійцям.
Що стосується заклику до Президента особисто очолити партію, я вважаю, це хороший політтехнологічний трюк, розрахований на публіку, що має вигляд швидше не пропозиції, а ультиматуму. Адже партійці добре розуміють, що Президент — насамперед глава держави. Він не може бути партійним, але з огляду на свою діяльність, на свою політику, він повинен забезпечувати рівновагу. Він мусить орієнтуватися на толерантність і співпрацю з різними політичними силами. Жорстка прив'язка до партії може поставити в складну ситуацію самого Президента. Адже запрограмована відповідь — навряд чи Президент піде на пряме управління партією. Такий ультиматум означає, що партійці відкидають варіант запрошення нових ставлеників Президента.
Я вважаю, другий етап з'їзду буде дуже важким для Президента. І не відкидаю, що частина нашоукраїнців інспіруватиме скандал із двома можливими варіантами розвитку подій: вони або поставлять Президента в складне становище, змусивши його до невигідних рішень, або отримають привід гримнути дверима та піти до нового складу опозиції, який зараз формується.
Тож дії політичної еліти «Нашої України» мають усі ознаки політичної гри, де розіграти намагаються самого Президента. Трохи оговтавшись від шоку після першого етапу з'їзду, партійна номенклатура завдає удару у відповідь в отакій завуальованій формі.
Ігор ЛОСЄВ, доцент кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Що таке сьогодні «Наша Україна»? За великим рахунком, це вже абсолютно збанкрутілий політичний проект, який не має жодних шансів на майбутніх виборах. Тому, за великим рахунком, «Нашій Україні» Ющенко потрібен набагато більше, аніж йому «Наша Україна». А для чого вона потрібна Президенту? Напевно, для того, щоб не бути абсолютно самотнім у парламенті, щоб чинити хоч якийсь, я би сказав, лоскітний вплив на Партію регіонів. Для того, щоб політично блефувати в парламенті. От, очевидно, для цього вона йому ще потрібна. Чи треба Ющенку очолювати «Нашу Україну»? Загалом він може нею маніпулювати, не очолюючи формально. Що стосується Яценюка... Якщо говорити образно, то «Наша Україна» — це «багатоголова гідра» з надзвичайно різними інтересами. «Гідрі» спершу треба «відрубати» голови. Чи зуміє це зробити Яценюк? Не знаю. Цілком можливо, що буде якраз навпаки. «Багатоголова гідра» з'їсть Яценюка.
Вікторія ПОДГОРНА, політолог:
— Віктор Ющенко не має наміру очолювати партію, він має намір зберегти контроль над нею. Але це неможливо, якщо збережеться та структура керівництва, яка вже сьогодні склалася в партії. Це люди, яких сьогодні називають бізнес-групами, олігархами або «любими друзями». Президент уже дистанціювався від них у 2005 році, і зараз намагається максимально тримати дистанцію.
Чи несе сам Ющенко відповідальність за програш партії? Гадаю, сама партія себе потопила. Якщо керівництво складається виключно з бізнесменів, то така структура не може називатися партією. У них більше інтересів, аніж ідей — це розуміє будь-який виборець. Ющенко тут якраз ні при чому. А те, що він не завжди вдало втручався в процес, — це інше питання.
Якщо ви пам'ятаєте, перед виборами був з'їзд, на якому Президент зробив абсолютно конкретну спробу звільнити партію від «любих друзів». Він сказав: не беріть їх у список. Вони послухалися Президента? Ні. «Любі друзі» влаштували на з'їзді шабаш і сказали, що ми залишимося, бо це наша партія. Будь ласка, це ваша партія — і ви маєте той результат, який ви маєте.
Що стосується Яценюка. Я вважаю, позиція Президента хибна. Він просто бачить у ньому нове обличчя. Яценюк справді професійний менеджер. Але він не є політиком і, я думаю, ще довго не буде. Я вважаю, якщо на з'їзді не буде попередньо заготовленого сценарію, ми побачимо, хто реальний лідер партії.
Кость БОНДАРЕНКО, політолог:
— Усі соціологічні дані показують, що рейтинг «Нашої України» трохи перевищує 6%. Другий момент. «Наша Україна» практично не має впливу на політичну ситуацію в країні. Кожен губернатор, який входить до «Нашої України», є самодостатнім менеджером, самодостатнім керівником. І відповідно, партійна прив'язка для нього не більше, ніж маскування за принципом «свій — чужий». Третій момент. Партія показала, що вона не в змозі конструювати позитивні месиджі, і весь рік займалася переговорним процесом, безглуздим і безпощадним.
Тут можна говорити лише одне: якщо швидше Президент стане над процесом, то швидше він відмовиться від партійної прив'язки, то більше виграє сам Президент. Президент повинен бути не лідером партії, а своєрідним батьком нації, гарантом демократичних процесів. Щоправда, в Президента зараз рейтинг теж дуже низький, але, знаєте, коли людина йде на дно і до її ніг прив'язаний камінь, то виникає запитання — чи випливе людина, якщо камінь і надалі тягтиме на дно? «Наша Україна» є тим каменем, який, зокрема, «допомагає» Президенту йти на дно.
До речі, падіння рейтингу Президента сталося не після того, як він запропонував Януковичу посаду прем'єр-міністра, падіння рейтингу почалося ще тоді, коли він оточив себе компанією «любих друзів». Саме вони сприяли падінню рейтингу Президента.
Що стосується Яценюка, чи зможе він щось зробити з «Нашою Україною»? Це той випадок, коли без мене мене женили. У мене виникає запитання, а чи існує заява Арсенія Петровича з приводу членства в партії? Я гадаю, Аресеній Яценюк навряд чи очолить партію. Хоча якби він і очолив партію, це було б спробою влити в політичний організм, що перебуває в коматозному стані, молоду кров з надією: а може якось виживе.
