Хто крайній? Мешканець
Уряд України, який офіційно не відповідає за житлово-комунальні тарифи, все ж таки вирішив, що не може й далі жити «в хаті зкраю». Учора на засіданні Кабміну, прем’єр-міністр України Віктор Янукович пригрозив, що збирається вжити «жорстких заходів» у зв’язку з тарифними зловживаннями, а також неналежною підготовкою до опалювального сезону. «Ми не допустимо, щоб нечисті на руку ділки наживалися на штучному підвищенні тарифів на житлово-комунальні послуги», — заявив прем’єр і нагадав, що відповідні зловживання розслідуватиме спеціальна робоча група уряду, а також група прокуратури.
Виявилося, що тарифи були підняті вдвічі безпідставно, зокрема в Херсонській і Дніпропетровській областях. Прем’єр повідомив, що в Ужгороді до тарифів були включені представницькі витрати, а в Коломиї витрати на електроенергію 2004— 2005 років включили в тарифи на 2006 рік.
Щоправда, дісталося і главі Харківської облдержадміністрації Арсену Авакову, який закликав людей не платити за завищеними житлово-комунальними тарифами. «Жодного спуску чиновникам, які займаються зловживаннями, не буде. Ми жорстко наводитимемо порядок, незважаючи на партійні прапори», — зазначив прем’єр і проілюстрував цю обіцянку прикладом із життя Одеси, де посадові особи «Одесаобленерго» закупили на 43 мільйони гривень, передбачених для інвестиційних програм, цінні папери. «За ці гроші потрібно було купити нове обладнання для тепломереж, а в результаті людей відключили навіть від аварійних поставок теплопостачання». І пообіцяв завести карні справи на всіх, хто «відзначився» в ході перевірки.
Між тим, Генпрокуратура поки що зосередилася на столиці, де не без суворості перевіряє обґрунтованість підвищення тарифів на житлокомунпослуги. Заступник генпрокурора Тетяна Корнякова нагадала журналістам, що після протесту київського прокурора Київрада знизила підвищені з 1 грудня 2006 року тарифи, а також зазначила, що розпорядження голови Київміськадміністрації Леоніда Черновецького про підвищення тарифів «більш ніж утричі» не було узгоджене з органами Антимонопольного комітету. «Вартість складових на кожний вид послуг не була обґрунтована», — додала Корнякова й повідомила, що в тарифи закладалися також кошти для подачі судових позовів для 100% споживачів, хоча неплатників у місті було не так уже й багато — більшість киян не мали до останнього часу заборгованостей.
Як можна пояснити всі ці «репресивні» дії влади, якій волею-неволею доводиться нести подвійну відповідальність (що виражається в падінні рейтингів, а також у можливому наростанні інфляційних процесів) за різке підвищення тарифів, старт якому свого часу дав ще уряд Єханурова? Адже спочатку здавалося, що уряд, який упевнено спирався на коаліцію, збирається просто проковтнути критику, що лунала на його адресу за непопулярні тарифні заходи (схоже, саме тому він не відмінив відповідне рішення попереднього уряду). Тут, безумовно, відчувається вплив опозиції, яка не упускає шансу, щоб не зачепити уряд. І це, безумовно, нормально. На те, як-то кажуть, і вовк, щоб пастух не дрімав. Але якщо говорити і думати відповідально, то зрозуміло, що саме цей пастух, який потрапив нині в досить скрутне становище (десь між молотом і ковадлом), насамперед зацікавлений у тому, щоб знайти відповіді на всі житлово-комунальні питання й поступово знизити напруження нинішньої дискусії, перемістивши її центр від тарифів до того, як підняти і вдихнути життя в цю галузь, яка все більш розвалюється.
Профільний віце-прем’єр Володимир Рибак у зв’язку з цим висуває ідею створення житлово-комунального міністерства. З цим, мабуть, слід би погодитися. Але одночасно уряду можна було б замислитися також про те, щоб поповнити відповідний блок уряду більш енергійними і креативними працівниками. До речі, їх можна було б пошукати і в лавах опозиції, та використати їхню енергію, як-то кажуть, у мирних цілях. Але й самому уряду, який має сьогодні значну фору і у вигляді теплої погоди, и в показниках зростання ВВП і рівня інфляції, які приємно звучать, не можна розслаблятися. Найсерйозніша для нього і для країни загалом загроза — комунальні неплатежі. На боротьбу з ними потрібно мобілізувати все — і вербальні, й технічні, і якісь фінансові ресурси. Людям потрібно постійно пояснювати, що не платити — це руйнувати те, що і без того повністю покрите небезпечними тріщинами. У цьому випадку крайнім усе одно буде мешканець.
