Хто розорив «Україну»?

Схоже на те, що боротьба за виживання в авангарді вітчизняної політики починає набувати загострених форм, притаманних передвиборному періоду. Буквально кілька днів пройшло після вибуху скандалу навколо сім’ї Деркачів, який може коштувати молодшому із них похованням турботливо вирощуваних політичних амбіцій. Аж ось розмови про долю збанкрутілого банку «Україна» перейшли із суто «професійних» у скандально- політичні, що може додати до списку постраждалих у передвиборній боротьбі нові імена.

Новітня історія ще не знала випадків, коли збанкрутіла фінансова інституція повністю розраховувалась зі своїми клієнтами та вкладниками. Щось вхопити вдавалося лише тим, хто або першим зорієнтувався, або був особливо наполегливим у захисті власних інтересів. Понад мільйон вкладників банку «Україна», що залишилися без своїх коштів, — потенційний потужний бойовий загін, за допомогою якого можна або здобути нові політичні висоти, або бути з цих висот скинутими. Саме тому обговорення долі одного із найбільших державних банків у парламенті було приречено перейти із площини реальних заходів у площину полювання за «ворогами», які, звісно, і призвели до нинішнього стану справ.

Спроби запропонувати більш-менш реальний шлях для порятунку «України» швидко і остаточно перейшли до затвердження складу депутатської комісії, котра має знайти винних і... Що буде далі? Судячи з того, що перші результати діяльності комісії її щойно затверджений голова депутат Віктор Король пообіцяв оприлюднити до 1 жовтня, все співпадає. Саме тоді, а не зараз, оголошення імен осіб, які сприяли отриманню або самі отримували неповернуті кредити банку «Україна» означатиме для цих людей величезні передвиборні проблеми. Ще б пак — отримати за кілька місяців до всенародного волевиявлення звання розкрадача селянського банку! Чому не тепер?

Автор особисто звертався і до голови комісії, авторитетного і непідкупного депутата Віктора Короля, і до голови парламентського Комітету не менш авторитетного і непідкупного Юрія Кармазіна з проханням назвати тих 18 народних депутатів, яких Петро Порошенко назвав «інсайдерами», тобто тими, хто мав у збанкрутілому банку «Україна» конкретний інтерес. У відповідь принципові борці за справедливість, які щойно заявляли в телекамери, що знайдуть винних на радість обманутим вкладникам, по черзі загадково посміхались і... мовчали. Те ж саме було і в сесійній залі, де понад триста депутатів проголосували за склад слідчої комісії, в якій не мало бути жодного «зацікавленого» депутата.

Уважні читачі згадали напевно низку заяв з парламентської трибуни щодо імен головних корупціонерів, навіть їхнього приблизного числа серед нардепів. Ці заяви звучать вже котрий рік і досить регулярно. Далі справа чомусь не просувається, причому було це і тоді, коли список погрожував оголосити екс-міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, і тоді, коли заяви звучали від професійного «борця з мафією» Григорія Омельченка. В результаті маємо практично одного-єдиного «народного корупціонера» Павла Лазаренка. Решта розкрадачів народного багатства перманентно фігурує то в корупціонерах, то в непримиренних борцях з ними. Оскільки судових вироків щось не пригадується, громадяни вільні самі визначати кому вірити. Тому і впевнена більшість населення, що «крадуть усі», що для цих самих «усіх» не так і погано. Аби не потрапити до конкретного списку і не зайняти вакантне поки на території держави місце арештованого в США екс-прем’єра.

Говорити будуть різне. Той же Петро Порошенко передбачає, що опинившись перед перспективою неминучого викриття частина «інсайдерів» добровільно поверне не віддані свого часу банку «Україна» кредити, тим більше що гроші у цих людей є, і багато. Так і уявляєш собі гарячу липневу ніч, освітлену фарами, схожих на колишні колгоспні «бобики» модних нині «мерседесів» — перелякані інсайдери під’їжджають тихенько до офісу банку «Україна» і несуть, несуть мішки із грошима, прикриваючи обличчя від випадкових перехожих папірцями із списком членів парламентської слідчої комісії. Не переконує, кажете? А може інакше — ті ж самі особи у тих же чорних «бобиках» їдуть повз банк «Україна» із мішками трохи меншими, аби віддати їх у передвиборні фонди особливо непоступливих борців з корупцією. Вже тепліше?

Якщо ж повернутися від фантастичних картинок до реальності, то з банком «Україна», здається, все ясно. Рятувати банк одночасно із пошуком винуватців у його банкрутстві не видається можливим. А в те, що банк буде відроджено саме в результаті слідства парламентських «знатоків», може вірити лише виборець, що потребує «корупціонерів».

Бо ж у нас все робиться окремо і послідовно — спочатку розкрадається банк, потім шукають винних. В процесі розшуку як особи знайдених винуватців, так і міра їхнього покарання виявляються неспівставними з тими коштами, які назавжди пішли від їхніх власників до інших спритних рук, де сподіваємось, успішно працюють.

Чи є вихід? Аби його знайти, слід зробити хоча б перший крок — або назвати всіх «інсайдерів» банку «Україна» поіменно і зараз, або не заважати рятувати банк тим, хто це прагне зробити. Мовчать наші борці з корупцією, не можуть їхні мужні вуста назвати потрібні імена. І чекати цього, здається, марно.

До речі, до складу депутатської комiсiї увійшли: Вiктор Король («Солiдарнiсть») — голова комiсiї, Микола Кравченко (КПУ) — заступник голови, Вiктор Суслов («Яблуко») — заступник голови. Члени комiсiї: Анатолiй Волок (НДП), Валентина Гошовська («Трудова Україна»), Вiталiй Журавський («Регiони України»), Євген Кирильчук («Батькiвщина»), Богдан Костенюк (НРУ), Сергiй Кривошея (ПЗУ), Iгор Плужников (СДПУ(о)), Iван Полюхович (УНР), Анатолiй Станков (Соцiалiстична партiя), Сергiй Терьохiн («Реформи-Конгрес»), Валерiй Акопян («Демсоюз»), Наталiя Вiтренко (позафракційна).

КОМЕНТАР

Наталія ВІТРЕНКО, член парламентської слідчої комісії з розслідування діяльності банку «Україна»:

— Учора відбулося перше засідання нашої комісії. Ми склали перші контури плану, за яким будемо працювати, визначилися, у які відомства ми повинні подати запити для того, щоб отримати максимально повну інформацію. Звичайно, про жодні депутатські канікули для нашої комісії не йдеться. Ми розуміємо, що повинні працювати весь час. Тому що це дуже гостра проблема, і вона може мати колосальні негативні наслідки в Україні.

Графік нашої роботи наступного тижня щоденний. У плани нашої комісії входить визначитися у вівторок із законом, який ми можемо винести у четвер на голосування для того, щоб почати вирішувати цю проблему в законному руслі. Адже Верховна Рада не погодилася із запропонованим урядом механізмом перекласти тяготи банку на плечі бюджету країни, піти на дефіцит у 450 млн. грн. для того, щоб облігаціями покрити сьогоднішнє банкрутство банку. Ми хочемо рухатися в іншому руслі — підняти інформацію, хто взяв кредити під пільгові умови, хто не повернув кредити, хто поклав свої кошти на депозит, хто отримав різного роду фінансові привілеї у банку. Піднявши масив цієї інформації, хочемо отримати можливість на законодавчому рівні зобов’язати ці структури (причому багато з них процвітають) негайно погасити свої борги перед банком, щоб таким чином банк міг розплатиться зі своїми клієнтами. Учора з обстановки на нашому засіданні (було 10 членів комісії з 15) я відчула, що комісія налаштована на плідну роботу.