Художник, що дарує «Слова»

У 70-х ім’я художника яскраво й органічно вписалося в щільні лави московського андеграунду й стало шанованим не лише серед обраних відвідувачів напівпідпільних вернісажів, а й серед тих, що вміють зазирати в майбутнє, вітчизняних та зарубіжних колекціонерів.

Сьогодні його роботи зберігаються в музеях багатьох країн світу і приватних колекціях. Інтелектуал і філософ, до того ж із надзвичайний почуттям гумору, Олександр Дубовик з легкістю змішує фарби й жанри, читає блискучі лекції і, за його словами, «часом бавиться пером». Слід зазначити, вельми вдало.

Книжка «Слова», дизайн якої виконав сам художник, — своєрідний дарунок самому собі у свій ювілейний рік. Він був насичений виставками — в Національному музеї і в Німеччині, в містах України та Європи, але думка про книжку, яку діяльно підтримувала дружина і вірний однодумець — Ірина, не полишала його. Адже в особистих архівах зберігалися вірші та проза, есеї та короткі роздуми з приводу побаченого й прочитаного.

Усе це, разом із картинами різних років, містить нове видання, презентоване публіці. Ідею цього складного за своєю структурою й наповненістю фоліанта було б важко втілити без підтримки меценатів — страхової компанії «УНІКА» та «Райффайзен банку Аваль», які вже не вперше залюбки підтримують значні культурологічні проекти. І київського видавництва «Софії».

Переказувати зміст такої незвичайної книжки — справа невдячна. Краще самому відчути в руках її вагу, повільно погортати сторінки, сповнюючись емоцій робіт Олександра Дубовика, поміркувати над його грою зі словом. Приміром, такими: «Лови свою думку, оскільки, народившись, вона ще не твоя, і лише взата в тенета вона може бути спійманою, і, набравши в груди повітря, видихай його витвором, схожим на фрукти, доставлені з другого берега океану».

Це дивовижне людське вміння Дубовика — бути юним і жити надією, незалежно від віку.