Кінці у воду?

Три офіцери міліцейської «наружки», які викрали Георгія Гонгадзе, рішенням Київського апеляційного суду засуджені до 12—13 років позбавлення волі. Детальний опис суддею вчиненого ними злочину підсудні слухали, схиливши голови й закривши обличчя руками. А ось генерал Пукач, який ніби-то особисто душив журналіста, залишається безкарним — він досі перебуває в міжнародному розшуку. Незважаючи на те, що найгучнішому злочину в історії незалежної України — «справі Гонгадзе» — вже виповнилося сім із половиною років, про замовника вбивства — фактично нуль інформації...

У суботу Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе трьох колишніх співробітників МВС України. Вирок трьом офіцерам — полковникам міліції Миколі Протасову, Валерію Костенку і майору Олександру Поповичу — зачитувався протягом п’яти годин. Відлік термінів Костенка й Поповича почався з часу їхнього взяття під варту в лютому 2005 року — їм дали по 12 років. Протасов отримав термін на рік більший, і в цьому випадку відлік почався з моменту виголошення вироку, оскільки з лютого 2005- го він перебував під підпискою про невиїзд. Усіх засуджених позбавили офіцерських звань і права обіймати державні посади. Щоправда, місцеперебування колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України генерала Пукача, який керував діями трьох засуджених міліціонерів, досі не відоме — він перебуває в міжнародному розшуку. За однією з версій, Пукач ховається в Росії, за іншою — в Ізраїлі.

Ще один підозрюваний, колишній співробітник київського УБОЗ Ігор Гончаров, нагадаємо, помер за дивних обставин у в’язничній лікарні 1 серпня 2003 року. У переданих на волю записках він стверджував, що не причетний до справи, що з нього вибивають свідчення і йому загрожує смертельна небезпека...

Майже п’ять годин суддя Київського апеляційного суду Ірина Григор’єва зачитувала вирок щодо «справи Гонгадзе». У ньому детально описувалися шокуючі обставини вбивства творця «Української правди». У ході слідства опитали десятки свідків, провели декілька експертиз. Самі обвинувачені практично з самого початку визнавали свою провину, хоч і виправдовувалися: мовляв, гадали, що беруть участь у звичайних оперативно- розшукових заходах за наказом свого начальника Пукача, і не планували нікого вбивати.

Увечері 16 вересня 2000 року вони обманом посадили Георгія в службову машину й вивезли в ліс неподалік від Білої Церкви. Дорогою кілька разів змінювали номери. Приблизно о пів на першу ночі, перебуваючи в лісі, неподалік від села Сухоліси Білоцерківського району Київської області Олександр Попович недалеко від місця зупинки автомобіля викопав прямокутну яму. Після цього Протасов і Костенко вивели журналіста з машини й повалили на землю обличчям униз. «Георгій Гонгадзе, усвідомлюючи злочинні наміри підсудних, почав просити не вбивати його. Незважаючи на це, підсудні, діючи погоджено, продовжували здійснювати дії, направлені на протиправне позбавлення Гонгадзе життя. Зокрема, Олексій Пукач, засунувши йому в рот носову хустинку, почав руками душити його шию, при цьому підсудний Протасов утримував журналіста за плечі», — зачитує вирок суддя.

У задушливій залі Апеляційного суду Києва, переповненій журналістами, стає раптом холодно від жахливих подробиць смерті колеги-журналіста, від яких аж серце холоне... Детальний опис вчиненого ними злочину підсудні слухали, схиливши голови й закривши обличчя руками. «Оскільки задушити Гонгадзе не вдалося, Попович, виконуючи відведену йому роль, висмикнув із штанів Гонгадзе ремінь і передав його як знаряддя вбивства особі, справа щодо якої виділена окремо», — озвучує далі подробиці гучної справи суддя Ірина Григор’єва. «Намагаючись уникнути смерті, журналіст набрав у легені повітря. Для того, щоб примусити його видихнути, Олександр Попович наніс йому кілька ударів у живіт. Підсудний Костенко в цей час тримав Георгія Гонгадзе за ноги. Внаслідок спільних узгоджених умисних дій підсудних Гонгадзе помер», — констатувала суддя, після чого й зачитала вердикт...

Адвокати засуджених Миколи Протасова, Валерія Костенка й Олександра Поповича збираються оскаржити рішення Феміди. Зокрема, адвокат Костенка Юрій Григоренко заявив: «За будь-яких обставин вирок суворий, і ми його оскаржуватимемо». У свою чергу, адвокат Протасова Віктор Чевгуз заявив, що вирок, винесений його підзахисному, є «несправедливим». А ось адвокат вдови журналіста Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко зазначила, що не оскаржуватиме вирок суду: «Ми не оскаржуватимемо. Ми гадали, що буде диференційована міра, оскільки вважали, що повинне бути покарання у вигляді 8,5, 10 і 14 років. Але суд ухвалив жорсткіше рішення». У свою чергу представники обвинувачення виразили переконання, що цим рішенням суд довів: в Україні існує законність, і за злочини нестимуть покарання, в тому числі й співробітники міліції.

Між тим Леся Гонгадзе — мама загиблого журналіста — шокована вироком. Зокрема, в інтерв’ю «Німецькій хвилі» вона висловила переконання, що справу на цьому, швидше за все, закриють і що реальних замовників убивства так ніколи й не назвуть. Можливо, троє підсудних і винні у вбивстві Георгія, говорить Леся Гонгадзе, але, на її думку, звинувачені стали, швидше, «заручниками — зброєю в руках держави», на яких «повісили» суворий вирок, який насправді потрібно було розділити між прокуратурою й замовниками. Мати журналіста не виключає, що тепер на неї будуть тиснути, щоб вона дала згоду на поховання залишків «таращанського» тіла, які, як переконана Леся Гонгадзе, не належать її сину: «Перший етап завершений: замовлення керівництва держави виконане, вбивці осуджені, світ сповістили про максимальний термін вироку. Другий етап — це провести поховання, і — кінці у воду. На цьому все закінчиться». Мати Гиї не виключає, що останки тіла, які сім років пролежали в морзі, тепер можуть поховати і без її згоди...

Вдова Мирослава Гонгадзе, у свою чергу, констатує: «Покарання виконавців злочину не можна вважати завершенням справи. На лаву підсудних повинні сісти організатори й замовники вбивства. Доти, доки не будуть покарані всі, хто мали відношення до вбивства Георгія, ні Президент, та інші високопоставлені чиновники не мають права сказати суспільству й міжнародному співтовариству: справа Гонгадзе завершена», — заявила вона в інтерв’ю «Радіо «Свобода».

Тим часом тричі екс-генпрокурор Святослав Піскун заявляє: тільки незалежний і незаангажований генеральний прокурор може забезпечити повне і всебічне розслідування справи про замовників убивства Георгія Гонгадзе. «Треба, щоб була політична воля, майстерність і відданість прокурорів своїй справі. І все. І щоб прокурор не прислухався до думок політиків, з яких би високих вершин ці думки не звучали», — цитує Піскуна прес-служба Партії регіонів.

Георгій Гонгадзе зник 16 вересня 2000 року. Через два місяці після цього лідер Соцпартії Олександр Мороз заявив із трибуни Верховної Ради про причетність до зникнення журналіста вищого керівництва країни. Як доказ був пред’явлений 24-хвилинний аудіозапис, зроблений у кабінеті тогочасного президента Леоніда Кучми майором охорони Миколою Мельниченком. На цій плівці чоловік із голосом, схожим на голос Кучми, віддає наказ, що супроводжується матом, «вивезти грузина в ліс». У записах добре чутні голоси, схожі на голоси колишнього голови Адміністрації президента Володимира Литвина, екс-голови СБУ Леоніда Деркача і колишнього голови МВС Юрія Кравченка.

Підозрювані в причетності до вбивства Георгія були затримані в лютому 2005 року. Перше засідання суду щодо співробітників МВС відбулося 19 грудня цього ж року. До речі, за співучасть у вбивстві три міліціонери отримали від начальства грамоти й медалі «За бездоганну службу в МВС», двох із них достроково підвищили у званнях.

Обезголовлене тіло журналіста виявили в лісі неподалік від районного центру Тараща в Київській області. Тіло журналіста досі не віддане землі...