Команда Президента може реанімувати старі ідеї
15 жовтня, за традицією - з-за кордонів України, Президент Кучма заявив, що дуже високо оцінює казахстанську двохпалатну парламентську систему, яка створює певний прошарок між Президентом та законодавцями. Що, мовляв, на відміну від української системи, дозволяє продуктивно працювати гілкам влади.
Почесному докторові політичних наук Казахстану Л.Кучмі, певно, не заважала думка, що похвала двохпалатному парламентові в момент, коли всі очікують від нього підписання закону про вибори, негайно відродить балачки про чергову ревізію Конституції України, але не шляхом внесення поправок до неї Верховною Радою, а шляхом проведення референдуму з ініціативи Президента.
Ця модель завжди береться до уваги учасниками конституційного процесу, що триває й досі. Вона грунтується на переконанні, що Леонід Кучма в принципі не здатний не те що діяти, але, навіть, міркувати в іншій площині, ніж жорстка президентська система, що більше нагадує найнепроглядніші форми абсолютистської монархії. Й «ритуальні танці» навколо закону про вибори - не тільки не виняток, а один з ключових моментів реанімації такої системи.
Схема сьогодні виглядає просто. Закон, що підлягає переглядові в Конституційному суді, набирає чинності, обрана 1998 року Верховна Рада розпускається, Президент оголошує референдум за новою Конституцією, в якій, звісно, є й двохпалатна Верховна Рада. На сьогодні всі елементи цієї нехитрої моделі задіяно. Сам президент 16 жовтня, вже не з Алмати, а з Бішкеку, передав відповідний сигнал на батьківщину: «ми йдемо» на введення змішаної системи виборів, хоча вона являє собою значний ризик, через те, що партії впливу не мають і народ не репрезентують. У перекладі - під тиском партій закон вводимо, але правоту мажоритаристів подумки маємо на увазі, може вона й стане у пригоді. Знадобитися такий розклад може лише в разі втілення в життя вищезгаданої моделі.
Невирішеними залишаються питання: а) який привід, необхідний голові держави, аби закликати народ на референдум після можливого розпуску Верховної Ради, б) передбачуваність ухвали Конституційного суду. Приводом для референдуму можуть стати загрози радикальних комуністів та Н.Вітренко: після «захоплення» Верховної Ради скасувати чинний Основний Закон та ліквідувати не лише посаду президента, а й парламентаризм як форму «буржуазної демократії», відновивши Ради, як «чисту ідею» народовладдя. Не виключено, що зволікання при підписанні Президентом закону про вибори було пов'язане з бажанням вивчити плани лівих, дійсно «засвічені» на останніх з'їздах.
