Кому буде опонувати опозиція?
Представлені законопроекти пропонують різні концепції як трактування терміну «опозиція», так і визначення її місця в політичній структурі, що склалася. Як зазначив автор одного із законопроектів Володимир Філенко, що був присутнім на круглому столі, перша умова появи опозиції — оформлення парламентської більшості. Тому очевидно, що від того, на яких принципах функціонуватиме більшість, прямо залежить статус опозиційної меншості. У його законопроекті зазначається, що парламентська опозиція визначається щодо проурядової більшості. У другому варіанті йдеться передусім про політичну опозицію до пропрезидентської більшості. Таким чином, «каменем спотикання» є питання — хто формуватиме уряд — парламент чи Президент.
Це питання повинне визначатися угодою між урядом, парламентом і Президентом. Враховуючи проурядовий характер більшості в законопроекті Філенка, не зовсім зрозуміла роль Президента у визначенні відносин між парламентом і урядом. На думку автора, договір буде «певним стимулюванням Президента, який сьогодні не хоче підписувати договір з парламентською більшістю». У той же час законопроект В. Коваля, О. Карпова і В. Медведчука пропонує закріпити існуючий стан, коли структури виконавчої влади формуються не парламентською більшістю, а Президентом і Кабінетом Міністрів.
На думку експертів, котрі виступали на круглому столі, законопроекти відрізняються також за мірою універсальності. Так, варіант Коваля, Карпова і Медведчука закріпляє ситуацію, що склалася сьогодні в українському парламенті. Зокрема, в ньому передбачається залишити існуюче становище, коли депутати, що не ввійшли до більшості, не мають право бути представленими в керівництві ВР і комітетів. По-друге, в ньому не передбачається, поява у ВР більшості, що перебуває в опозиції до Президента. По-третє, метою опозиційної діяльності визначається захист інтересів меншості. Останній момент є принципово важливим, оскільки відображає корінну відмінність у підходах авторів документів до пріоритетної мети опозиції: ефективний захист передусім частини депутатського корпусу або інтересів виборців, що направили до парламенту цих депутатів. Очевидно, що питання про керівні пости, як про можливість ефективно впливати на роботу Верховної Ради є похідним від визначення пріоритетної мети.
Проект В. Філенка визнавався експертами як більш універсальний. У ньому всім учасникам опозиційних формувань, до складу яких входить не менше аніж 1/3 депутатів від конституційного складу ВР, гарантуються пости голів парламентських комітетів з бюджету, свободи слова і ЗМІ, нагляду за правоохоронною діяльністю; регламенту, депутатської етики і роботи ВР; прав людини і національних меншин.
Разом з тим у проекті В. Коваля, О. Карпова і В. Медведчука пропонується створення опозиційного Кабінету Міністрів. Всі, хто виступав, погодилися з тим, що наявність такого органу дозволила б не лише критикувати чинний уряд, але й запропонувати альтернативні програми та дії.
Обидва законопроекти, можливо, буде розглянуто в першому читанні вже цього місяця. Незважаючи на те, що деяку перевагу було віддано при обговоренні двох наявних варіантів законопроектові В. Філенка, не виключено, що депутатами за основу буде прийнято законопроект В. Коваля, О. Карпова і В. Медведчука. Не через те, що, за зауваженням М. Томенка «у Віктора Медведчука як керівника парламенту є певні важелі адміністративного впливу», але й тому, що навряд чи більшість захоче «поділитися» парламентськими комітетами.
