Кому потрібна класична музика?

2 і 3 квітня у Києві пройшли концерти камерного оркестру «Солісти Москви» під управлінням блискучого музиканта Юрія Башмета.

Цього разу Юрій Абрамович показав дві абсолютно різні програми в Національній опері та філармонії. Прозвучали твори Моцарта, Стравінського, двох Чайковських (Олександра і Петра), Брамса, Вівальді і Прокоф'єва. Було виконано присвячене Ю. Башмету концертино для альта «Від Петрушки» до Пульчинелли», написане Олександром Чайковським і Ігорем Стравінським.

Із 1992 року склад оркестру «Солісти Москви» практично повністю змінився. Колись однодумці, котрі підкорили багато країн і континентів своїм мистецтвом, не змогли разом пройти «мідні труби». Тріщина між музикантами та їхнім художнім керівником призвела до цілковитого розриву. Формальним приводом стало нез'явлення колективу на «Грудневі вечори» до Ріхтера. Нинішній склад сформовано зі струнників — випускників Московської консерваторії. Від зміни місць складових сума не змінилася. «Наш колектив успішно гастролює. За рік доводиться давати понад 100 концертів, — говорить Ю. Башмет. — Виступаємо по всьому світу. Записали кілька альбомів. А теплий прийом київської публіки підтверджує, що ми на правильному шляху. Не зупиняємося на досягнутому. Для мене музика — не робота, а хобі, за яке ще й гроші платять!»

Перед концертами оркестранти обов'язково репетирують по 1,5—2 години. Юрій Абрамович не любить, щоб у цей час його відволікали. Зібраний, підтягнутий, суворий. Зовсім інший на сцені, коли зал заповнений глядачами. Тут він маг! Його альт сміється і плаче. Башмет цікавий співрозмовник, інтелігентний, іронічний. На метушню навколо своєї персони дивиться з усмішкою.

Ось тільки після його виступів все ж було сумно. Адже насолодитися майстерністю музиканта-віртуоза по кишені виявилося не багатьом. Погодьтеся: 900 гривень за квиток — сума «крута». Тому зали в основному заповнювали «нові українці», котрі жували гумку, дрімали у VIP-кріслах, аплодували невлад. Для когось це взагалі перший вихід «у світ», а хтось поступово долучиться до прекрасного. А меломанам доводиться слухати записи. Подібні заходи не для їхнього гаманця.

Дуже дивно поводяться організатори гастролей знаменитостей. Вони всі діють практично за одним сценарієм. Навіть якщо є вільні місця, охорона стоїть «насмерть» і публіку туди не пускає. До представників ЗМІ також ставлення, як до людей третього сорту. Їхній аргумент: «Музику треба слухати, а бачити артистів не обов'язково(!) Можна взагалі в холі постояти(!)» Фотокореспондентам руки заламують, тільки-но що — погрожують розбити апаратуру. Поводяться, як власники, володарі дорогої «іграшки». Захочу — допущу журналіста до зірки, не захочу.... При цьому самі знаменитості, як правило, не проти спілкування. Із здивуванням поглядають, як на їхньому імені «каліфи на годину» заробляють собі капітал, так що запитання: «Кому потрібна класична музика?» поникає під тягарем «залізної» логіки: «Хто платить, той і має рацію!»