«Контакт»: достойні рішення

Наприкінці минулого тижня завершився II Міжнародний фестиваль документального кіна «Контакт». Два журі визначили переможців, і практично всі ці вердикти були цілком адекватними рівню лавреатів.

Отже, в міжнародному конкурсі дипломи журі дістали «Один день в ПНР» (Польща — Франція — Німеччина), режисер Мачєй Дриґас; «Прибережна смуга» (Нідерланди), режисери Альберт Елінґс, Еуджені Янсен; «Копенгаґен ремікс» (Данія), режисери Ульрік Ґуткін, Рунар Ґуднасон; «Годуючи качок» (Нідерланди), режисер Еуджені Янсен; «NEVSEREMOS! Люди з Майдану» (Україна — Швейцарія), режисер Сергій Маслобойщиков. Спеціальними дипломами відзначили «Тайм-аут» (Швейцарія), режисер Жанна Берту; «Замки України» (Україна), режисер Артем Сухарєв; «Філософ, що втік» (Латвія), режисер Ульдіс Тіронс; «Кампанія» (Фінляндія), режисери Пасі Рііалі, Мікко Пелтонен. Лідером у короткометражній категорії (2000 долярів США й статуетка) став тонований чорно-білий етюд «Бар'єр» (Іспанія), режисери Рікардо Іскар та Начо Мартін, а найкращим повнометражним фільмом (2000 долярів США й статуетка) визнали іронічну «Велику депресію — зроблено в Німеччині» (Німеччина), режисер Константін Файґл е. Нарешті, Ґран-прі імені Лариси Роднянської (5000 долярів США й статуетка) та диплом за найкращий фільм дістала «Блокада» російського режисера Сергія Лозниці.

У національній програмі конкуренція, на жаль, була не такою гострою. Диплом журі за найкращий екранний портрет відійшов біографічній роботі Вікторії Мельникової «З найкращими побажаннями, Енвер», а диплом із дещо дивним формулюванням «За громадянську заанґажованість» — публіцистичним «Жовтим водам» Олександра Шейка. Приз за найкращий повнометражний фільм вирішили не присуджувати, розподіливши його (по 2000 долярів США та статуетки) між короткометражками «Замки України» режисера Артема Сухарєва та «Олександра Екстер і світова сценографія» режисера Валентина Соколовського. А ось вибір головного національного призера — дуже приємна несподіванка. Ґран-прі (5000 долярів США та статуетка) й диплом журі за найкращий фільм дали «Подорожнім» Ігоря Стрембіцького. Звичайно, що головний приз у своєму житті — «Золоту пальмову гілку» в Каннах — цей режисер уже здобув, але саме визнання на Батьківщині було також украй важливим, адже одна із суто українських традицій — не помічати своїх талантів, аж поки не помруть або не переїдуть до Москви. Аж тут — таке, дійсно достойне рішення. Можна лише поздоровити з цим як самого Ігоря, так і журі.

Більш детальний звіт про другий «Контакт» читайте в найближчих номерах «Дня».