Контпродуктивна заява

Удвосторонніх відносинах між Україною і Росією є чимало проблем, які сторони не встигають розв’язувати. Але схоже на те, що Москва діє за принципом: чим більше проблем, тим краще — буде більше що вирішувати. Черговим доказом цього стала заява російського МЗС щодо стану російської мови в Україні. Рішучим тоном із Москви, де недавно сторони знайшли порозуміння щодо ціни на газ, пролунало, що Росія не буде ігнорувати випадки дискримінації великої та могутньої російської мови. «Їх (випадки) не можна більше ігнорувати і представляти як незначне суспільне явище. Гоничам російської мови в Україні необхідно врешті-решт зрозуміти, що двомовність в Україні — це історично складене явище, і тому займатися викоріненням російської мови такими методами просто контрпродуктивно», — цитує Інтерфакс заяву демартаменту інформації та друку МЗС РФ.

Слід зазначити, що заяву російського зовнішньополітичного відомства відмовився прокоментувати спікер ради Федерації федеральних зборів Росії Сергій Міронов, який перебував у Києві. Заяву російського МЗС засудили провідні українські партії, назвавши це втручанням у внутрішні справи України. Міністр юстиції Роман Зварич зазначив з цього приводу: хай наші російські колеги читають нашу Конституцію, зокрема, частину другу статті 10. Там йдеться про те, що українська мова в Україні є державною і в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

КОМЕНТАРI

Мирослав ПОПОВИЧ , директор Інституту філософії:

— Зрозуміло, що це засіб тиску, який завжди існуватиме. Тому розширення сфери української мови автоматично означає звуження сфери російської. Чому саме зараз пролунала така заявка? Для мене це просто загадка. Тому що в цей час нібито повинні були бути якісь особливі лояльні стосунки із урядом Януковича, чого вони так добивалися, і який для них був символом українсько-російського зближення. На мою думку, такий сильний натиск пов’язаний із невизначеністю ситуації з НАТО і є засобом впливу на уряд Януковича і провокування його на якісь кроки. Не знаю я випадків у історії, коли прагнули захищати чи декларували захист не співвітчизників, а так званого російськомовного населення. В цьому питанні треба розставити всі крапки над «і». А це, власне, майже зроблено, тому що Україна ратифіковала Хартію мов. Там даються визначення, що таке регіональна мова і які можна вести засоби підтримки мов, у тому числі — й української. Потрібно ухвалити необхідні закони, і це б повністю закрило питання раз і назавжди.

Марія ЛІПМАН , член наукової ради Московського центру Карнегі:

— Мені здається, що в заяві МЗС немає нічого незвичного. Це не втручання у внутрішні справи Києва, а висловлення стурбованості щодо можливості функціонування російської мови в Україні. Це пов’язано з тим, що чисельність етнічних росіян і російськомовних в Україні досить велика. Мені здається, що Росія має великий потенціал впливу на Україну саме через мову. Це пов’язано зі значною культурною спільністю, популярністю телебачення і російської літератури. У цьому сенсі потенціал культурного впливу надзвичайно великий. Мені важко сказати, чим викликана ця заява саме зараз. Це ж не перший раз, коли Росія висловлює свою стурбованість щодо статусу російської мови в Україні. Безумовно, Росія виявляє інтерес до того, щоб російська мова відігравала більшу роль. Але, мені здається, потенціал впливу такого роду заяв практично мізерний.

Григорій НЕМИРЯ , директор Центру європейських та міжнародних досліджень:

— Ця заява свідчить про відсутність координації в російському МЗС і є втручанням у внутрішні справи України. Оскільки вона прозвучала із одного із департаментів, то це як мінімум може свідчити про непрофесіоналізм. Що само по собі є незвичайним і тривожним дзвінком для російської дипломатії, яка завжди відрізнялася високим рівнем професіоналізму. Час заяви може бути пов’язаний із внутрішньополітичними подіями в Україні й опосередковано може слугувати сигналом на підтримку або, навпаки, — на противагу політичним силам, якими Росія симпатизує або не симпатизує. Уже сьогодні очевидно, що заява виявилась контрпродуктивною. Росія, на відміну від України, не ратифікувала Хартію європейських мов. Тому, з цього погляду, очевидно, що тут скоріше — не турбота про захист права людини говорити тією мовою, якою вона може. Адже йшлося про державних службовців. Якщо спостерігати за ставленням послів іноземних держав до вивчення мови в країні перебування, то, на жаль, посол РФ, який понад п’ять років перебуває в Україні, попри свої численні обіцянки, не вивчив української мови і не спілкується нею, на відміну від багатьох послів інших країн.

Альгірдас КУМЖА , посол Литовської Республіки в Україні:

— Дипломатам і послам не дозволяється коментувати дії інших країн. Тому я утримаюся від відповіді. Я не можу згадати, щоб з боку російської сторони лунала подібна заява про дискримінацію російської мови в Литві. І навіть не очікую подібних заяв. Навпаки, стан росіян у Литві іноді ставиться за приклад, як має держава ставитися до громадян у питаннях мови. Хочу лише зазначити, що в конституції нашої країни чітко записано: литовська мова є державною і ні у кого немає сумнівів щодо цього. Державні службовці, вчителі мають знати литовську мову. Також при прийнятті литовського громадянства потрібно здавати екзамен на знання мови.