Костянтин СИТНИК: «Наука в нашій країні перебуває на межі повного краху»

Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект про внесення змін до Закону «Про засади державної політики у сфері науки і науково-технічній діяльності» Кореспондент «Дня» зустрілася з головою підкомітету з питань науки й освіти ВР, академіком НАН України Костянтином Ситником.

— Як ви оцінюєте нинішнє становище науки в Україні?

— Наука в нашій країні перебуває на межі повного краху. Якщо найближчим часом нічого не зміниться на краще, не буде збільшено зарплатню, не підніметься у країні авторитет вчених — молодь не захоче йти в науку.

До нас в аспірантуру (Інститут ботаніки) ще приходять молоді й талановиті хлопці. У багатьох інститутах, як і у нас, на одне місце претендують не менше трьох чоловік. Але, на жаль, молоде покоління не дістане такої освіти, яку ми могли надати ще десять років тому. Немає грошей на експедиції, немає грошей на придбання необхідного обладнання і навіть наукової літератури.

Сьогодні в більшості наукових інститутів люди працюють тільки тому, що віддані своїй справі. Грошей за свою працю вони практично не отримують. У Національній академії заборгованість по заробітній платі за поточний рік становить чотири місяці. Не кажучи вже про чималу суму грошей, які мали виплатити ще два-три роки тому.

Але цікаво, що останніми роками з Академії поїхали за рубіж не більше 1000 чоловік, а ось в інші структури — банки, комерційні підприємства — пішли близько 3000 чоловік.

— Чи принесе ухвалений законопроект реальну користь вітчизняній науці?

— На мій погляд, цей законопроект відображає практично всі проблеми вітчизняної науки. У ньому чітко окреслено повноваження уряду, Міністерства науки, Ради Міністрів Криму і місцевих органів влади у держрегулюванні та управлінні наукою.

Вперше юридично розмежовуються поняття «вчений» і «науковий працівник». Науковим працівником визнається тільки той вчений, котрий постійно працює в науково-дослідницькій установі за основним місцем роботи.

Вперше в історії нашої країни закон дає чітке визначення, що таке наука, яка її роль в Україні і хто є суб’єктами наукової та науково-технічної діяльності.

Але, на жаль, ми з вами живемо в країні незаконослухняних людей. А будь-який закон може принести реальну користь тільки в тому разі, якщо він виконуватиметься. Якщо ж уряд і місцеві органи будуть незаконослухняними, розраховувати на те, що життя науки і вчених зміниться на краще, не варто.

— Чи достатня сума, передбачена законопроектом на фінансування науки?

— У розвинених країнах було проведено відповідні дослідження. Вони показали: для того, щоб наука нормально існувала й розвивалася, державі необхідно виділяти на неї не менш як 3% валового національного продукту.

Для того, щоб науковий потенціал не був утрачений, не загинув — досить 1,7%.

Згідно із законопроектом, науці виділяється 1% від ВВП, який поступово повинен збільшитися до 1,7%.

— Якщо необхідні кошти таки буде виділено, чи зможе науковий світ, враховуючи бюрократичне засилля, до ладу ними розпорядитися?

— Навіть якщо буде виділено 2% від ВВП — можливо, нічого не зміниться на краще. Я гадаю, що необхідно змінити структуру академії та управлінську структуру наукових інститутів, продумати нові форми розподілу матеріальних ресурсів між інститутами та академією.

На мій погляд, керувати науковими кадрами повинні не чиновники, а самі вчені. Та, оскільки і серед діячів науки є «нечисті на руку люди», держава мусить суворо контролювати використання грошей.

— Як буде вирішено питання заробітної плати і пенсій вчених?

— Згідно із законопроектом, вчені, котрі мають ступінь, тобто кандидати й доктори наук, після виходу на пенсію щомісяця отримуватимуть 80% не тільки від середньої річної заробітної плати, а й від усіх інших отриманих раніше грошових винагород. Мене це дуже радує, оскільки довгий час через надто низькі пенсії ми були вимушені зберігати робочі місця за літніми вченими й не запрошувати на роботу молодих фахівців. Тепер нашим пенсіонерам буде трохи легше. До речі, в країнах Європи вчені-пенсіонери отримують від трьох до шести тисяч доларів. І можуть приходити на колишнє місце роботи у будь-який зручний для них час для того, щоб продовжити свої дослідження.

Законопроектом також встановлено, що середній заробіток вченого повинен у два рази перевищувати середню заробітну плату працівника промислового комплексу країни.

— Які нові права надає законопроект ученим?

— Тепер учені мають право вибирати об’єкти й цілі наукової діяльності. Вільно публікувати результати своїх досліджень і брати участь у міжнародних відкритих конкурсах. Об’єднуватися в групи для проведення наукових робіт.

Вони так само мають право розпоряджатися результатами своєї наукової діяльності і можуть передавати інтелектуальну власність у спадщину. Як і раніше, вчені мають право на додаткову житлову площу.

— Які розділи законопроекту ви вважаєте найцікавішими?

— Я радий, що, згідно з цим законопроектом, ексклюзивне право присвоювати наукові звання і ступені належить державним академіям наук нашої країни. На мій погляд, у науці не повинно бути дилетантів, людей, котрі недостойні високого звання вченого. Я також радий, що законопроект дає чітке визначення, що таке фундаментальні й прикладні науки.

— Чи необхідно, на ваш погляд, віддати пріоритет якимось конкретним напрямам науки?

— Я вважаю, що це недопустимо. Всі фундаментальні науки в країні повинні розвиватися рівною мірою. Хтось повинен розбиратися у фізиці важких металів, а хтось — знати, скільки в Україні росте лишайників.

— Чи треба доплачувати вченим за ступінь?

— Це вельми спірне запитання. У часи Союзу уряд розумів, що праця вченого повинна високо оплачуватися й тому вибрав такий шлях грошової винагороди. У європейських країнах, крім Іспанії, за звання гроші не платять. Але у розвинених країнах учені отримують дуже високі оклади.

Багато хто у нашій країні вважає, що доплачувати за звання, тим більше довічно, не варто. Я думаю, це питання ще обговорюватиметься.

У будь-якому разі, все те, що ми називаємо технічним прогресом, досягнуто працею вчених. І держава не має права забувати про їхню роль у розвитку суспільства.

№212 05.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»