«Козаки» влаштовуються чорноробами,

«У людей терпець увiрвався», — говорить про своїх колишніх підопічних М.Балема. І додає, що на цьому втрати його дітища, справжньої мистецької гордості рідного краю, не закінчилися. За «бугром» і недавня скрипалька «Козаків Поділля». Іноді плаче скрипка в її руках, утомлених прибиранням чужих покоїв. «Шість артистів уже залишили наш ансамбль. Кожен iз отих, без яких ансамбль — не ансамбль», — бідкається пан Микола. Він не певнений, що «їхній приклад не надихне інших козаків і козачок».

У зарубіжних гастролях, в які іноді вирушають «Козаки Поділля», учасники ансамблю порівнюють своє жалюгідне існування на Батьківщині із чужим життям. Відтак роблять висновки й додому не повертаються. «Від сотні гривень зарплатні, якої не дочекаєшся, натхнення геть згасає», — погоджується директор філармонії Анатолій Горпинчук. Додає, що за морями-океанами залишаються й солісти інших художніх колективів: «Це триватиме й далі, аж поки люди не будуть отримувати за свою творчість стільки, скільки треба для пристойного життя».

Чи багато митців уже залишили рідний край так само, як провідні виконавці «Козаків Поділля», ніхто достеменно не знає. Бо ж перебувають за кордоном на так званому нелегальному становищі.