Кредитна ін’єкція "малої хвороби"
Згідно з результатами опитування підприємців малого бізнесу, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією, незважаючи на те, що податковий тиск залишається найбільшою проблемою для малих та середніх підприємств (85% респондентів), питання доступу до кредитів та позик стало більш вагомим і 63% опитаних зауважили на необхідність спростити доступ до кредитів. В минулому році 23% респондентів здійснювали капіталовкладення у свої підприємства, і лише 17% з них отримали для цього кредитні ресурси.
Оскільки кредитування підприємництва в Україні здійснюється майже виключно через банківську систему, це не тільки робить неможливим доступ до кредитів новостворених, але й надзвичайно ускладнює його для вже існуючих малих підприємств. Комерційні банки, надаючи кредити, мають на меті отримання прибутку, а витрати на адміністрування мікрокредитів такі ж самі, як на адміністрування середніх та великих. Банки вимагають ліквідну майнову заставу, оскільки це в певній мірі гарантує збереження коштів вкладників, а також наявну кредитну історію позичальника. Такі умови роблять банківський кредит складним для отримання малими підприємствами. Тому й мікрокредити складають лише мізерну частину кредитного портфеля комерційних банків.
Відсутність у чинному українському законодавстві правових засад для здійснення небанківського кредитування стала передумовою появи вищеназваного проекту закону, розробленого представниками підприємницьких об’єднань, юристами та фахівцями Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Минулого тижня законопроект обговорювався на засіданні Національного клубу лідерів об’єднань підприємців, де він отримав досить суперечливу оцінку.
Дмитро ЛЯПІН, Координаційно- експертний центр об’єднань підприємців України:
— 12 мільйонів українців причетні до малого бізнесу, який в даний час фактично не має доступу до кредитних ресурсів. А тому поява законопроекту є надзвичайно важливою. Цей документ народжений «знизу». Його основу складають декілька важливих принципів. Мікрокредитування не має на меті отримання прибутку кредитором, це лише інструмент підтримки малих підприємств. Мікрокредит не потребує забезпечення заставою і надається на короткий термін до одного року. Звертаючись по мікрокредит, підприємець може й не мати кредитної історії. Законопроектом передбачений послідовний та поетапний характер мікрокредитування. Отже, виконуючи таку поетапну програму «від малого до більшого кредиту», можна здобути кредитну історію, що стане у пригоді при зверненні до комерційного банку по середні та великі кредити.
В’ячеслав КРЕДИСОВ, голова координаційної ради Об’єднання підприємців «Нова формація»:
— Якщо тварини зникають, їх вносять до «Червоної книги». Якщо малий та середній бізнес не отримає серйозної державної підтримки, можна буде говорити про «Червону книгу» українського підприємництва. Для нього однією з найважливіших та визначальних проблем був і залишається доступ до фінансових ресурсів. Та за сьогоднішнього економічного стану України розраховувати на державні кошти не доводиться. Тому є абсолютно логічним, що в законопроекті передбачений недержавний характер коштів спеціалізованих установ з мікрокредитування. Але в будь-якому разі необхідний серйозний контроль з боку громадськості за розподілом цих коштів. Інакше ми матимемо те, що вже маємо — розквіт корупції. Хотів би я побачити підприємця, якому вже вдалося отримати кредит у фондах підтримки підприємництва без впливу «додаткових чинників»... Певні запитання виникають й щодо відсутності застави під мікрокредит. Чи не захворіють новоспечені кредитні установи на хворобу під назвою «неповернення кредиту»?
Юрій МІРОШНИЧЕНКО, президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Нова генерація»:
— Незважаючи на всі позитивні моменти законопроекту, відразу виникає просте запитання: хто стане засновником установ з мікрокредитування? У документі говориться про тих, «хто зацікавлений у розвитку малого підприємництва як шляху боротьби з бідністю та поліпшення добробуту громадян». До того ж говориться, що ті, «хто шукають комерційної користі чи прибутковості проектів», не будуть засновниками установ. Та хто ж все-таки тоді дасть гроші?
