Крихка надія на компроміс
Усе-таки різдвяні свята зробили свою справу: і у прем’єра, і у Президента нині, схоже, милостивий настрій. Після довгих канікул нікому не хочеться поновлювати протистояння. «Цей негатив, який був у співпраці з Секретаріатом Президента і Президентом особисто, нам треба залишити в минулому році», — заявив учора Віктор Янукович, відкриваючи перше засідання Кабміну.
Більш того, прем’єр зазначив, що необхідно проаналізувати «всі вето, які були накладені 2006 року» й у разі помилок з боку уряду «їх треба своєчасно виправляти». Одним словом, Віктор Федорович простяг руку Віктору Андрійовичу. І ця рука, здається, не повисла в повітрі.
Після завершення засідання Кабміну Арсеній Яценюк повідомив, що наприкінці цього тижня відбудеться зустріч Президента з прем’єром і спікером. Однак Віктор Ющенко вирішив не чекати кінця тижня. У 15.00 Віктор Янукович разом з Олександром Морозом прибули до Секретаріату.
Розмова вийшла довга. Благо, тем для обговорення нагромадилося вдосталь. Коли верстався номер, Президент, прем’єр і спікер усе ще вели переговори на Банковій.
Ми запитали експертів «Дня»: чи можливе примирення Президента і прем’єра?
Володимир ФЕСЕНКО , голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Протистояння буде продовжуватися. Швидше за все, відносини між президентськими структурами та урядовими 2007 року будуть розвиватися в такій амплітуді: між холодною війною й розрядкою політичної напруженості. Логіка холодної війни зумовлена двома причинами. По-перше, боротьбою за контроль над структурами влади. Друга причина — це рейтингова конкуренція, боротьба за симпатії виборців. Тому холодна війна буде продовжуватися, вона об’єктивно зумовлена. А з іншого боку, і прем’єрській, і президентській команді необхідно періодично домовлятися, шукати компроміси. Тобто ця тенденція до примирення буде періодично проявлятися. Інша річ, що буде йтися швидше про локальні компроміси й про тимчасове перемир’я. Простіше кажучи, буде така схема: спочатку зшибуться лобами, висічуть інформаційні іскри, а потім зрозуміють, що все одно треба домовлятися. Шукати компроміс. Так сталося з бюджетом. Я гадаю, щось подібне буде відбуватися і з законом про Кабмін і щодо багатьох інших нормативних актів. Але не варто забувати, що в лютому нас чекає дуже конфліктогенна тема — це розгляд питання про конституційну реформу. І це знову таки призведе допосилення напруження між президентськими та урядовими структурами.
Олександр ДЕРГАЧОВ , політолог:
— Передусім треба подивитися, що відбувалося кілька місяців тому, восени й на початку зими. А відбувалося заповнення правових «лагун» антикризовою коаліцією. Через кадрові та організаційні рішення вони розповсюджували свій фактичний вплив. Тобто там, де закон не прописувався, встановлювалося домінування цієї гілки влади. І, гадаю, що цей процес не вичерпав себе, й, без всякого сумніву, цей наступ продовжуватиметься. А заклики жити дружно свідчать на користь того, що дестабілізація не потрібна нікому, що цей конфлікт повинен бути урегульований і за можливістю непомітний для масової публіки. Окрім того, для протиборствуючих сторін дуже важливо, щоб не їх вважали ініціаторами конфліктів. Тут у заявах Януковича є логіка. Можна пригадати відомий класичний постулат: «Агресор завжди миролюбний». Коли він уже захопив здобич, він — за мир, за стабілізацію. Разом з тим можна вітати цей процес пристосування до нових умов. Уряд вимушений пристосовуватися, оскільки він знаходиться під прицілом і опозиції, і громадської думки (адже наростають критичні оцінки навіть серед їхнього електорату). Тож тут можна говорити, що є причини, є стимули, щось поліпшувати та еволюціонувати. Але я не вважаю, що якесь примирення відбудеться. Просто це буде контрольований процес. Де буде можливість — там будуть відбуватися захоплення позицій. І конституційна парламентська більшість, і уряд мають значну перевагу й вони будуть ними користуватися. А в іншому вони готові співробітничати, оскільки без Президента вони також багато чого зробити не зможуть.
