Крим на Київ подав у суд. Конституційний...
Ця ухвала Верховної Ради Криму не стала несподіванкою. Вона визрівала протягом цілого року. Ще бюджет України на 1999 рік було прийнято без урахування вимог кримської Конституції про те, що формування бюджету автономії належить до її повноважень і на території Криму діє одноканальна система збору та розподілу бюджетних коштів. Це означає, що згідно з Конституцією Криму, всі податки, в тому числі й загальнодержавний ПДВ, спочатку зараховуються на кримські рахунки, а потім автономія згідно з нормативами відраховує кошти до загальнодержавного бюджету. Однак тоді Верховна Рада Криму не оскаржила бюджет-99 з тієї причини, що він приймався Верховною Радою України практично одночасно із затвердженням кримської Конституції і врахувати її положення Кабмін України не мав можливості. Леонід Грач лише пообіцяв, що вже на 2000 рік домагатиметься точного дотримання конституційних норм. Передбачаючи, що Верховна Рада України спробує і на цей раз проігнорувати Конституцію Криму, парламент автономії надзвичайно рано, ще в серпні минулого року, затвердив бюджет на 2000 рік, розрахувавши його за одноканальною схемою. Передбачалося, що автономія отримає 779 мільйонів гривень прибутків, залишатиме в себе всі види податків, в тому числі й загальнодержавний ПДВ. На загальнодержавні потреби Крим мав намір спрямувати 41 мільйон гривень…
Міністерство фінансів України, однак, не погодилося з таким підходом, твердячи, що 41 мільйон з Криму — це дуже мало. Мінфін, треба сказати, до останнього заперечував проти запропонованої Кримом бюджетної системи. Своєю чергою, розробляючи бюджет країни на 2000 рік Кабінет Міністрів, а потім і Верховна Рада України, зіткнулися з тим, що в різних законах бюджетні системи викладені по-різному. Однак узгодження їх, очевидно, здалося законодавцям справою складною і… непотрібною. Вони спробували «умовити» й «улестити» Крим. Затверджуючи бюджет України на 2000 рік, вони Кримові, єдиному зі всіх регіонів, залишили в розпорядженні не лише прибутковий податок, але й податок на прибуток підприємств і акцизи, очевидно, як часткову компенсацію за ПДВ. Намагаючись залагодити конфлікт навколо ПДВ, тодішній голова бюджетного комітету Верховної Ради Юлія Тимошенко запропонувала компроміс: оскільки уряд і парламент не можуть порушити закон про ПДВ (очевидно порушити Конституцію Криму, яка також є загальноукраїнським законом, вони вважали за можливе) і залишити його в Криму, вона запропонувала Криму річну субвенцію на ту ж суму, яку становив би зібраний у Криму ПДВ, — приблизно 160-180 мільйонів гривень. Таким чином бюджет Криму становив, за розрахунками Кабінету Міністрів, 550 мільйонів гривень (замість колишніх 779) до яких додавалася запропонована субвенція. Уряд автономії, вирішивши, що краще синиця в руках, ніж журавель у небі, дав принципову згоду на формування бюджету за такою схемою, однак Верховна Рада Криму не ризикнула порушити свою ж Конституцію. Леонід Грач заявив, що бюджет країни на 2000 рік повинен формуватися з урахуванням обіцяного Криму одноканального бюджету. Київ потрапив у патову ситуацію: яким би чином він не вчинив, один із законів виявляється порушеним.
Всупереч надіям Криму, Президент України Леонід Кучма, отримавши на підпис закон про бюджет на 2000 рік, не вказав парламентові на створені ним суперечності в законах і не повернув його, а підписав, начебто нехтуючи правом Криму на одноканальний бюджет, що передбачено в його Конституції. Також він не припинив і дію законів про ПДВ, про бюджетну систему України, про систему оподаткування з одного боку, як і закон про затвердження Конституції Криму — з іншого, не розв’язавши суперечностей між ними в такий спосіб. Леонід Грач тоді й вирішив, що «ми будемо судитися з Києвом»…
Що далі?
Якщо я не помиляюся, це перший випадок, коли регіон оскаржує дії центральної законодавчої та виконавчої влади в Конституційному суді, прагнучи примусити їх жити за ними ж створеними законами. З іншого боку, єдиний «порятунок» для центру сьогодні довести, що кримська Конституція не є загальнодержавним законом, а є лише нормативно-правовим актом автономії, хоч і затверджена Верховною Радою України. У такому випадку починає діяти відома «поправка депутата Зайця», згідно з якою кримська Конституція не може бути вищою за будь-який закон України, отже вона не діє, якщо суперечить тому ж закону про ПДВ. А за великим рахунком розглядаючи цю справу Конституційний суд повинен буде дати відповідь на запитання: чи є в автономії гарантовані законами права чи вона повністю залежить від свавілля центральної влади?..
