Культурна «революція» на Світязі

Культурна революція — так можна назвати те, що в останні місяці відбувається в зоні знаменитих Шацьких озер. Адже на берегах Світязю велике переосмислення підходів до того, наскільки треба експлуатувати чисте повітря, прозору воду, спів пташок і пахощі навколишніх лісів. Бо якби сезон тут тривав довше, ніж два місяці, то природа просто не витримала б. Тому цьогоріч такими строгими стали умови відкриття баз, і, мабуть, вперше в історії було демонтовано кілька десятків примітивних дерев’яних будиночків, господарі яких не хотіли піклуватися про цивілізований відпочинок. Усього за місяць (!) будівельники проклали нову дорогу до урочища Гряди, у своєрідний світязький Вавилон, де розташовані база на базі. Тут була дорога, яку ще з давніх часів називали «президентською алеєю», бо колись нею проїхав котрийсь із очільників Речі Посполитої, якій належали ці землі. На цій дорозі не могли розминутися дві брички, а в години пік нетерплячі дружною компанією могли просто... перенести автомобіль вперед на руках...

Борис Клімчук, голова Волинської обласної державної адміністрації, називає Світязь унікальним озером. Унікальний Світязь не лише тим, що це найбільше прісноводне озеро в Україні, яке за чисту воду називають українським Байкалом, а вода ця містить стільки срібла і гліцерину, що її називають живою. Зрештою, Світязь заслужено став одним із семи природних чудес України. Та унікальним Борис Клімчук називає його через те, що таким чистим нам вдалося зберегти його до сьогодні. Але питання, скільки воно таким буде, він поставив собі ще раніше, коли у 2002 році пішов із посади, на яку призначений вдруге.

— 27 березня 2002 року я перерізав червону стрічку на очисних спорудах у Шацьку. Це був гоноровий проект, правильний проект, екологічний, людяний, український проект. Було зроблено й пристойне енергопостачання цієї зони. Був зроблений і полігон твердих відходів. Ми щороку, починаючи з важких 1997, 1998, 1999-го і наступні роки — по чотири — п’ять кілометрів доріг капітально відремонтовували. Від Шацька до кордону і від Шацька — до Любомля. Дев’ять років минуло, а я їду цією дорогою — і вона приємно відрізняється від решти доріг. Тому тепер, під час мого другого повернення на Волинь, ми розпочинали «революцію» на Світязі зовсім не з нуля! Але ми робимо те, що має робити влада, держава.

— І що ж повинна зробити держава?

— Робимо не тільки тому, що повинні, а й задля того, аби спонукати людей робити далі. А держава повинна зробити дороги, енергопостачання, каналізування території, виконувати свої функції у Шацькому національному парку, охороняти ресурси, і, звичайно, її турбота — медицина й освіта. Медицина для цієї території взагалі, на мою думку, суперважливий проект. І останній рік обласної влади був присвячений цілком реальним роботам з організації сфери охорони здоров’я наших озерних районів — Шацького і Любомльського. Важливо, що нам вдалося нормальним чином організувати медичну базу. Здали в експлуатацію Любомльську районну лікарню, збудували і здали дуже гарну Шацьку поліклініку. І ми вклали туди величезні кошти, проте це прикордонна зона, озерна зона, і це просто потрібно робити. Сума становить близько 15 мільйонів гривень. Для порівняння хочу взяти 2009 рік, коли для всієї Волині на всі інвестиційні програми уряд виділяв 13,9 мільйона гривень. А тут 15 мільйонів, ось такий порядок цифр і ставлення уряду до Волинської області. Це гроші київські, а ще ж були і з обласного бюджету, спонсорів, тому накидаємо ще 5 мільйонів. До речі, у цьому році майже 6 мільйонів гривень буде інвестовано у реконструкцію Шацької середньої школи. А наступного року збудуємо і шикарний спортивний зал, який влітку можна буде використовувати і для послуг відпочивальникам. Чому ні? Прекрасні тенісні корти будуть. Чому на них влітку не заробити?

— Для багатьох неочікуваним став факт, що, як ви постійно і обіцяли на різного роду нарадах, не будуть відкриті бази, власники яких не потурбуються про цивілізовані умови відпочинку. Кілька десятків старезних дерев’яних вагончиків просто вивезли, бо вони вже, як кажуть, давно віджили своє. Напевне, були й незадоволені.

— У мене є своя фішка, що на Волині я нікому нічого не винен, окрім того, що як голова облдержадміністрації обіцяв людям під час своєї першої каденції. Я маю розуміння у центральних органах влади. Неодноразово розмовляв із Президентом про Шацькі озера, про красоти цього краю і бажання зберегти їх, хоч як патетично це звучить, для прийдешніх поколінь. Ви ж знаєте, яка чиста у Світязі вода, яка тут аура і благодать, коли люди купаються, а під ногами у них — міріади дрібних рибок, десь збоку, з очеретів, випливає качка з дітками... Я завжди шкодував лише за одною річчю. За тим, що часто люди не шанують цього добра, яке Волинь та й світ загалом мають на Шацьких озерах. Я дуже давно маю дачу на озері Пісочному у селі Мельники, з місцевими мешканцями якого здружився. Коли я працював послом України у Литві, то, приїжджаючи з Вільнюса у Луцьк, де жили діти, старався вирватися на дачу. І зі старшим онукою Артемом ми одягали рукавички і збирали на узбережжі сміття. Мене впізнавали, віталися. Я нікого ні до чого не змушував, не казав, що смітити не треба. Ми просто щоденно робили цю роботу. І, врешті, сміття таки ставало менше. Люди, на щастя, міняються, стають ліпшими і мудрішими.

І якщо влада й має проблеми, то не з місцевими мешканцями, а з власниками баз відпочинку, хоча є чимало тих, чиї бази можна назвати зразковими. Насамперед це база відпочинку «Гарт» Волинського національного університету. Замість примітивних будиночків виріс сучасний комплекс високого зразка, який став окрасою зони відпочинку. Дорогу на Гряду ми зробили. Нині це європейська дорога з тротуарчиками, ліхтарі темної пори світять... Тепер черга за власниками баз: ваша територія має бути огороджена, облагороджена, до неї має бути нормальний доїзд, каналізація, обов’язково вивіз сміття. Відпочивайте! Але, будь ласка, цивілізовано. Питання про те, що ті бази, які не будуть готові до сезону, не відкриються, ми ставили ще задовго до літа. Ми, українці, проривна нація, невже не зможемо навести елементарний порядок? Потрібна була лише адміністративна воля. Сьогодні вона є. І люди такі дії влади підтримують. Нині ми вже вимагаємо, аби ті старі радянські паркани були замінені на нові, ошатні. Шацька райдержадміністрація нині займається начебто дуже простим питанням: люди, які мають власність на Гряді, мають зібратися, визначити суму внеску і дорогу, споруджену державою, продовжити до своїх володінь.

Ця дорога могла б бути і державною. Але витрачати державні кошти, якщо є серйозні, вірю, власники, не варто. Тому дорогу по Гряді на осінь ми таки матимемо.

— Не всім це подобається?

— Ну, кому ж хочеться із грошима розлучатися! Але це не всесоюзний комуністичний добровільний суботник. Це ринковий підхід до справи. Нині не треба продавати лише чисте повітря, прозору воду, спів пташок і запах сосни. Ні, друзі мої, кажу я, потрібно створювати ще й умови для відпочинку. Чи то база, чи кімната у бабці Горпини — відпочинок має бути цивілізований. Я бачив садиби зеленого туризму і відпочивав у тій же Литві. Ми з дружиною порахували: за чотири роки моєї посольської каденції ми побували у 17 таких садибах у різних куточках Литви. Багато людей і не усвідомлюють, що найголовніший відпочинок — від інших людей, і наші Шацькі озера теж дають таку можливість.

На Волині у зоні Шацьких озер (і це не останні озера у нашому краї, бо вони є і в інших районах, недарма нас називають «озерним краєм») є вже сотні дуже достойних садиб зеленого туризму. У мене політика в цьому плані така: хай ці люди піднімають бізнес, зміцнюють його, поліпшують умови для відпочивальників, а ми подбаємо про певні допуски, санітарні умови. Логіка тут дуже проста. Людина, яка сама зробить цей бізнес (а це ж прості селяни, поліщуки!), заробить собі копієчку, це хороший громадянин України. Він сам дає собі раду, доленьки не кляне, а годує і вчить дітей. Проте ми мусимо весь час пам’ятати, що — на жаль для нас, але на щастя для озер — антропологічне навантаження на водойми Шацької зони триває тільки два місяці. Інакше не факт, що вони змогли б регенеруватися за решту часу. Добре, що з’являється все більше бажаючих провести на озерах і зимовий відпочинок. Хоча цивілізація приносить у ці краї не завжди краще. Як на мене, то Різдво чи Новий рік у Шацьку зовсім не потребує таких потужних феєрверків, коли в окрузі двадцяти кілометрів валують усі собаки.

Тому за шумовими ефектами у цій зоні введені дуже строгі правила, так само і за продажем алкоголю. Карати будемо безпощадно.

— Людським Вавілоном у сезон стає село Світязь. Коли тут, врешті, з’являться каналізація і водопровід? Інакше озеро справді накаже довго жити...

— Цього року руки у влади дійшли лише до великих об’єктів, і це зрозуміло. Зробити центральний колектор, що ми і зробимо, це половина справи. Потрібно, щоб люди усвідомили, що і їм треба провести ці блага до власних домівок. Ми мали складну ситуацію з шацьким ринком: над дорогою з пожвавленим рухом, антисанітарія. Продавці навіть пікетували облдержадміністрацію, але ми таки перевели ринок на нову безпечну і облаштовану територію. І всім добре! І нову ошатну автостанцію на Гряді буде споруджено. Це буде гарний приклад державно-приватного партнерства.