Купальний сезон

До німого засудження «моржі» звикли вже давно. Згодом вони перестали навіть звертати увагу на натовп цiкавих на мосту. «Те, що виходить за рамки загальноприйнятого, завжди викликає неприйняття і кепкування тож нічого не залишається, окрім як змиритися», — говорять любителі зимового плавання. Зате тепер вони чітко ділять своє життя на «до» і «після» «моржування». Сімдесятирічний Олег Миколайович Вовненко розповідає, що все життя його другим домом була лікарня. Домашні вже звикли до того, що як тільки розпочинається епідемія грипу, він в обов’язковому порядку хворіє, а щодо ГРЗ та бронхітів навіть жартували: мовляв, вони стали твоїм другим «я». Але якось у поїзді Олег Миколайович познайомився з переконаним «івановцем» (послідовником в повному обсязі всіх рекомендацій революціонера профілактичної медицини Порфирія Іванова). Квітучий вигляд, який явно не відповідав віку в паспорті, і піднесений настрій співрозмовника змогли переконати його в тому, що спробувати все ж треба. Перший раз при морозі в шiсть градусiв купатися було страшно. Тоді здавалося, що роздягнутися і зайти у воду не вдасться ніколи. Тепер же повторення цієї процедури 2—3 рази на тиждень стало для Олега Миколайовича обов’язковим, хоч його екстремальне захоплення в сім’ї ніхто не поділяє. Історії його «колег» у деякому плані схожі. Зимове купання тут сприймають як ліки не тільки від фізичних недуг, але також від депресії і навіть песимізму як риси характеру. Певна налаштованість, упевненість у собі, невеликий аутотренінг — ось і все, що, на їхню думку, треба для того, щоб було і здорове тіло, і здоровий дух.

Лікарі ж, зокрема керівник київського валеоцентру Раїса Зіолковська, подібну самодіяльність не вітають: мовляв, короткочасне занурення в холодну воду, безумовно, корисне, але тільки тут, як і в принципі у всьому, варто дотримуватися певних правил.

По-перше, перед купанням обов’язково варто пробігтися, адже організм має розігрітися. По-друге, перебування в холодній воді понад 20 секунд має далеко не цілющі властивості. Третини хвилини цілком достатньо, щоб організм не тільки не змерз, але і зігрівся, і в кров «викинулися» гормони, які мають протизапальну дію. По-третє, не дозволяється купання поодинці, а перше знайомство з холодною водою обов’язково має проходити в присутності інструктора. І, нарешті, професійні «моржі» знають, що купання — це лише одна з багатьох складових інтенсивного здорового способу життя, і далеко не головна. А при гострих захворюваннях, ортопедичних проблемах і холодовій алергії — і зовсім заборонена.

Противники ж зимового купання мають досить вагому аргументацію своєї позиції. Під впливом холоду в організмі звужуються судини, збільшується частота серцевих скорочень, а це — пряма дорога до інсультів та інфарктів. До того ж, постраждати можуть і нирки, говорять вони. І тому такі методики — не більше, ніж чергове божевілля сучасних нетрадиційників.

Хоч заради справедливості варто сказати, що зимове купання не назвеш новомодним захопленням, і тим більше продуктом екстремальної епохи. Шанувальники «моржування» стверджують, що вже у восьмому столітті лікарі писали про купання в холодній воді, а також про методи підготовки до загартування мандрівників в умовах спекотної пустелі та зимової негоди. У папірусах древнього Єгипту, наприклад, виявлено вказівки на те, що для зміцнення здоров’я корисно систематично використовувати охолоджуючі повітряні та водні процедури. А історики пишуть, що у жителів Древньої Русі вважалося найбільшою доброчесністю привчання тіла з раннього віку до холоду та різних негод. Щоправда, обмовки були скрізь — привчати поступово і систематично. Наприклад, класичні методи загартування, в користі яких, до речі, не сумнівається жоден лікар, говорять про те, що починати загартовуватися варто при температурі води не нижче від 34—35 градусів і поступово знижувати її. При цьому підкреслюється, що робити це варто з урахуванням індивідуальних особливостей