"Купіть наші зарплати!"

Чи варто було запроваджувати національну валюту, щоб із часом люди стали забувати, які це вони, гривні?

Зарплата вже майже перетворилася на натуроплату. З'явилось на світ рішення № 6 Хмельницької міськради "Про порядок реалізації продукції, одержаної громадянами міста в рахунок заробітної плати". У констатуючій частині історичного документа зазначається, що громадяни дедалі частіше одержують натуроплату. А через те, мовляв, на продовольчому і речовому ринках муніципальної власності для цього прошарку населення створено спеціальні місця. З продавців, яким пощастило їх зайняти, не беруть ніяких зборів і платежів. Отож бери на плечі свою зарплату, не забудь довідку, що це саме вона, кревна, а також документа, який засвідчує особу, - і займай своє законне місце.

Беруть. Займають. Відтак мучаться під спекотним літнім сонцем раннього капіталізму в рідній державі, хапають покупців за поли, дивляться просто в очі. "Беріть цукор!" - благає чолов'яга, штукатур будівельної організації. "Сама аж за три місяці зарплатню цим продуктом одержала", - це сердита молодиця. Чи не з цукроварні вона? Виявилося, що в проектному інституті креслення робить. Виготовили для колгоспу проектну документацію. Звідти замість грошей - цукор. А в штукатура звідки "солодощі"? Його будорганізація споруджує на машзаводі об'єкт. А завод поставляє запчастини знов-таки колгоспові. Той - знов-таки цукор. Поки товар потрапив до рук штукатура-ударника, він набув астрономічної ціни: "Дали по 60 гривень за мішок! Я вже по 45 правлю, та ніхто не бере", - обурюється.

Лікарі, вчителі, робітники... Збувають борошно, консерви, макарони, молоко... Поміж рядами ходять діти, пропонують ситро і пиво, одержані їхніми батьками також у рахунок зарплати. Хтось плаче, що зарплата вихлюпалася, хтось, що скисла, висипалася з мішка, а в когось зарплаті термін вжитку минув...