КИЯНИ ВЖЕ ПРОТЕСТУЮТЬ

Лариса Скорик вже неодноразово заявляла привселюдно про те, що будівельні роботи практично на священній території, м’яко кажучи, суперечать моралі, а до того ж ставлять під загрозу збереження старовинних будівель й унікальних мозаїк цього музею. Вже сьогодні на стінах і стелі Софійського собору з’явилися численні глибокі тріщини довжиною від кількох сантиметрів до кількох метрів і шириною — до 200 міліметрів, а на мозаїках і фресках XXI сторіччя — значне відшаровування. Лякає і затіяне тут будівництво фітнес-центру — можна тільки уявити, що зробить з грунтом басейн загальним об’ємом 200 ку бометрів. Підземний автопаркінг, який вже зараз манить власників авто, як свідчать представники Товариства охорони пам’яток історії і культури, порушив хід підземних вод, які тепер піднялися, підмиваючи значну частину будівель заповідника. Це призвело до того, що тепер треба ще побоюватися затоплення грунтовими водами підземних ходів і сховищ.

Протестуючі проти подібної модернізації історичної спадщини Києва розказували про те, що сьогодні виникла парадоксальна ситуація. «Софію Київську» змогли врятувати свого часу від знищення монголами, врятували її у часи поголовного атеїзму, коли руйнували всі церкви і храми, а тепер, можливо, не врятують від власного мера.

З транспарантами «Не розбивайте гаманцем стіни Софії Київської», «Не перетворюйте центр на провінційний балаган», «Не псуйте вашими «шедеврами» наше місто» мітингуючі чекали конструктивного діалогу з міською владою. Але мешканці будинку на Хрещатику, 36 їх, як зазвичай, проігнорували, проте, як і листи, підписані сотнями людей, з проханнями припинити «удосконалення». Не увінчалася успіхом спроба залучити правосуддя. Хоч Генпрокуратура і постановила зупинити будівництво, через два місяці воно поновилося ще з більшим розмахом.

Під час акції можна було побачити, що ряди протестуючих збільшуються з кожною хвилиною. Люди підходили, і кожен намагався заявити про свою позицію якомога голосніше. У своїх виступах вони не обійшли увагою і Липки, де нині йде будівництво хмарочосів, і тополину алею на бульварі Шевченка, яку з метою розширення траси незабаром буде ліквідовано, і, безумовно, центральну площу столиці, яку архітектори між собою називають «наочним посібником з еклектики».

Олена Дунаєва, яка прийшла сюди, почувши про акцію, що планується, по телевізору, сказала, що якби мітинг було більше розрекламовано, то під будинок Міськадміністрації прийшла б добра половина Києва. «Ми не можемо мовчати про те, що відбувається у столиці — це справжня комедія абсурду. Але за допомогою таких акцій ми все одно досягнемо свого», — з упевненістю говорить вона.

«Якщо «Софія Київська» не дорога меру, вона дорога нам, а за те, що ми любимо, будемо боротися до кінця», — сказав «Дню» отаман Чорноморського війська у Києві й Київській області Петро Обровкін.

До речі, схоже, що вчорашня акція ознаменує собою лише початок масового протесту киян. Планується, що такі заходи будуть проводитися систематично, причому організатори сподіваються, що їх масштабність зростатиме у геометричній прогресії. Але щось підказує, що на адекватну реакцію власної влади кияни не дуже розраховують. Чи не тому до проблем столичного містобудування мають намір залучати і світову громадськість. Учора привселюдно було підписано листа президенту Франції Жаку Шираку, який днями передадуть послу Франції в Україні. У ньому вони просять згадати про те, що «Софію Київську» побудував батько їхньої королеви Анни Ярославни, і на цій підставі втрутитися у долю давньої пам’ятки. Підтримка світової громадськості, звісно, діло добре. Але, мабуть, головній підсумок учорашньої акції все-таки в іншому. Ми, нарешті, почали усвідомлювати, хто хазяїн у домі.