Київське «Динамо» у дванадцятий раз стало чемпіоном України

Фактично питання про переможця поточного чемпіонату України з футболу, який, до речі, закінчиться лише 17 червня, було вирішено ще 23 травня, коли донецький «Шахтар» не зміг обіграти «Динамо» на власному стадіоні. У те, що динамівці можуть програти дві останні гри чемпіонату, не вірив ніхто. Тож матч проти львівських «Карпат» був урочистим завершенням довгого шляху «Динамо» до чемпіонства, який тривав майже три роки — востаннє динамівці перемагали у чемпіонаті у 2004 році.

Практично повністю заповнені трибуни стадіону «Динамо» імені Лобановського готувалися тільки до перемоги господарів поля і урочистостей з такої нагоди. Так само була настроєна і команда. Не можна сказати, що гості не хотіли виграти. «Карпати» навіть першими забили м'яч, коли помилкою динамівського воротаря Рибки скористався львівський нападник Ковєль. Однак подальший хід гри не залишив жодних сумнівів у тому, хто краще грає у футбол станом на вечір 10 червня 2007 року. Динамівці забили «Карпатам» у відповідь три м'ячі. Це зробили Дієго Рінкон (з одинадцятиметрового), Гусєв та Шацьких. Господарі поля могли забити ще стільки ж. Гості ж після того, як відкрили рахунок, всі відійшли до воріт, але захищатися так, аби не пропускати м'ячі, вони того вечора не могли.

Власне, це й усе про футбольний матч «Динамо» — «Карпати». Додати можна хіба що те, що вперше за багато десятків років порядок на стадіоні не підтримувала міліція. Як виявилось, наші футбольні уболівальники не такі страшні аби охороняти їх із кийками та собаками.

Це було очевидно завжди, але знадобилося жорстоке побиття уболівальників «Динамо» міліцією на очах у керівників держави, аби здоровий глузд взяв гору. Хто знає, може, відсутність на стадіоні міліції і стане тим моментом, який призведе до повернення футбольних уболівальників на стадіони. Щоб затишний стадіон «Динамо», як у 70—80-ті роки, не міг помістити і половини бажаючих подивитись футбол, щоб футбольне свято по-справжньому повернулось на головну спортивну арену Києва — стадіон «Олімпійський», який би заповнювався глядачами на кожній грі, а не тільки на матчах збірної та єврокубків.

Святкування чемпіонства «Динамо» було організовано за усіма законами сучасного шоу-бізнесу. Та чи то емоції після 23 травня, коли динамівці виграли чемпіонат «де-факто», охололи, чи то всі втомилися святкувати, але в урочистих промовах та вітаннях, які звучали увесь вечір 10 червня як на стадіоні, так і не вечірці з нагоди перемоги «Динамо» у чемпіонаті, говорилося вже не стільки про досягнення нинішнього сезону, скільки про сезон майбутній.

Головна новина нового сезону для «Динамо» — тренером команди залишається Дем'яненко. Всі чутки про запрошення до команди нового тренера, швидше за все, з-за кордону, були спростовані самим Дем'яненком — ніяк не виходило знімати з посади тренера, з яким команда виграла всі вітчизняні трофеї. Таким чином тренер «Динамо» своїми руками (і головою) здобув для себе другий шанс вивести команду не тільки на всеукраїнські, а й на європейські вершини.

Часу для роздумів, а також для змін у складі гравців у «Динамо», власне, як і в усіх інших команд української вищої ліги, практично немає. Перерва між чемпіонатами у нас практично відсутня, тож не пройде й місяця із закінчення футбольного сезону 2006—2007, як почнеться сезон 2007—2008.

Вже 10 липня в Одесі «вічні» суперники «Динамо» та «Шахтар» розіграють національний Суперкубок, а далі старт сімнадцятого чемпіонату України, від якого ми знову будемо чекати вищої, аніж тепер, якості гри команд, більшої кількості цікавих ігор і головне — боротьби за першість не двох команд, як в останні десять років, а хоча б трьох.