Літні ризики

Літо продовжує залишатися сезоном отруєнь. Уже зафіксовані 16 спалахів гострих кишкових інфекцій, у яких постраждали 344 українці. Ще 42 особи випробували на собі симптоми ботулізму, а 66 — отруєння грибами. Невже профілактика в цьому випадку не дає результатів і тому кожного літа ми наполегливо продовжуємо труїтися? Із цього й почалася розмова із заступником головного санітарного лікаря України Людмилою МУХАРСЬКОЮ.

— На жаль, кишкові інфекції завжди були і будуть — жодна країна світу, навіть із найвищим рівнем розвитку, не змогла їх подолати. Щодо України, то ми спостерігаємо одну тенденцію: в тому регіоні, де було зафіксоване масштабне отруєння, протягом кількох років спалахи не повторюються. Тобто два-три роки люди пам’ятають, що «й із ними таке може трапитися». Але загалом із року в рік статистика отруєнь, на жаль, майже не змінюється. Це стосується й отруєнь грибами, про які дзвонять уже на всіх перехрестях. Дякувати Богу, нинішній рік у цьому сенсі не найпіковіший. Наприклад, у 2000-му було зафіксовано понад 2700 випадків отруєння, 195 осіб померли. Звісно, сезон грибів, по суті, ще не розпочався (це серпень — жовтень), але водночас нинішні показники свідчать про те, що від нашої профілактичної роботи є користь. На жаль, від медиків аж ніяк не завжди все залежить. У проблемi харчових отруєнь у переважній більшості випадків спрацьовує горезвісний людський чинник.

— Можливо, в цьому випадку допомогла б соціальна реклама або тематичні уроки в школі?

— Безумовно, сьогодні треба шукати ефективніших методів профілактики. Але ті ж тематичні уроки в школах навряд чи допоможуть — діти ж самі не йдуть у ліс по гриби. Винні дорослі, які спершу збирають їх, а потім готують «трофей» без належної обробки. До речі, дітям до восьми років взагалі заборонено вживати гриби — вони не засвоюються. Як і не рекомендуються «дари лісу» вагітним і матерям-годувальницям.

Щодо телевізійної реклами або пам’яток, які публікуються у ЗМІ, то вони також не дуже ефективні. Якщо ми подивимося на контингент тих, хто найчастіше труїться грибами, то це переважно люди, якi газети читають вкрай рідко. Або взагалі так звані асоціальні групи. Мені здається, що варто б було підключати до профілактики сільську громадськість — голів сільрад, наприклад, — вони змогли б пояснити людям, як поводитися. Якийсь час, до речі, ми намагалися працювати подібним чином. Звернулися до керівництва сіл і районів із проханням доводити до нашого відома, якщо планується якийсь великий захід — весілля, день народження, проводи до армії. Щоб ми могли якимсь чином дати поради щодо умов зберігання продуктів, приготування, подивитися, які люди займатимуться організацією урочистостей. Намагалися залучити навіть Управління внутрішніх справ. Ні, не подумайте, про жодні каральні заходи в цьому випадку не йдеться. Ми просили про те, щоб люди — якщо вони, можливо, не знають, як організувати масове свято, — консультувалися з фахівцями. Це не обов’язково має бути санітарний лікар. Принаймні, можна звернутися до якоїсь їдальні або кафе, де є кухарі, які знають технологію виробництва та здавали, до речі, іспит із санітарного мінімуму. Крім того, вони проходять медичний огляд, а отже, ми маємо гарантію, що людина не є носієм якоїсь кишкової інфекції. До речі, згідно із законом, фізична або юридична особа, яка організовувала той чи інший захід, несе відповідальність за здоров’я громадян, які в ньому брали участь. І в разі негараздiв саме упорядники повинні компенсувати моральнi та матеріальні збитки. Але прецеденту, коли б потерпілі подавали до суду, я не пригадаю.

— У скільки обходиться бюджету один отруєний?

— Усе залежить від інфекції. Дизентерія, наприклад, — це одна сума. А якщо людина захворіла на паразитарні захворювання, то вартість лікування зростає в кілька разів. Крім того, збиток залежить і від перебігу захворювання — легка чи важка форма, а також від віку — сальмонела, наприклад, може становити серйозну загрозу життю дитини. Але знов-таки, ми говоримо лише про медичну допомогу. Ніхто ніколи не рахує моральні збитки і такі важливі речі, як тимчасову втрату працездатності.

— Як би ви оцінили стан харчування в дитячих таборах і будинках відпочинку?

— Є табори та пансіонати, які працюють цілий рік, і в цьому випадку ми маємо більше гарантій того, що неприємностей не буде. Сезонні табори, звісно, також контролюють. До їхнього відкриття ретельно перевіряють водопровідні та каналізаційні системи, здійснюється лабораторний контроль за якістю питної води. Інспектується харчоблок — перевiряємо, чи працюють плити, холодильники. Обов’язкові й змиви у приміщеннях, тобто аналіз бактерійного забруднення. І повірте, якщо в нас виникають хоч найменші підозри, табір не відкриється. Звісно, ми перевіряємо заклад і тоді, коли він працює. Але зараз нам складніше це робити. Раніше, коли були три дні перезмінки і всі виселялися, можна було провести гарантоване генеральне прибирання. Але так чи інакше, контроль нині проводиться. А за певних «епідсигналів» перевірку проводимо позапланову.

— Цього року порівняно з минулим відкрилося більше чи менше таборів?

— Ця цифра практично однакова. Адже зараз немає можливості відкривати нові оздоровчі установи — навпаки, їх кількість лише зменшується через те, що десь щось стало непридатним.

Аналогічна історія й із пляжами. Цього року повинні працювати 750 пляжів, із них 618 — морські і 132 — річкові. Відпочивати нині дозволено на 651-му. Уже цього року закриті 17 пляжів — у Криму, Запорізькій, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях. Інші 82 і не відкривалися — у зв’язку з неготовністю до сезону. Частково пов’язане це з тим, що місцева влада просто не має можливості утримувати пляж.

Звісно, є й інші проблеми — невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, мікробне забруднення води, технічний стан пляжної інфраструктури... Але хочу наголосити: це аж ніяк не означає, що завтра буде така ж картина. На стан пляжів впливають також і погодні умови. Почалися, наприклад, десь зливи — одразу погіршився санітарний стан прибережної зони. А отже, пляж може бути закритий. Тому нехтувати табличками «Купання заборонено» аж ніяк не рекомендується. Вони, як правило, свідчать про те, що бактеріологічний стан води не відповідає нормам.

— Чи фіксувалися інфекції, викликані купанням у недозволених місцях, — скажімо, лептоспіроз?

— На жаль, так. Збудник лептоспірозу зустрічається, як правило, в непроточних водоймах — озерах, наприклад. І ми проводимо моніторинг водоймищ, які можуть стати джерелом захворювання. Лептоспіри потрапляють в озера, якщо вони заселені гризунами. Звідси й заходи: знищення пацюків та оздоровлення водоймищ. У Києві, наприклад, цей процес відпрацьований, і дератизація проводиться систематично. Та є одне «але». У період між виявленням лептоспір і оздоровленням озера купання заборонене. Ставляться й відповідні таблички. Але люди чомусь думають, що якщо «трохи» покупатися, нічого не станеться.

— А загалом, як часто вода останнім часом стає причиною спалаху інфекції?

— Досить часто. За кількістю спалахів лідирує харчовий чинник, а за масштабністю — питний. Скажімо, із 16 спалахів, зафіксованих цього року, вісім були пов’язані з їжею. І захворіли при цьому 167 осіб. Вода стала причиною семи спалахів, але захворіли 177 людей. Винні, як правило, зношені водопроводи, а також колодязі та джерела, якими, на жаль, користується майже все сільське населення.

— Як би ви оцінили якість питної води в Києві?

— Якщо оцінювати її за бактеріологічними або мікробіологічними показниками, то в межах ГОСТу.

— Що, на ваш погляд, треба робити зі стихійними ринками? Адже, з одного боку, вони нерідко стають причиною отруєння, а з іншого — в них існує потреба. Причому як у покупців, так і у продавців, які не можуть платити за оренду на цивілізованому ринку.

— Їх треба закрити. Коли нас запитують — чи здійснює санепідслужба контроль за стихійними ринками? — відповідь однозначна: звісно, не здійснює. Бо їх просто не повинно бути. Ми можемо тільки подавати інформацію: мовляв, тут є ринок. Все інше — справа міліції. Але, як бачимо, стихійні ринки процвітають. І зараз перед нами стоїть уже інше завдання: пояснювати і ще раз пояснювати, що на таких ринках у жодному разі не можна купувати м’ясні та молочні продукти. Багато хто, звісно, думає: мовляв, 50 разів купував — і нічого. Ось, наприклад, нещодавно в Києві був зафіксований ботулізм. Причина — в’ялена риба, куплена на стихійному ринку. Навіть овочі-фрукти можуть становити небезпеку. Якщо на цивілізованому ринку перевірять, чи не оброблені вони отрутохімікатами та встановлять чи не «зашкалює» в кавунах нітрат, то на стихійному ринку — ні.

— Чи можуть вселяти неспокій торгові точки, скажімо, з гамбургерами або хот-догами?

— При видачі дозволу на торгівлю, звісна річ, проводиться ретельне дослідження. Перевіряють умови приготування, сировину, можливість, скажімо, помити руки. Але однаково, при купівлі того ж хот- догу я раджу питати в продавця дозвіл на функціонування торгової точки. Це нормально. До того ж, коли ми купуємо подібну продукцію, то, напевно, завжди звертаємо увагу на зовнішній вигляд продавця — наскільки він охайний, чи чиста в нього уніформа.

— Чи вистачає санепідслужбі коштів і кадрів, щоб контролювати таку велику кількість об’єктів?

— У нас розгалужена мережа санепідстанцій, усі вони мають лабораторії. Що стосується кадрів, то вони досвідчені — як-не-як, систематичне підвищення кваліфікації, навчання... Звичайно, ми не можемо постійно стежити за тією або іншою точкою та кожною стравою, яку вона виготовляє. Повторюю: кожна людина повинна сама оцінити ризик можливого зараження. Якщо якийсь об’єкт, на його думку, нецивілізований, він може дати нам знати, і санепідслужба проведе позапланову його перевірку. До того ж, і сам власник, скажімо, кіоску зацікавлений у чистоті. Адже згідно з нашим законодавством на ньому лежить відповідальність за якість його продукції.

— Але існує інша проблема. Не є таємницею, що від представників санепідслужб нерідко вважають за краще відкуповуватися. А дізнавшись про перевірку, деякі, наприклад, раптово закриваються на переоблік.

— Для цього в нас бувають раптові виходи. А загалом санепідслужбу нерідко лають: мовляв, дуже часто ходимо на об’єкти, нас навіть називають «санітарним рекетом». Можливо, у якихось випадках це й виправдане. Є об’єкти, на яких нам нічого робити, — наприклад, ресторани, які мають такий набір обладнання, що участь у технологічному ланцюжку людських рук цілком виключається. Це стосується і великих заводів — там наш контроль повинен зводитися до мінімуму. Водночас за невеликими об’єктами нагляд має бути адекватним. Візьмімо, наприклад, отруєння на молочній кухні в Києві. Там технологічна схема нібито й була відпрацьована, але знайшлася маленька ланка, де брала участь людина. Результат усім відомий. Тому чим більше з’являється автоматизованих об’єктів, тим менше ризик передачі збудників інфекційних захворювань.

— Українці дуже люблять їздити відпочивати до Туреччини та Єгипту, де є свої специфічні інфекції та комахи — переносники їх. Чи були зафіксовані випадки захворювання, скажімо, на малярію?

— Є рекомендації ВООЗ про країни, які є небезпечними з погляду інфекцій. Туреччина та Єгипет зазначаються в цьому списку, але не очолюють його. Найризиковішими можна назвати країни Південно-Східної Азії й Африки. Щоправда, туди наші туристи почали їздити дедалі частіше. Тому ми підтримуємо контакти з туристичними фірмами та наказуємо їм інформувати туристів про можливі ризики. На жаль, малярію в Україну завозять, причому у великій кількості — приблизно 100—120 випадків на рік. Насамперед це стосується миротворців, які повернулися з Сьєрра-Леоне. Ті ж, хто їде до «малярійних» країн, повинні пройти хіміопрофілактику, забезпечення якої — завдання туристичних бюро. Вартість профілактики може бути внесена у путівку, можуть передбачатися й додаткові витрати туриста. Але, звісно, стежити за прийомом ліків менеджери не можуть. І, на жаль, багато туристів не дотримуються всіх інструкцій. Водночас малярія — захворювання дуже небезпечне, що має рецидиви та здатне призвести до смерті.

Є також список країн, де «процвітає» жовта лихоманка. У цьому випадку контроль ще суворіший — без вакцини туристам можуть навіть не видати візи. А що стосується паразитарних інфекцій, то тут ми можемо допомогти лише інформацією. Ще раз наголосити, що овочі та фрукти треба ретельно мити, обережно ставитися до води. Наприклад, у Єгипті забороняється не лише пити, а й навіть чистити зуби водою з крана. І, звісно, в турфірмі повинні про це кілька разів сказати та видати спеціальну пам’ятку.

— У Росії підтверджений випадок пташиного грипу. Чи вживають в Україні якихось особливих заходів безпеки?

— Нині весь світ готується до пандемії грипу. Ніхто не може сказати точно, коли вона почнеться, але спеціальні рекомендації ВООЗ існують уже близько двох років. Ми бачимо, що ситуація з кожним роком гіршає. Є всі передумови до того, що вірус пташиного грипу мутує і стане небезпечним для людини. Що стосується Росії, то «їхній» пташиний грип не той, що бушував у країнах Південно-Східної Азії. А отже, для людини він не є небезпечним. Утім, ризик зміни цього вірусу існує. Оскільки передача може бути з інфікованим курячим м’ясом, то ветеринарні служби Москви заборонили ввезення птиці з території Новосибірської області (саме там був зафіксований грип) до столиці. На мою думку, наші ветеринарні служби також вживають необхідних заходів. Що стосується Міністерства охорони здоров’я, то в нас уже розроблений проект національного плану з боротьби з пандемією грипу. Найближчим часом до України завітає представник ВООЗ, із яким ми цей план узгодимо і, звісно, впроваджуватимемо заходи щодо підготовки до пандемії грипу.